Ухвала

від 29.08.2019 по справі 694/1265/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/85/19 Справа № 694/1265/19 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддів за участю: при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000038, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1КК України.

В обгрунтування клопотання покладається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які розташовані на території Тальнівського району Черкаської області, установлені не поодинокі випадки використання невідомими на даний час особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів всупереч установленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.

Як встановлено, 02.05.2019 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області встановлені факти використання земельних ділянок в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:004:0467) під посівами соняшника, правопорушників для притягнення до адміністративної відповідальності не встановлено.

24.05.2019 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201925 1140000038 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на урожай обумовлено можливістю вирішення питання за цивільним позовом та з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.08.2019 року, у задоволенні клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на урожай, що знаходиться на земельних ділянках в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377, га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 71212832

Не погоджуючись з рішення районного суду від 01.08.2019 року, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій просить:

1. Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.08.2019 про відмову в задоволенні клопотання прокурора 83венигородської місцевої прокуратури про накладення арешту на врожай, що знаходиться на земельних ділянках в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:004:0467), та знаходяться під посівами соняшника. - скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

2. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури про накладення арешту на врожай, що знаходиться на земельних ділянках в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:004:0467), та знаходяться під посівами соняшника.

Вказує, що судом з формальних підстав відмовлено в задоволенні вказаного вище клопотання та жодним чином не проаналізовано мотиви такого звернення до слідчого судді.

Додає, що слідчий суддя, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури про накладення арешту на врожай, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в кримінальному провадженні, який заперечив проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпеченні конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні | були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, і доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у і кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Злочин, передбачений ч.1 ст.197-1 КК України, є злочином з матеріальним складом, при цьому в і матеріалах клопотання та провадження відсутні будь-які дані, які б могли підтвердити завдання значної шкоди.

Згідно положень статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про І арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 КПК України - ст. 173 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. З ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення і кримінального провадження.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість соняшника, а так само і точна кількість, які посіяні на зазначених в клопотанні земельних ділянках, слідчим не встановлена. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

Крім того, прокурор в своєму клопотанні не визначив точний перелік майна, індивідуальні ознаки, його вартість, що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, та позбавляє можливості визначити порядок її виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

При цьому слідчий суддя враховує, що цивільний позов в даному провадженні відсутній, а санкція вказаної статті кримінального кодексу не передбачає спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи.

Також ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст. 98КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання прокурора в клопотанні про арешт майна, що соняшник, який був засіяний на спірних земельних ділянках зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, є майном, набутим кримінально-противоправним шляхом є необгрунтованим.

Санкція ч.1 ст. 197-1 КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю.

Відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні № 42019251140000038 відсутні.

Окрім того, прохання прокурора про накладення арешту на врожай соняшника не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, щодо необхідності зазначення індивідуальних характеристик майна про арешт якого йдеться у клопотанні прокурора.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно звертає увагу на те, що прокурором не зазначено, та будь-які докази щодо точної ваги соняшника в матеріалах кримінального провадження № 42019251140000038 від 24.05.2019 року відсутні.

Крім того, прокурором не надано доказів того, хто є власником земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:004:0467).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2ст. 173 КПК України.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. 2.7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на врожай у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вищезазначене узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обгрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі Смирнов проти Росії було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Тому колегія суддів вважає, що за таких обставин достатніх підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно судом не встановлено, отже, слід відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

Враховуючи вищевказане колегія суддів вважає, що рішення районного суду є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.08.2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на урожай, що знаходиться на земельних ділянках в адміністративних межах Княжицької сільської ради Звенигородського району площею 1,2 га (поруч кадастрового номера 7121283200:01:002:0344), площею 5,4377, га (поруч кадастрового номера 7121283200:02:003:0007), площею 2,2800 га (поруч кадастрового номера 71212832

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :