Рішення

від 21.08.2019 по справі 915/1217/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа № 915/1217/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Мрія» (юридична адреса: 57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Мішково-Погорілове, вул.Миру, буд.45; код ЄДРПОУ 39194134; адреса для листування: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.56),

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Еліта» Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України» (юридична адреса: 57217, Миколаївська обл., Вітовський р-н, селище Полігон, вул.Центральна, буд.25; код ЄДРПОУ 30766346),

про: стягнення заборгованості в розмірі 133160,0 грн, -

в с т а н о в и в:

22.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Мрія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №27 від 27.02.2019, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Еліта» Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України» заборгованість в сумі 133160,0 грн за Договором №2-П від 01.12.2016 про надання послуг з обробки ґрунту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2-П від 01.12.2016 про надання послуг з обробки ґрунту, а саме зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 26.04.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.05.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2019.

10.06.2019 підготовче засідання відкладалось на 02.07.2019 в зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.07.2019.

02.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив за вих.№187 від 01.08.2019 на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 у справі №915/1790/18 стягнуто з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Мрія» на користь ДП «Дослідне господарство «Еліта» заборгованість за договором купівлі-продажу від 16.09.2016 в сумі 61980,00 грн. При цьому відповідач вказує, що у вказаній справі суд задовольняючи позовні вимоги в сумі 61980,00 грн зарахував суму заявлену до стягнення з відповідача у даній справі - 133160,00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Мрія» перед ДП «Дослідне господарство «Еліта» за договором купівлі-продажу насіння від 16.09.2016, які 12.06.2019 перераховані на рахунок ДП «ДГ «Еліта» . Тобто, станом на 30.07.2019 сальдо розрахунків між ДП «ДГ «Еліта» та ТОВ СГК Мрія дорівнює нулю.

У судовому засіданні 23.07.2019 судом оголошено перерву до 07.08.2019.

Ухвалою суду від 14.08.2019 розгляд справи призначено на 21.08.2019 у зв`язку з перебуванням 07.08.2019 головуючого судді у відрядженні.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання 21.08.2019 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 21.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01.12.2016 між Державним підприємством «Дослідне господарство «Еліта» Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Мрія» (далі - позивач, виконавець) укладено договір №2-П про надання послуг з обробки ґрунту (далі - Договір) (а.с.12-13), за умовами якого виконавець надає замовнику сільськогосподарські послуги з обробки ґрунту, а саме: вспашка (оранка) ґрунту - загальною площею 388,6 га (п.1.1 Договору).

Ціна послуг за: - Вспашка (оранка) 1 га ґрунту на дизпаливі замовника становить 600,00 грн з ПДВ (п.3.1 Договору).

Винагорода виконавцю сплачується у сумі 233160,00 грн, в т.ч. ПДВ - 38860 грн за увесь обсяг наданих послуг. Замовник сплачує винагороду за надані послуги, зазначену у п.4.1, на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Замовник сплачує виконавцю винагороду після підписання акту прийому-передачі в безготівковій формі наступним чином: 100000,00 грн до 31.12.2016, решта - до 31.07.2017 (п.п.4.1-4.3 Договору).

Цей договір дійсний з моменту його підписання і діє до повного взаєморозрахунку між сторонами (п.6.1 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов Договору позивач надав увесь обсяг послуг зі вспашка (оранки) 388,6 га ґрунту вартістю 233160,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим їх печатками актом здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000002 від 26.12.2016 (а.с.21).

До того ж, на виконання умов Договору 26.12.2016 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 100000,00 грн в якості оплати послуг зі вспашка, що підтверджується банківською випискою за 26.12.2016 (а.с.22).

Оскільки прийняті на себе зобов`язання щодо остаточного розрахунку на суму 133160,00 грн за надані по Договору послуги відповідач не виконав у повному обсязі та у встановлений спірним договором строк, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повної та своєчасної оплати за надані по Договору послуги закон покладає на відповідача, як замовника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 у справі №915/1790/18, яким, на його думку, встановлено факт зарахування коштів у сумі у сумі 133160,00 грн, які відповідач винен позивачу по договору №2-П від 01.12.2016 в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем за договором купівлі-продажу насіння від 16.09.2016. Тобто, відповідач вважає, що між сторонами відбувся залік взаєморозрахунків.

Суд вважає вказані посилання відповідача недоречними, оскільки в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 у справі №915/1790/18 не було встановлено факту часткової оплати позивачем боргу по договору купівлі-продажу насіння від 16.09.2016 у сумі 144560,00 грн (в тому числі й 133160,0 грн) з посиланням на відповідні первинні документи (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, тощо). Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом. У рішенні Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 у справі №915/1790/18 суд керуючись принципом диспозитивності стягнув суму боргу, яка була заявлена у позові. Тобто зазначені відповідачем обставини не є преюдиційним фактом та не позбавляють відповідача можливості здійснювати стягнення з боржника залишку заборгованості по договору купівлі-продажу у межах встановленого чинним законодавством строку позовної давності.

Частиною 3 статті 203 Кодексу унормовано, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідачем не надано суду доказів направлення на адресу позивача зави про проведення заліку зустрічних однорідних вимог по договорам надання послуг №1-П від 21.11.2016, №2-П від 01.12.2016, №3-П від 26.12.2016 та договору купівлі-продажу насіння від 16.09.2016.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заліку взаєморозрахунків між сторонами по договорам надання послуг №1-П від 21.11.2016, №2-П від 01.12.2016, №3-П від 26.12.2016 та договором купівлі-продажу насіння від 16.09.2016, не відбулося.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст.ст.77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повної оплати позивачеві вартості наданих послуг згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані по договору №2-П від 01.12.2016 послуги з вспашки (оранки) ґрунту - загальною площею 388,6 га в розмірі 133160,00 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Еліта» Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України» (57217, Миколаївська обл., Вітовський р-н, селище Полігон, вул.Центральна, буд.25; код ЄДРПОУ 30766346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Мрія» (57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Мішково-Погорілове, вул.Миру, буд.45; код ЄДРПОУ 39194134) 133160,00 грн боргу та 1921,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 02.09.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва