Рішення

від 03.09.2019 по справі 910/7603/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа № 910/7603/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анді Електро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Технолоджи Групп

про стягнення 19919,04 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Анді Електро звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Технолоджи Групп про стягнення 19919,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2017 року між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини в межах яких позивачем, на підставі платіжного доручення №3801 від 12.12.2017, було перераховано відповідачу 16932 грн. в якості попередньої оплати за промислові товари за загальною ціною 14110 грн. без ПДВ, які відповідач зобов`язався поставити відповідно до Рахунку-фактури №СС-0001010 від 12.12.2017. Як стверджує позивач, відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань з поставки товару у зв`язку з чим, на ним рахується заборгованість в розмірі 16932 грн., яку просить стягнути позивач. Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 2295,38 грн. інфляційних втрат та 691,66 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Анді Електро залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

24.06.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 05.07.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.07.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 24.07.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 19.07.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, оф.2.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103047883486 із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.06.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у грудні 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Анді Електро (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Технолоджи Групп (відповідач) було досягнуто домовленість щодо поставки позивачу товару, а саме: складських стелажів в комплекті к кількості 1 шт., вартістю 16932 грн. разом з ПДВ.

Відповідачем було сформовано та надано позивачеві Рахунок-фактуру №СС-0001010 від 12.12.2017 на суму 16932 грн. разом з ПДВ, який в повному обсязі сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №3801 від 12.12.2017, копії яких наявні у матеріалах справи.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки відповідачем було виставлено позивачеві вищезазначений рахунок на оплату, який був в повному обсязі оплачено позивачем 12.12.2017, відповідно до платіжного доручення №3801 від 12.12.2017, то у відповідача виник обов`язок щодо поставки обумовленого сторонами товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України).

Суду доведено, що позивач у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання з оплати товару, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань обумовлений сторонами товар не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з цього, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до відповідача із листом №5 від 26.01.2018 у якому позивач просив відповідача повернути суму попередньої оплати за товар, з огляду на не поставку відповідачем останнього.

Крім того, 06.05.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією №26 від 06.05.2019, в якій просив відповідача, у зв`язку із не поставкою обумовленого сторонами товару, протягом семи днів з моменту отримання претензії повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 16932 грн. Докази направлення вказаної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення. Доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що факт існування заборгованості відповідача в розмірі 16932 грн. перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 16932 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 06.05.2019 надіслано відповідачу претензію №26 від 06.05.2019 поштовим відправленням №6503105494096. Згідно наявної в матеріалах справи роздруківки із офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження поштових відправлень, відправлення за №6503105494096 не було вручене під час доставки 10.05.2019.

За таких обставин суд зазначає, що у даному випадку днем пред`явлення відповідачу вимоги слід вважати саме 10.05.2019.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вказані нарахування проводились з 26.01.2018 по 06.06.2019, проте матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу претензії від 26.01.2018, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо необхідності зменшення періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат та приведення зазначеного періоду у відповідність до чинного законодавства.

Таким чином, провівши власний перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 37,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 118,52 грн. за період з 11.05.2019 по 06.06.2019, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо поставки обумовленого сторонами товару у повному обсязі або повернення грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за договором.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Технолоджи Групп (03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б, оф.2; ідентифікаційний код 40939904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анді Електро (65031, Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 39324312) 16932 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. попередньої оплати, 37 (тридцять сім) грн. 58 коп. трьох відсотків річних та 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.09.2019

Суддя Я.В. Маринченко