Постанова

від 02.09.2019 по справі 520/1565/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 р.Справа № 520/1565/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача Красільніков А.М.

представник відповідача Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 17.05.19 року по справі № 520/1565/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛГАЗ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛГАЗ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00004781401 від 14 листопада 2018р., яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 663323,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 331661,5 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00004791401 від 14 листопада 2018р., яким позивачу застосовано штраф в розмірі 307094,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст.188, п. 201.16 ст. 201 ПК України, ст.ст. 72, 73, 90, 242 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за результатами здійснення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ГАЛГАЗ (код ЄДРПОУ 38734615, юридична адреса: 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Карла Маркса, 8) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р., валютного - за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2018 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області був складений Акт № 4646/20-40-14-01-08/38734615 від 06.11.2018р..

Перевіркою були встановлені наступні порушення в діяльності ТОВ ГАЛГАЗ , а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження податку на прибуток у сумі 663323 грн., у тому числі за 2 кв.2017р. у сумі - 663323грн., завищення податкових зобов`язань на суму 614688 грн. за червень 2017р. по нереальним операціям з ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД , чим порушено п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України; не нарахування податкових зобов`язань у сумі 614688 грн. за червень 2017р. при реалізації товару інший невстановленій особі, чим порушено п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України; відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 614688 грн. у червні 2017 р., чим порушено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення 14.11.2018 р. № 00004791401, яким застосовано штраф у сумі 307 094 грн. за нормами ст.120-1 п. 120-1 .2 (50% суми податкових зобов`язань з ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована в ЄРПН) та податкове повідомлення-рішення від 14.11.2018 р. № 00004781401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 994 984,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 663 323 грн., за штрафними санкціями - 331 661,50 грн.).

В якості обґрунтування висновків про порушення податкового законодавства з боку ТОВ ГАЛГАЗ вказано про відсутність реального здійснення господарської діяльності між ТОВ ГАЛГАЗ та ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД .

Не погодившись з висновками, що викладені в Акті перевірки та вважаючи вищевказані повідомлення-рішення, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, ТОВ ГАЛГАЗ в адміністративному порядку оскаржило повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба залишила без змін вищевказані повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення, про що свідчить лист від 08.01.2019р. за № 579/6/99-99-11-04-01-25.

Непогодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ ГАЛГАЗ в наслідок договірних господарських взаємовідносини із контрагентом ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД правомірно відобразило у бухгалтерському обліку операції з реалізації газу скрапленого, що призвело до визначення доходів від реалізації у сумі 3685128 грн. та податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 614688 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ ГАЛГАЗ (як Постачальником) та ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД код ЄДРПОУ 40409289 (як Покупцем) був укладений договір поставки № 11 від 02.06.2017р. Згідно даного договору ТОВ ГАЛГАЗ зобов`язалось передати у власність ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД товар (газ вуглеводний скраплений для автомобільного транспорту) а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар.

Так, відповідно до договору у червні 2017р. ТОВ ГАЛГАЗ передало у власність ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД 238,68 тон скрапленого газу на суму 3685128 грн.

Здійснення поставок підтверджується видатковими накладними, товарно- транспортними накладними, довіреностями. Крім того, Покупець здійснив повну оплату за товар, що підтверджується, платіжними дорученнями та виписками банку.

Вищевказаний товар знаходився у власності ТОВ ГАЛГАЗ та не спростовується факт його реалізації, оскільки зазначений товар (газ скраплений у кількості 238,68т.) списаний з балансу підприємства. Товар відсутній на складі підприємства та у бухгалтерському обліку, тобто товар був реалізований.

При визначенні об`єктів оподаткування за операціями реалізації товару на користь ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД , ТОВ ГАЛГАЗ виконало приписи ст.44 Податкового кодексу України, щодо визначення об`єкту оподаткування, а саме: для цілей оподаткування ТОВ ГАЛГАЗ вело облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, (п.44.1 ПКУ);

ТОВ ГАЛГАЗ при визначенні податку на прибуток дотримувалося приписів п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ об`єктом оподаткування, де прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів на користь ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД визначалася ТОВ ГАЛГАЗ виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 Податкового кодексу України), на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою ПДВ.

Судом встановлено, що ТОВ ГАЛГАЗ без порушень п.201.1 Податкового кодексу України склало та зареєструвало у ЄРПП податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені п.201.1 Податкового кодексу України, що не спростовується податковим органом у Акті перевірки та є доказом правомірного нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у червні 2017 року за операціями реалізації товару на користь ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД . "

Зміст наданих до перевірки документів містить всі обов`язкові реквізити та не має дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ ГАЛГАЗ виконало всі приписи щодо необхідності підтвердження господарських операцій первинними документами визначеними у п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, де первинні документи - це документи, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, що не спростовується податковим органом у ході перевірки.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій з продажу товару на користь ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД для цілей податкового обліку підтверджується первинними документами та обліковими регістрами, які свідчать про фактичний рух активів, а саме - операціями з перевезення товару, придбанням та продажем товару (газу скрапленого), фактичною оплатою товару безготівковим розрахунком з боку покупця ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД .

В ході перевірки встановлено, що підприємство ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД (податковий номер 40409289) зареєстровано 07.04.2016 р. № 15221020000033202 Миколаївською міською радою. Знаходиться на обліку ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаїва за податковою адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний буд.107.

Вид діяльності 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. До 27.09.2017 р. директор і засновник підприємства - ОСОБА_1 .

Основні засоби відповідно до фінансового звіту - відсутні, середня кількість працівників -5 осіб, середня заробітна плата -3200 грн.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД було створено з метою сприяння в ухиленні від сплати податків та конвертації безготівкових коштів у готівку, штучного формування податкового кредиту та іншої не законної діяльності. Зазначений факт за думкою податкового органу свідчить про те що, ТОВ ГАЛГАЗ не могло реалізувати товар (газ скраплений у кількості 238,68 т) на суму 368 5128 грн. на користь підприємства ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД .

На думку контролюючого органу, ТОВ ГАЛГАЗ неправомірно відобразило в бухгалтерському обліку недостовірні первинні документи (по операціях з ТОВ ГРЕИС ТРЕЙД ), які складені при відсутності господарської операції, (яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів) та ТОВ ГАЛГАЗ невірно визначило контрагента- покупця у відповідному регістрі бухгалтерського обліку рах. 361 Розрахунки з покупцями та замовниками , в частині відображення відвантаженої продукції у сумі 3 685 128 грн. (Дт 361), що не призвело до заниження або завищення доходу від реалізації товару.

Однак, як встановлено судом, грошові кошти, які надійшли від ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД на р/рахунок ТОВ ГАЛГАЗ у сумі 3685128 грн., як кошти отримані за реалізований товар, безпідставно визначаються податковим органом, як інші активи, які повинні збільшувати доходи ТОВ ГАЛГАЗ у періоді їх отримання - у 2 кварталі 2017 року.

Таким чином, податковий орган робить висновок про невідображення у складі інших доходів суми грошових коштів, отриманої від ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД у розмірі 3685128 грн. у фінансовій та податковій звітності, ані у податковій звітності, що призвело до заниження фінансового результату за 2017 р. у сумі 3685128 грн., (у тому числі за 2 кв.2017 р. у сумі 3685128 грн.), та як слідство заниженню податку на прибуток на суму 663323 грн.

Аналогічні аргументи податковий орган використовує для встановлення факту неправомірного складання податкових накладних на користь покупця ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД на загальну суму постачання 3 685 128 грн. (сума ПДВ - 614688 грн.), внаслідок чого встановлено: завищення податкових зобов`язань на суму 614688 грн. за червень 2017 р. по нереальним операціям з ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД , чим порушено п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, не нарахування податкових зобов`язань у сумі 614688 грн. за червень 2017 р. при реалізації товару інший невстановленій особі, чим порушено п. 187.1 ст.187 , п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 614688 грн. у червні 2017 р., чим порушено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія судідв зазначає, що зазначені порушення не призвели до заниження або завищення суми податкових зобов`язань з ПДВ, але спричинили застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних відповідно до ст.120 1 п. 120 1.2 Податкового кодексу України.

Також в якості обґрунтування незаконної діяльності ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД відповідачем наводиться вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.02.2018р. по справі №646/952/18.

Так, вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 16.02.2018р. між прокурором відділу прокуратури Харківської області та обвинуваченим.

Відповідно до даного вироку, текст якого викладений в акті перевірки, обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.5. ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, а саме пособництво внесенню завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ГрейсТрейд (ідентифікаційний код 40409284).

Судова колегія вказує, що даним вироком не встановлений факт фіктивного підприємництва (ст. 205 Кримінального кодексу України) з боку посадових осіб ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД . Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з ТОВ ГАЛГАЗ , у вироку не встановлено.

