Постанова

від 02.09.2019 по справі 140/695/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/5871/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіНіколіна В.В.,

суддів Большакової О.О., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 15.03.2019 звернувся до суду з позовом до Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.02.2019 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до приписів статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII); зобов`язати Старовижівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити та виплачувати позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, з моменту звернення. Позов обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, так як позивачем було надано усі необхідні документи для такого призначення, які підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році у зоні відчуження. Вважає, що такими діями пенсійного органу допущено порушення закону, що потягло за собою звуження змісту та обсягу його прав, передбачених Конституцією України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі №140/695/19 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують період виконання робіт та населених пунктів у зоні відчуження, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-XII, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.03.2017.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, 11.02.2019 позивач звернувся до Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської областііз заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону №796-XII. До заяви позивачем були додані: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) серії НОМЕР_1 від 24.03.2017; копія довідки від 28.12.2015 №82, виданої Старовижівським районним військовим комісаріатом; копія довідки від 24.09.1987 №77/10, виданої військовою частиною №43187; копія довідки від 12.10.1987 №23/10, виданої військовою частиною № НОМЕР_2 та копія архівної довідки від 03.02.2016 №179/1/1041, виданої Галузевим Державним Архівом Міністерства оборони України, в яких зазначено, що з 28 липня по 24 вересня 1987 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС у складі військової частини №43187.

Старовижівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області листом від 15.02.2019 №835/02-10-19 відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують період виконання робіт та населених пунктів в зоні відчуження.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджено, що позивач працював у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, а відтак він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Колегія суддів, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 308 КАС України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 55 статті Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 8 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону №796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Із аналізу наведеної вище правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Статтею 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, згідно із пунктом 2 частини першої вказаної статті Закону №796-XII до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать особи, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, в якому вказано, що він відноситься до 2 категорії, а відповідно до приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII даний документ є підтвердженням того, що позивач перебував у зоні відчуження в 1987 році - не менше 14 календарних днів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі №577/4716/16-а, який в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується копією довідки від 28.12.2015 №82, виданою Старовижівським районним військовим комісаріатом; копією довідки від 24.09.1987 №77/10, виданою військовою частиною №43187; копією довідки від 12.10.1987 №23/10 додатку до довідки №77/10, виданою військовою частиною №43187 та копією архівної довідки від 03.02.2016 № 179/1/1041, виданою Галузевим Державним Архівом Міністерства оборони України, в яких зазначено, що з 28 липня по 24 вересня 1987 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС у складі військової частини №43187.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки останній має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанцій. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) під час розгляду справи судом першої інстанції та з урахуванням яких судом вже надавалась оцінка. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.