Рішення

від 05.09.2019 по справі 910/9592/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2019Справа № 910/9592/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо"

про стягнення 172 144,05 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо" про стягнення 172 144,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2014 року між сторонами укладено договір №1485/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

В порушення умов договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунки за період з 01.10.2017 по 30.04.2019, у зв`язку з чим основний борг відповідача становить 122 602,08 грн.

Тому, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 122 602,08 грн., штрафу 15% в розмірі 18 390,31 грн., 3% річних в розмірі 3 079,27 грн., пені в розмірі 18 418,97 грн., інфляційного збільшення в розмірі 9 653,42 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

02.09.2014 р. та між позивачем (за договором - підприємство) та відповідачем (за договором - розповсюджувач) укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1485/13 (надалі - "Договір"), відповідно до умов п. 1.1 якого визначено, що за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 3.1 договору, адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.6 договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів (п. 3.2. договору.). Адресні програми є невід`ємною частиною договору.

За змістом п. 8.1 договору, він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

Відповідно до Адресної програми від 24.10.2014 р. на право тимчасового користування № 1 до Договору № 1485/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розмішення рекламного (-их) засобу (-ів) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.09.2014 р., розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресою: Голосіївський район, вул.. Академіка Заболотного/вул. Метрологічна в сторону Одеської площі (щит, що стоїть окремо (суцільний щит), розміри 12.000*3.000 заг.пл. 72.0000 кв.м., кількість площин 2 № 29444-12-П (П-1), плата за місяць без ПДВ 4 266,00, дата переоформлення дозволу 20.03.2014 р., дата кінця строку дії - 16.10.2017 р.

У пункті 8 Розділу ІІ Порядку розміщення реклами в місті Києві, затверджені Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 наведені підстави для переоформлення дозволів, зокрема набуття права власності на рекламний засіб іншою особою.

На підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо" переоформлено дозволи № 29444-12 із строком дії з 17.10.2012 р. по 16.10.2017 та № 53787-15 із строком дії з 31.08.2016 по 30.08.2021 включно.

Також товариству з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо" на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 433 від 29.04.2015 р. видано дозвіл № 42129-14 із строком дії з 29.04.2015 р. по 28.04.2020 р. включно, № 521 від 03.06.2015 р. № 521 видано дозволи № 42128-14 та № 42304-14 із строком дії з 03.06.2015 по02.06.2020 р. включно.

В подальшому між сторонами підписано адресні програми до договору, згідно яких відповідачеві надано право на тимчасове користування місцем строком за дозволами № 29444-12, 42129-14, 42304-14 та 53787-15.

Відповідно до п. 6.1 договору, сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розраховано згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Згідно з п. 6.2. договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідно плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.4.).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасово користування є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.8. договору плата за право тимчасового користування нараховується щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасово користування.

Згідно з п. 6.9. договору акт приймання-передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.10.2017 р. по 30.04.20189 р. у сумі 122 602,08 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення рекламної площі за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.8 Договору відповідач був зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем орендних платежів за спірний період відповідно до умов Договору.

Доказів сплати орендних платежів за наведений період відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати у період з 01.10.2017 р. по 30.04.2019 р. становить 122 602,08 грн., а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 122 602,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу 15 % у розмірі 18 390,31 грн., пені у розмірі 18 418,97 грн., 3% річних у розмірі 3 079.27 грн. та індексу інфляції у розмірі 9 653,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 7.2 договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.3 договору, підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №23/225 та 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3% річних, індексу інфляції, дійшов висновку про задоволення даних вимог у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо" про стягнення 172 144,05 грн. задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Сампо" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 3, код ЄДРПОУ 38317105) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714) основний борг в розмірі 122 602 (сто двадцять дві тисячі шістсот дві) грн. 08 коп., 3 % річних в розмірі 3 079 (три тисячі сімдесят дев`ять) грн. 27 коп., індекс інфляції в розмірі 9 653 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн.. 42 грн., пеню в розмірі 18 418 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 97 коп., штраф 15 % в розмірі 18 390 (вісімнадцять тисяч триста дев`яносто) грн.. 31 коп. та судовий збір в розмірі 2 582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн. 16 коп..

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий