Рішення

від 16.08.2019 по справі 280/2361/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 серпня 2019 року Справа № 280/2361/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет» (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 57934,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача, за 2018 рік склала 16 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2018 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено чинним законодавством України. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 57934,91 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. № 27113 від 01.07.2019). В обґрунтування заперечень зазначив, що з метою виконання нормативу з працевлаштування інвалідів протягом 2018 року відповідачем з метою працевлаштування інвалідів систематично подавались звіти за формою 3-ПН, наказом №2 від 02.01.2018 створено додаткове робоче місце за посадою з інвалідністю та введено штатний розпис з урахуванням додаткового робочого місця. Відповідач звертає увагу, що ним свій обов`язок було виконано, що підтверджується звітами про наявність вакантних місць для інвалідів, отже підприємством вжиті всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів у 2018 році. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскільки у 2018 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пошуку такої категорії працівників, у його діях відсутній склад правопорушення у відповідній сфері господарювання, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст.161 КАС України, ухвалою суду від 27.05.2019 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рассвет (ідентифікаційний код 03749891) 26.11.2002 зареєстроване Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області як юридичну особу за адресою: 72416, Запорізька область, Приазовський район, с. Миколаївка, вул. Гагаріна, 37, - що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи.

Відповідач на виконання вимог чинного законодавства до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (а.с.6).

У рядку 01 звіту відповідачем зазначено - середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 16; у рядку 02 зазначено - з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - відсутні.

В рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» у кількості 1 осіб.

Із документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд встановив, що протягом 2018 року відповідач подавав Звіти Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми 3-ПН (а.с. 25-36) у порядку, передбаченому законодавством України.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассвет» нормативу щодо кількості штатних працівників - інвалідів, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2018 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 56876,88 грн. та нараховано пеню в розмірі 1058,03 грн.

Судом встановлено, що відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассвет» «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік» за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 16 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем зазначено 1 особу.

Правила подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджені Порядком № 70.

Згідно з пп.3.1 п.3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (далі - «Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» ), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників» , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - «Інструкція зі статистики кількості працівників» ).

Відповідно до п.3.2.5 «Інструкції зі статистики кількості працівників» середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384 (Інструкція) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень вказаного Закону вбачається, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

У зв`язку із набуттям чинності Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» .

Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на підприємство покладається обов`язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Так, Наказом від 02.01.2018 № 2 Про затвердження змін до штатного розпису , яким створив додаткові робочі місця за посадою охоронник для працевлаштування інвалідна згідно частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (а.с.23).

Протягом 2018 року відповідач щомісячно подавав позивачу звіти за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.25-36).

Разом з тим, обов`язок підприємства зі створення робочих місць не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 16.04.2013 р. у справі №21-81а13.

Судом встановлено, що відповідачем виконані вимоги щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

При вирішенні питання про правомірність заявлення до стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини першої статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У зв`язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 16.04.2013 року у справі №21-81а13.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями Звітів форми 3-ПН.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відносно відповідача відсутні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам КАС України позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували правопорушення у сфері господарювання з боку відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд вважає, що відповідачем на протязі 2018 року вжиті всі необхідні заходи для реалізації прав інвалідів на працевлаштування, порушення законодавства України про основи національної захищеності інвалідів в Україні з боку відповідача відсутнє, а отже до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет» (72416, Запорізька область, Приазовський район, с. Миколаївка, вул. Гагаріна, 37, код ЄДРПОУ 03749891) про стягнення суми адміністративно-господарського штрафу та пені, відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова