Рішення

від 28.08.2019 по справі 916/1182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1182/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ільченко К.Р. за довіреністю №12 від 02.01.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвудчипс» про стягнення 716 676,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (далі по тексту - ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвудчипс» (далі по тексту - ТОВ „Укрвудчипс» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 506 758,52 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 456 579,09 грн., пені у розмірі 46 217,33 грн., збитків від інфляції у розмірі 110,69 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3851,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

19.06.2019р. до господарського суду від ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ „Укрвудчипс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору; стягнути із відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1 156 579,09 грн., пеню у розмірі 124 656,65 грн., збитки від інфляції у розмірі 24 886,80 грн., три відсотка річних у розмірі 10 554,24 грн.

19.08.2019р. до господарського суду від ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ „Укрвудчипс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 600 000,00 грн. При цьому, у поданих до господарського суду письмових поясненнях від 27.08.2019р. позивачем було наголошено, що раніше подані ним заяви, у яких позивачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн. та у розмірі 600 000,00 грн. є заявами про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, 19.08.2019р. позивачем було подано до суду клопотання про повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 11 851,23 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи надане позивачу право на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, господарським судом було прийнято до розгляду заяви про зменшення позовних вимог від 19.06.2019р. та від 19.08.2019р. Таким чином, предметом спору по даній справі є позовні вимоги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 556 579,09 грн., пені у розмірі 124 656,65 грн., збитків від інфляції у розмірі 24 886,80 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 10 554,24 грн.

ТОВ „Укрвудчипс» не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що про розгляд господарським судом даної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки ТОВ „Укрвудчипс» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.02.2019р. між ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (Підприємство) та ТОВ „Укрвудчипс» (Клієнт) було укладено договір на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э, відповідно до п. 1 якого Підприємство вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом залізничний вагон/автотранспорт - склад , завезену Клієнтом, у погоджених з Підприємством об`ємах кількість вантажу (ліс круглий, лісоматеріали (деревина паливна для технічних потреб, дрова із всяких порід дерев, інша продукція лісової та деревообробної промисловості), виділяє складську площу для зберігання лісу круглого, лісоматеріалів, здійснює зняття вагоно-стійок та дощок при вивантаженні вантажу з вагонів, підкидання вантажу до дробильного устаткування, виділяє складську площу для зберігання тріски деревної, підкидання на штабель тріски деревної, навантажує тріску деревну на автотранспорт, підвозить на причал, перевантажує тріску деревну за варіантом автотранспорт (Підприємства)-судно , документально оформляє експортний вантаж Клієнта (тріску деревну навалом), а Клієнт планує до перевантаження 20000 тонн вантажу та зобов`язується оплатити надані йому Підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Відповідно до п. 3.1 договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р. Клієнт оплачує послуги Підприємства за діючими у Підприємстві тарифами. Акт наданих послуг підтверджують одержання Клієнтом послуг в об`ємі та за змістом, які зазначено в акті наданих послуг.

Згідно з п. 3.5 договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р. Клієнт зобов`язаний не пізніше 8-го календарного дня після відвантаження суднової партії вантажу з Підприємства направити до Підприємства уповноваженого представника для отримання екземплярів актів приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути Підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний Підприємству екземпляр акту. Даний акт приймання-здачі наданих послуг, зокрема, але не виключно містить інформацію про господарську операцію. Передача акту для підписання та рахунку на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред`явлених рахунків. У разі невиконання Клієнтом зазначених зобов`язань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим без зауважень і має силу документу, підписаного Клієнтом. При цьому, у разі неотримання Клієнтом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилається Підприємством на адресу Клієнта рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Сторони погодили, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Підприємством послуг на користь Клієнта. Остаточний розрахунок Клієнт здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання Підприємством послуг. Оплата здійснюється на банківські реквізити, вказані у рахунку Підприємства. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства. Остаточний рахунок та акт приймання-здачі оформляється Підприємством на дату завершення обробки суднової партії - складання коносаменту або іншого документу, виданого морським перевізником. Сторони мають право щомісяця проводити акти звірок. У разі, якщо протягом 10-ти календарних днів підписані Клієнтом акти звірок не будуть надані, то сальдо взаєморозрахунків буде вважатися узгодженим.

