Постанова

від 03.09.2019 по справі 455/1144/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1144/17 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/811/125/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року в складі судді Ніточко Л.Й. у справі за позовом заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави України в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства , -

встановила:

У вересні 2017 року заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду в інтересах держави України в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Вимоги обґрунтовував тим, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області (надалі - інспекцією) в період з 18.08.2016 року по 19.08.2016 року включно проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині законності проведення Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс суцільної санітарної рубки лісу в лісовому масиві кварталу № 20 виділу № 14 Старосамбірського лісництва підприємства.

За наслідками перевірки спеціалістами інспекції встановлено, що вищевказана рубка проведена з порушенням, а саме: у невстановлені лісорубним квитком від 31.07.2015 року № 400480 (строком дії до 01.04.2016 року) терміни, про що складено акт №533/04. Зазначений акт перевірки підписаний представником підприємства - тимчасово виконуючим обов`язки директора - головним лісничим ОСОБА_1 без жодних зауважень.

В подальшому, постановою інспекції від 19.08.2016 № 563-04 за результатами розгляду протоколу про адміністративне порушення від 18.08.2016 року № 008676 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 67 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119,00 гривень.

Дана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем не оскаржувалася та останнім сплачено накладений на нього штраф у повному розмірі, що свідчить про визнання ним своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Спеціалістом інспекції проведено розрахунок розміру стягнення за порушення терміну проведення суцільної санітарної рубки, встановленого лісорубним квитком від 31.07.2015 року №400480 в лісовому масиві кварталу № 20 виділу № 14 Старосамбірського лісництва підприємства. Відповідно до даного розрахунку розмір завданої винними діями відповідача шкоди становить 43372.80 гривень.

Крім цього, Державна екологічна інспекція у Львівській області з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направила претензію від 06.09.2016 року за № 398 про необхідність відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу у вищевказаній сумі, однак зазначена шкода добровільно не відшкодована.

Статтею 107 Лісового кодексу України, яка кореспондується з вимогами ст.ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Позов заявлений прокуратурою в інтересах Тершівської сільської ради, оскільки лісопорушення сталося на її території та вказані платежі зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок сільської ради, тому несвоєчасна сплата їх відповідачем призводить до дефіциту місцевого бюджету.

Вважає, що Тершівська сільська рада Старосамбірського району Львівської області уповноважена представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах.

Такі взаємовідносини зачіпають інтереси держави, що згідно із ст.131-1 Конституції України покладає на прокуратуру обов`язок по представництву інтересів держави в суді.

Просив стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 43372,80 гривень шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та судові витрати.

Оскаржуваним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року позов заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави Україна в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Львівській області, про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 43372 (сорок три тисячі триста сімдесят дві) гривні 80 копійок шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, та на користь прокуратури Львівської області витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому висновок суду про задоволення позову є помилковим.

Покликаючись на норми Лісового кодексу України (далі ЛК України) зазначає, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень відповідно до частини четвертої статті 17 ЛК України.

В свою чергу, рішенням Львівської обласної ради від 14.03.2000 року № 279 Про затвердження установчих документів ЛГП Галсільліс та Регіональної програми в галузі охорони і захисту лісів обласного комунального підпорядкування, підвищення їх продуктивності, раціонального використанні і розширення відтворення лісових ресурсів на період до 2009 року , землі лісового фонду передані в постійне користування обласному комунальному лісогосподарському підприємству Галсільліс .

Згідно статуту ОКЛП Галсільліс підприємство є засновником 18 дочірніх підприємств, у тому числі Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс .

Зважаючи на те, що Львівська обласна рада, як розпорядник земель передала ОКЛГ Галсільліс (а комунальне підприємство своїм дочірнім підприємствам) у постійне користування ліси, а останнє прийняло такі із обов`язком, зокрема їх охороняти, на думку апелянта, зазначені правовідносини можна розцінювати, як договірні.

Наведене свідчить про те, що саме Старосамбірське ДЛГП Галсільліс є постійним користувачем лісового масиву, який прилягає до с. Тершів, Старосамбірського району, а санітарна рубка в кварталі 20 виділу 14 проводилась на підставі виданого лісорубного квитка №400480 від 31.07.2017 року працівниками Старосамбірського ДЛГП Галсільліс .

Відтак, позовні вимоги були заявлені до неналежного відповідача, оскільки заявлені збитки підлягають стягненню з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛУП Галсільліс .

Крім цього, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, а відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Разом з цим, в Акті № 533/04 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, йдеться про те, що саме Старосамбірське ДЛГП Галсільліс неналежно виконувало свої обов`язки з забезпечення охорони лісів на підвідомчій йому території та не вживало необхідних заходів до виявлення та притягнення винних осіб, які порушили природоохоронне законодавство.

Також, звертає увагу на те, що заподіяна шкода в сумі 43372,8 грн. не могла бути відома до завершення перевірки і визначалась Державною екологічною інспекцією у Львівській області пізніше, а саме 06.09.2016 року про що свідчить Претензія № 398 від 06.09.2016 року та розрахунок розміру стягнення, що надсилалась на адресу Старосамбірського ДЛГП Галсільліс .

Крім цього, у цій претензії Державна екологічна інспекція у Львівській області пропонує Старосамбірському ДЛГП Галсільліс досудове врегулювання господарського спору з приводу шкоди, виявленої в процесі перевірки та добровільного відшкодування шкоди.

Просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог . Вирішити питання про розподіл понесених судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення завданої матеріальної шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що протоколом № 008676 про адміністративне правопорушення встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як головний лісничий, здійснив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 67 КУпАП, оскільки допустив порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, внаслідок чого державі заподіяна шкода - 43372 гривні 80 копійок.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2016 року за №563-04 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 67 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 119,00 гривень.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2016 року № 563-04 ОСОБА_1 не оскаржував, штраф сплатив.

Відтак суд дійшов висновку, що протиправними діями відповідача завдано шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 43372,80 гривні.

Оскільки правопорушення вчинене на території Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області кошти стягнуті на рахунок Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області.

Крім цього, суд зазначив, що зважаючи на те, що Тершівська сільська рада Старосамбірського району Львівської області та Державна екологічна інспекція у Львівській області, не зверталися до суду з приводу стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища з ОСОБА_1 , зазначені обставини є підставою для реалізації прокурором визначених Конституцією України та законами України повноважень шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист використання та відтворення лісів Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс № 533/04 від 18-19.08.2016 року, проведеної головними спеціалістами відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного і тваринного світу, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Гуцол А.В. та ОСОБА_2 . встановлено, що в с.Тершів, в кварталі №20, виділу № 14 проводилася суцільно-санітарна рубка на площі 1,2 га згідно лісорубного НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 31.07.2015 року, згідно якого термін заготівлі та вивезення деревини закінчився 01.04.2016 року. ОСОБА_3 не завершена, на час перевірки заготовлено 55 м3 деревини, на ділянці залишено недоруб загальною кубомасою 340 м3 ліквідної деревини, чим порушено п.52 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 Про затвердження санітарних правил в лісах України (а.с.13-19).

За даним фактом державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Гуцол А.В. склав протокол від 18.08.2016 року № 008676 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , головного лісничого, який здійснив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 67 КУпАП у зв`язку із здійсненням лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку, а саме встановлено порушення терміну проведення рубки суцільно-санітарної 2015 року в кварталі 20 виділу 14 площі 1,2 га, що є порушенням ст.ст.19,105 Лісового кодексу України та заподіяно державі шкоду в розмірі 43372 гривні 80 копійок (а.с.10-11).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2016 року №563-04 Держінспектор з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Гуцол А.В. визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 67 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119,00 гривень. Постанова набрала чинності 29.08.2016 року, строк пред`явлення до виконання до 19.11.2016 року. Роз`яснено порядок оскарження постанови. (а.с. 8-9).

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2016 року № 563-04 ОСОБА_1 не оскаржував, штраф сплатив 17.10.2016 року, що підтверджується квитанцією № 97 (а.с.12).

Звертаючись з позовними вимогами позивач, заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави України в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області,покликаючись на визнання відповідачем своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, просив стягнути з відповідача завдану державі, в особі Тершівської сільської ради, шкоду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 частково визнав позовні вимоги, просив зменшити розмір відшкодування.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

З матеріалів справи вбачається, що розмір стягнень за порушення терміну проведення суцільної санітарної рубки 2015 року установлений лісорубним квитком № 400480 від 31 липня 2015 року в кварталі 20 виділ 14 пл. 1,2 га Старосамбірського л-ва Старосамбірського ДЛГП Галсільліс становить 43372,8 грн. (а.с. 20).

Згідно Претензії № 398 від 06.09.2016 року т.в.о. директора Старосамбірського ДЛГП Галсільліс ОСОБА_1 запропоновано в добровільному порядку у місячний термін відшкодувати збитки, завдані навколишньому природному середовищу, у відповідній сумі. У разі відмови від добровільного відшкодування шкоди або неповідомлення про результати розгляду претензії у порядку та строки, передбачені ст.ст. 7-9 ГПК України буде заявлено позов в Господарський суд Львівської області (а.с. 21).

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України (ст. 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Державному контролю підлягають використання і охорона лісів (ч. 2 ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Відповідно до статті 16, частин 1, 2 статті 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами пункті 1, 2 частини 2 статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Згідно із статтею 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, відповідно до цього Кодексу.

Згідно із статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Разом з цим, статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області звернувшись до суду з позовними вимогами в інтересах держави України в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області , предметом яких є відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства , в позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_1 , як фізичну особу та т.в.о. директора Старосамбірського ДЛГП Галсільліс .

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17).

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Суд першої інстанції згідно пункту четвертого частини першої статті 197 ЦПК України вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Захист прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, а незалучення кого-небудь з цих осіб до розгляду справи, інтересів яких стосується цей спір, позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами та гарантіями.

Наведене свідчить про те, що при вирішені даного спору суд першої інстанції, у порушення вимог пункту четвертого частини першої ст. 197 ЦПК України, частини першої статті 201 ЦПК України, ст. 51 ЦПК України не з`ясував всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується даний спір, та не вирішив питання з колом осіб, які повинні приймати участь в розгляді даної справи.

На переконання колегії суддів, належним відповідачем відповідно до позовних вимог прокурора про відшкодування завданої шкоди внаслідок проведення санітарної рубки з порушенням строків, встановлених лісорубним квитком від 31.07.2015 року № 400480, строком дії до 01.04.2016 року, повинен бути лісокористувач Старосамбірське ДЛГП Галсільліс , а не т.в.о. директора вказаного підприємства.

З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, питання заміни його належним чи залучення співвідповідача не вирішувалось, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Про аналогічне зазначено у ч. 1 ст. 206 ЦПК України.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 206 ЦПК України).

При цьому, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 цієї статті).

Зважаючи на фактично допущені прокурором порушення вимог процесуального закону в частині визначення суб`єкта відповідальності (належного відповідача) за пред`явленими матеріально правовими вимогами, що має наслідки для вирішення спору в цілому, колегія суддів не бере до уваги відзив відповідача ОСОБА_1 та часткове визнання ним позову у такому.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року скасувати .

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави України в особі Тершівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Львівській області до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства - відмовити.

Стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., сплачений за розгляд апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 вересня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк