Рішення

від 05.09.2019 по справі 918/430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/430/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача - 1 Фермерського господарства "Агрофонд"

до відповідача - 2 ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 166 666 грн. 68 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача - 1: не з`явився;

від відповідача - 1: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Агрофонд" (далі - Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2) про стягнення основної заборгованості в сумі 166 666 грн. 68 коп.

Як встановлено судом, одним із відповідачів за цим позовом є фізична особа ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, 20 червня 2019 року до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області надісланий запит про надання інформації про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 . 27 червня 2019 року від Управління Державної міграційної служби в Рівненській області надійшла відповідь, що ОСОБА_1 вибув у Кіровоградську область. 02 липня 2019 року до Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області надісланий запит про надання інформації про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 . 09 липня 2019 року від Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області надійшла відповідь, що ОСОБА_1 зареєстрований з 31.08.2019 року з адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 18.07.2019 року розгляд справи відкладено на 03.09.2019 року.

05 серпня 2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Як вбачається з даної заяви, позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 99 244,71 грн., з яких 73 496, 15 грн. - заборгованості за кредитом, 3 333, 33 грн. - заборгованість за відсотками , 20 000, 00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 415, 23 грн. - пеня, а також понесені позивачем судові витрати.

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Представник позивача до суду не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представник Відповідача - 1 до суду не з`явився, відзиву не надав. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 03.09.2019 року представник Відповідача - 2 не з`явився, відзиву не надав. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача - 2 про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження позивача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно даних Управління ДМС у Кіровоградській області.

Органом поштового зв`язку повернуто ухвали суду від 10.07.2019 року та 18.07.2019 року з відмітками "Не значиться" та "За закінченням терміну зберігання", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі Відповідачем - 2 та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) Відповідача - 2 щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області розміщувались оголошення про дати судових засідань по справі №912/430/19, в тому числі і про дату останнього судового засідання.

З огляду на наведене, Відповідач - 2 вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника Відповідача - 2 у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 03.09.2019 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 03.09.2019 року судом прийнято рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

04.05.2018 року Фермерським господарства "Агрофонд" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву (а.с. 19-20) про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заява). Відповідно до цієї заяви Відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua. (а.с.22-27).

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Заява), а також в системі Приват 24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн. (п. 3.2.8.2. Умов).

За змістом пункту 3.2.8.3.1 Умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку (п. 3.2.8.1.1. Умов).

Пунктом 3.2.8.3.1.3. Умов передбачено, що Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

За користування послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2.). При порушенні Клієнтом будь - якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. Уразі порушення Клієнтом будь - якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1., Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.2.8.3.2. та п. 3.2.8.3.3. Умов).

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов Клієнт взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.2.3. цього договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пункт 3.2.8.9.3. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначених у Заяві (п. 3.2.8.3.1.).

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів.

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви).

Згідно з п. 1.6. Заяви, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

07.05.2018 року на підставі укладеного договору, Позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 29).

Спір виник внаслідок того, що Відповідач - 1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав не повернув кредитні кошти в сумі 166 666,68 грн. у передбачений Договором термін та не сплатив 3 333,33 грн. - борг по відсотках за користування кредитом, 20 000,00 - борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Як становлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. по справі № 910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа. Тобто, між Позивачем та Відповідачем 2 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, Позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання Відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.05.2018 року Відповідачем 1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви Відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua.

Таким чином, 04.05.2018 року між Відповідачем 1 та Позивачем було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між Банком та Відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір № б/н від 04.05.2018 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, Відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у Відповідача 1 виникла заборгованість перед Позивачем з погашення отриманого кредиту (тілом кредиту) в розмірі 166 666,68 грн., погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом 3 333,33 грн., заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що 04.05.2018р. між АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки №POR1525426947187 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством ФГ "Агрофонд" (Боржник) зобов`язань за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0% від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1(а.с. 32) .

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2. Договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2019р. за №30.1.0/2 IG7ROIKUB0VSD9 Позивач направив Відповідачам повідомлення про наявність заборгованості.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручитель заборгованість перед Кредитором в повному обсязі не сплатили.

05 серпня 2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Як вбачається з даної заяви, позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 99 244,71 грн., з яких 73 496,15 грн. - заборгованості за кредитом, 3 333, 33 грн. - заборгованість за відсотками, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 415,23 грн. - пеня, а також понесені позивачем судові витрати.

Крім того з даної заяви вбачається, що позивач зменшує розмір основної заборгованості з 166 666,68 до 73 496,15 грн., однак дораховує 3 333, 33 грн. - заборгованість за відсотками, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 415,23 грн. - пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, господарський суд закриває провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 93 170,53 коп.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками, прийшов до висновку, що вказаний розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення солідарно з Відповідачів заборгованості за кредитом (тілом кредиту) 73 496, 15 грн., 3 333, 33 грн. - заборгованість за відсотками, 20 000, 00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., 3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

З посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачам до сплати пені в сумі 2 415,23 грн. у зв`язку з порушенням з боку відповідачів грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені у сумі 2 415,23 грн. вважає його вірним та зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає пеня у сумі 2 415,23 грн.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Агрофонд" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.05.2018 року в розмірі 99 244, 71 грн., з яких 73 496, 15 грн. - заборгованості за кредитом, 3 333, 33 грн. - заборгованість за відсотками , 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 415, 23 грн. - пеня., підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані Відповідачами, а тому підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 1 488,68 грн. судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог та вимог, провадження у справі в частині стягнення яких закрито.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як встановлено судом, позивачем по справі за подання даної позовної заяви сплачено судового збору в розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 93 170,53 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання даної позовної заяви в розмірі 1 011 грн. 32 коп. підлягає поверненню позивачу.

Відтак, повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подачу позовув розмірі 1 011 грн. 32 коп., буде вирішено господарським судом у випадку надходження відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

2. Стягнути солідарно Фермерського господарства "Агрофонд" (34600, Рівненська. обл., м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64, ЄДРПОУ 40187754) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.05.2018 року в розмірі 99 244 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 71 коп., з яких 73 496 (сімдесят три тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 15 коп. - заборгованості за кредитом, 3 333 (три тисячі триста тридцять три) грн. 33 коп. - заборгованість за відсотками , 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2 415 (дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 23 коп. - пеня.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Агрофонд" (34600, Рівненська. обл., м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64, ЄДРПОУ 40187754) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 744 грн. (сімсот сорок чотири) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 744 грн. (сімсот сорок чотири) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Провадження у справі в частині вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Агрофонд" та ОСОБА_1 93 170 (дев`яносто три тисячі сто сімдесят) грн. 53 коп. основного боргу - закрити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 05 вересня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.