Крім того ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2018р. по справі №646/952/18 вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.02.2018р. відносно ОСОБА_1 скасований у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема в даній ухвалі зазначено, що затвердження угоди про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором за вказаних обставин в подальшому може вплинути на визнання цивільно-господарських документів ТОВ ГрейсТрейд недійсними.

Такий правовий висновок в свій час зробив Верховний Суд України у своїх постановах від 22 вересня 2015 року (справа №810/5645/14), від 01 грудня 2015 року (справа №826/15034/14).

Крім того, враховуючи те, що в своїй господарській діяльності ТОВ ГРЕИС ТРЕЙД укладало цивільно-правові та господарські договори, які стосуються прав та інтересів третіх осіб, що не були учасниками даного кримінального провадження, відтак дана угода своїми умовами може порушувати права та інтереси цих осіб, зокрема працівників товариства та його контрагентів.

Перелічені обставини в сукупності вказують на те, що під час затвердження угоди про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором судом першої інстанції порушені вимоги п. 2, 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, які тягнуть за собою відмову в затвердженні угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно із ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи із судової практики, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, на думку суду, не можна робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної справи.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2018р. у справі №826/15028/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому дії посадових осіб ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД не можуть впливати на результати діяльності ТОВ ГАЛГАЗ , як не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов`язання, а отже й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Податковий кодекс України не ставить в залежність підтвердження правомірності сплати податків від результатів діяльності контрагентів суб`єкта оподаткування, якщо платник податків виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження цього.

Згідно зі статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Сам по собі факт допущення, на думку фіскального органу, суб`єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності ТОВ ГАЛГАЗ про фіктивне підприємництво ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД , що є його контрагентом та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган неправомірно поклав на ТОВ ГАЛГАЗ відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Це кореспондується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов`язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Податковим органом як суб`єктом владних повноважень в Акті перевірки не наведено фактів, що господарські операції є фіктивними або безтоварними, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Посилання скаржника на фіктивність контрагента, внаслідок скоєння злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України не можуть бути належними та допустимими доказами факту нереальності господарської операції або факту викривлення в бухгалтерському обліку показників господарських операцій, оскільки податковий орган в Акті перевірки не надав ознак неможливості проведення платником податків такої господарської операції з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, доказів того, що у розглядуваних правовідносинах ТОВ ГАЛГАЗ та його контрагент мали на меті завдати шкоди інтересам Держави, що господарські операції були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів та зобов`язань.

Так, за приписами Пленуму ВС України у ч. 11 Постанови №14 від 18.12.2009 р. забороняється здійснювати доказування через припущення, тобто твердження, які самі по собі потребують доведення.

Тобто, для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Аналогічна позиція підтримана ВС України в Рішенні від 11.04.2017 р. по справі №826/18925/14 де вказано, що якщо вирок суду за скоєння злочину передбаченого ст. 205-1 КК України не містить відомостей про відсутність господарських операцій між контрагентами, то таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Тобто, висновки контролюючого органу з посиланням на податкову інформацію та рішення суду про внесення завідомо неправдивих відомостей для реєстрації ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД , що спрямовано на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, ґрунтуються на припущеннях, а факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні не доведено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договори укладені між ТОВ ГАЛГАЗ та ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД цілком відповідають чинному законодавству. Операції по договорам є реальними і виконаними в повному обсязі. На момент укладення договорів та теперішній час ТОВ ГАЛГАЗ та ТОВ ГРЕЙС - ТРЕЙД є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до чинного законодавства, в тому числі перебували на обліку в органах державної фіскальної служби, як платники податку на додану вартість. Ніяких даних, які б свідчили про будь-які порушення законодавства з боку ТОВ ГАЛГАЗ та ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД при операціях за договорами, немає. Підприємства мали в наявності виробничі, технічні потужності, персонал на момент здійснення господарської діяльності між собою.

Таким чином, виходячи з вище наведених норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ ГАЛГАЗ в наслідок договірних господарських взаємовідносини із контрагентом ТОВ ГРЕЙС ТРЕЙД правомірно відобразило у бухгалтерському обліку операції з реалізації газу скрапленого, що призвело до визначення доходів від реалізації у сумі 3685128 грн. та податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 614688 грн.

Тому, суд вважає безпідставним висновок ГУ ДФС у Харківській області про порушення підприємством п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134; п. 185.1ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та незаконним донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 994 984,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 663 323 грн., за штрафними санкціями - 331 661,50 грн.) та незаконним нарахування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних у червні 2017 року у сумі 307 094 грн.

Таким чином, проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року по справі №520/1565/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року по справі № 520/1565/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 05.09.2019 року