Рішення

від 14.08.2019 по справі 208/2435/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2435/18

№ провадження 2/208/1144/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю:

секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визначення права власності на спадкове майно , -

встановив:

У травні 2018 року - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кам`янської міської ради про визначення права власності на спадкове майно , в якій просить:

-Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадкове майно, гараж М-68, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2 , , спадкоємцем цілої частки майна якого є його син, у тому числі Ѕ частки майна від якого відмовилась його мати ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом а спадщину. За життя ОСОБА_2 не оформив правовстановлюючі документи на побудований ним гараж М-68 в гаражному кооперативі Центральний за АДРЕСА_1 області. Гараж був побудований на підставі рішення Брежневської районної ради від 17.08.1984 року №280, рішенням Брежневської районної ради від 18.12.1986 року №429 про виділення земельної ділянки для будівництва гаражів, дозволу на будівництво гаража наданого відділом комунального господарства №316 від 26.12.1984 року, плану будівлі БТІ, зведеного акту вартості будівель і споруд. Для оформлення спадщини на гараж позивач звернувся до нотаріальної контори, але нотаріус відмовив в оформлені спадщини по причині відсутності правовстановлюючих документів, отримавши відповідь від Комунального підприємства Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації , що право власності на гараж № АДРЕСА_2 розташований за адресою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області не зареєстровано. Враховуючи викладене просить суд визнати за ним право власності на гараж.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просять їх задовільнити.

Представник Відповідача Кам`янської міської ради за довіреністю Жежель ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, але подав клопотання в якому просить слухати справу за його відсутності та прийняти рішення на підставі поданих сторонами доказів згідно чинного законодавства.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 23 лютого 2009 року виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 3) був батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серія № НОМЕР_3 виданого відділом (бюро) запису актів громадянського стану, актовий запис№380 (а.с. 4).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом виданим ОСОБА_5 нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, на підставі статі 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син ОСОБА_1 , який проживає/зареєстрований: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , у тому числі з урахуванням Ѕ частки майна від якого відмовилась ОСОБА_3 (а.с. 15).

За життя ОСОБА_2 був членом товариства гаражно-будівного кооперативу Центральний , що підтверджується витягом з протоколу від 17 серпня 1984 року №8 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради від 17.08.1984 року №280 Об утверждении списков членов общества Автолюбитель УССР для строительства гаражей по улице Садовая (а.с. 11), та випискою із рішення №93 на ім`я ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_5 , від 18.12.1986 року №429 на виділення земельної ділянки для побудови гаражу, відповідно до додатку1 (а.с. 12).

Також позивачем надана копія Расчетная книжка члена ГСК ЦЕНТРАЛЬНЫЙ на ім`я ОСОБА_2 на гараж № М НОМЕР_5 (а.с. 25-27).

Згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вимогами статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи даний спір слід виходити з наступного.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу , він не заявив про відмову від неї.

При зверненні за видачею свідоцтва про право власності на спадкове майно, відповідно до постанови від про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс М-68, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки до спадкової справи не надано документу, що підтверджує право власності померлого на вищевказаний гаражний бокс.

Відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст.1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до п. 8 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 р. Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів - у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35/18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Позивачем не надано доказу того, що за життя ОСОБА_2 , до гаражно-будівного кооперативу Центральний , який на момент звернення до суду відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діючий, директор ОСОБА_6 , ідентифікаційний код юридичної особи - 21878404, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мав виділ земельної ділянки за АДРЕСА_1 , та що померлий за життя повністю вніс свій пай за гараж, якщо таке право на забудову гаражу він мав або у разі надання йому гаражу, за адресою вул АДРЕСА_1 , в тимчасове користування.

Також судом встановлено, що у відповідності до копії дозволу на будівництво виданого Виконавчим комітетом Брежнівської районної Ради народних депутатів, відділом комунального господарства міста Дніпродзержинськ від 26 грудня 1984 року №306, ОСОБА_2 , відповідно до рішення виконкому Брежнівської районної Ради народних депутатів №280 від 17 серпня 1984 року, надано дозвіл на будівництво капітального гаражу к комплексі гаражного будівельного кооперативу по АДРЕСА_6 Садова (а.с. 10).

В той час, позивач заявляє позовні вимоги про визнання права власності на гараж АДРЕСА_2 -68 в гаражному кооперативі Центральний по вулиці АДРЕСА_1 .

Щодо дозволу на забудову, або членство ОСОБА_2 за життя за гараж розташований за адресою по АДРЕСА_1 , жодного доказу з боку позивача не надано, та клопотань про витребування доказів в передбаченому ЦПК України порядку, не заявлялося, а тому встановити правові підстави для визнання того факту, що за життя ОСОБА_2 набув прав або користування, або власності на заявлене майно, а саме на гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 гараж № АДРЕСА_7 не є можливим, та жодним чином з боку позивача не доведено.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови ПВС України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановою державного нотаріуса Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 гараж № АДРЕСА_7 -48 після смерті його батька ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують право власності на майно (а.с. 7).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Враховуючи те, що з боку позивача позовні вимоги не обґрунтовані та жодним доказом не підтвердженні, та під час судового розгляду судом не встановлено, що за життя ОСОБА_2 набув права власності на нерухоме майно - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж АДРЕСА_7 , а тому вимоги про визнання за позивачем, як сином померлого права на зазначений гараж, в порядку спадкування, задоволенню не підлягають.

Дослідив всі підстави та обґрунтування заявлених позовних вимог, вивчив матеріали цивільної справи, суд не вбачає підстав, для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 328,1216, 1217, 1222, 1223, 1274, Закону України, ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 259 , 263-265 ЦПК України , суд -

ухвалив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визначення права власності на спадкове майно - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Кам`янська міська рада: юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок№2.

Суддя Івченко Т. П.