Ухвала

від 02.09.2019 по справі 320/4698/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 вересня 2019 року м. Київ № 320/4698/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОІНТ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області , Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Транспоінт" звернулось до суду з вимогами до ГУ ДФС у Київській області, ДФС України про визнання протиправним та скасування рішень ГУ ДФС від 17.07.2019 р. № 1225125/42985748 про відмову в реєстрації ПН №3-12 та зобовязання зареєструвати подані накладні.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Дослідивши зміст позовної заяви та приєднаних до неї документів, суд приходить до висновку про необхідність її повернення на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАСУ, з огляду на таке:

згідно ч.3 ст.55 КАСУ, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, право керівника юридичної особи брати участь у справі, в тому числі шляхом підписання позовної заяви повинно підтверджуватись законом, статутом та/або положенням.

За правилами ч.1-2 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що цей закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до ст.11 цього ж Закону, установчим документом товариства є статут, в якому поміж іншого зазначається органи управління, їх компетенція та порядок прийняття ними рішень.

На підставі положень ч.1-2 39 Закону України № 2275-VIII, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви. Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в іншому порядку.

Таким чином, на законодавчому рівні визначені повноваження директора (генерального директора), які дають йому право діяти від імені товариства без довіреності.

Із позовної заяви ТОВ "Транспоінт" (додатки) вбачається, що у якості підтвердження повноважень підписанта надані документи на 10 аркушах (п.2 додатків) і ці документи включають в себе копії: статуту позивача, наказу про призначення директором ОСОБА_1 , протоколу загальних зборів товариства та витягу з ЄДРПОУ. Жодна копія цих документів не засвідчена.

З огляду на що, суд, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у справі №904/8549/17 від 11 липня 2018 року, де ВС зазначив таке:" письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов Прокурор. Обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо прийняття до справи таких документів в тому вигляді, в якому їх надано Прокурором, колегія суддів не може прийняти, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судами вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих Прокурором в обґрунтування позовних вимог, а саме: державний акт на право користування землею №097060 від 1991 року, договір про спільну діяльність № 31-1 від 04.10.2011, з додатковими угодами до нього №1 від 10.04.2014, №2 від 22.12.2015, лист Позивача від 20.06.2017 та інші документи. Невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору, тому такі рішення підлягають скасуванню". Отже, за визначенням Верховного Суду не є допустимими докази, які не засвідчені у встановленому законом порядку та/або засвідчені неналежним чином.

Позивачем при зверненні до суду подані належні, але недопустимі докази повноважень директора ОСОБА_2 на підписання позовної заяви, з урахуванням чого, такі повноваження не вважаються підтвердженими, тому суд приходить до висновку, що позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, у зв`язку з чим до неї застосовуються наслідки, передбачені п.3 ч.4 ст.169 КАСУ.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Транспоінт" (код 42985748, с. Чайка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Лобановського, 24, кв.96) до Головного управління ДФС у Київській області (код 39393260, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а), Державної фіскальної служби України (код 39292197, м. Київ, Львівська площа, буд.8) про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.