Згідно з п. 6.5 договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р. за порушення строків сплати, передбачених у розділі 3 даного договору, Підприємство має право нарахувати Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а також інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 7.1 договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р. визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України цей договір поширює свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з 01 січня 2019 року.

З матеріалів справи також вбачається, що ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» було виставлено ТОВ „Укрвудчипс» рахунки та складено акти: рахунок № э/1188 від 31.01.2019р. на суму 3111,19 грн. та акт № э/1188 від 31.01.2019р. на суму 3111,19 грн., рахунок № э/1318 від 31.01.2019р. на суму 9187,87 грн. та акт № э/1318 від 31.01.2019р. на суму 9187,87 грн., рахунок № э/1540 від 14.02.2019р. на суму 1 605,42 грн. та акт № э/1540 від 14.02.2019р. на суму 1 605,42 грн., рахунок № э/1966 від 22.02.2019р. на суму 1 413 977,15 грн. та акт № э/1966 від 22.02.2019р. на суму 1 413 977,15 грн., рахунок № э/1988 від 25.02.2019р. на суму 28 697,46 грн. та акт № э/1988 від 25.02.2019р. на суму 28 697,46 грн. Акти та рахунки були направлені позивачем на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується наданими позивачем повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Укрвудчипс» , позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором №15/э від 04.02.2019р. не було оплачено вартості наданих позивачем послуг, що і стало підставою для звернення ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до суду із даними позовними вимогами. При цьому, після відкриття провадження у даній справі, відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором №15/э від 04.02.2019р. було перераховано на користь позивача заборгованість у розмірі 900 000,00 грн., у зв`язку з чим, позивачем і було подано до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе зобов`язання з надання послуг, передбачених умовами договору №15/э від 04.02.2019р., були виконанні у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг. При цьому, з огляду на вимоги п. 3.5 договору №15/э від 04.02.2019р., на виконання якого позивачем було надіслано акти на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ „Укрвудчипс» обов`язку щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, які вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.

З викладених обставин, позовні вимоги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до ТОВ „Укрвудчипс» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 556 579,09 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 24 886,80 грн. та три відсотки річних у розмірі 10 554,24 грн.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до ТОВ „Укрвудчипс» у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 24 886,80 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 10 554,24 грн.

З посиланням на умови п. 6.5 договору на перевантаження експортних вантажів навалом №15/э від 04.02.2019р., а також приписи чинного законодавства ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 124 656,65 грн., яка була розрахована позивачем по кожному із рахунків окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 124 656,65 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвудчипс» шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 556 579,09 грн., пені у розмірі 124 656,65 грн., збитків від інфляції у розмірі 24 886,80 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 10 554,24 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 224, 225, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З матеріалів справи вбачається, що за звернення до суду із даною позовною заявою позивачем було сплачено в дохід державного бюджету судовий збір в загальному розмірі 22 601,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №857 від 18.04.2019р.

За таких обставин, приймаючи до уваги звернення позивача до суду із заявами про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачеві із державного бюджету України частини судового збору у розмірі 11 851,23 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням №857 від 18.04.2019р.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвудчипс» /65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19А, офіс 407, ідентифікаційний код 39945820/ на користь державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» /68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код 01125672/ суму основного боргу у розмірі 556 579,09 грн. /п`ятсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 09 коп./, пеню у розмірі 124 656,65 грн. /сто двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят шість грн. 65 коп./, збитки від інфляції у розмірі 24 886,80 грн. /двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 80 коп./, три відсотки річних у розмірі 10 554,24 грн. /десять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 24 коп./, судовий збір у розмірі 10 750,15 грн. /десять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 15 коп./.

3. Повернути з державного бюджету України /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923 / на користь державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» /68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код 01125672/ судовий збір у розмірі 11 851,23 грн. /одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн. 23 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №857 від 18.04.2019р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.09.2019р.

Суддя С.П. Желєзна