ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.09.2019Справа № 910/8174/19
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп"
2) ОСОБА_1
про стягнення 15 510, 00 грн.
Без виклику учасників справи .
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 15 510, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" своїх зобов`язань за договором б/н від 07.12.2011, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним з позивачем Договором поруки від 03.04.2018 року № P1522746623685610985, яким передбачено забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 за вказаним кредитним договором. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 суд ухвалив звернутися до Відділу з питань державної реєстрації Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) за формою, наведеною додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016. Зобов`язано Відділ з питань державної реєстрації Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ).
12.07.2019 та 16.07.2019 до суду від Зачепилівської селищної ради надійшла інформація на виконання ухвали суду від 02.07.2019.
З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-1.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "не розшукані".
З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_4 , яка згідно інформації наданої Зачепилівською селищною радою є місцем реєстрації відповідача-2.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштових повідомлення відміток "не розшукані" та "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачам ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на день винесення рішення від відповідачів не надійшло відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" підписало заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).
Згідно із заяви про відкриття поточного рахунку ТОВ "Вектор Інжиніринг Груп" приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг (надалі Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 07.12.2011 (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.
Згідно даного договору, на рахунок ТОВ "Вектор Інжиніринг Груп" № НОМЕР_2 позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 450 000, 00 грн., що довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0./190606075337 від 06.07.2019 та випискою по рух коштів на рахунку відповідачу-1.
03.04.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) укладений договір поруки №P1522746623685610985 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Вектор Інжиніринг Груп" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі,
- до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі угода 1), по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредити:
- За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 21% (двадцять один) річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних для договорів не забезпечених порукою;
- За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68% (шістдесят вісім) річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського Дня за попередній місяць .
г) кредиту в розмірі 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч).
Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Угодою 1 ) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.
- до розділу 3.2.2. Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, Угода 2 , по сплаті :
а) процентної ставки за користування кредитом:
- За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 64% (шістдесят чотири) річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2 ;
в) кредиту в розмірі 10 000, 00 грн. ( десять тисяч ).
Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Угодою 2 ) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" (відповідач-1) порушило зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 9 914, 83 грн., заборгованість за відсотками у сумі 2 556, 23 грн., заборгованість по комісії у сумі 50, 00 грн. та по пені у сумі 2 988, 94 грн.
Оскільки у відповідача-1 наявна заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 07.12.2011, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2, позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 9 914, 83 грн., заборгованості за відсотками у сумі 2 556, 23 грн., заборгованості по комісії у сумі 50, 00 грн. та по пені у сумі 2 988, 94 грн.
З аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності).
За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов (тут і далі - станом на час укладення договору) при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності до пункту 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов).
Згідно з пунктом 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Згідно із п. 3.18.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.
За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).
На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0./190606075337 від 06.07.2019 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.
Згідно із випискою про рух коштів з рахунку відповідача-1 № НОМЕР_3 за період з 13.09.2018 по 06.06.2019 вихід кредиту на прострочу становить 9 914,83 грн.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 914,83 грн., при цьому відомостей про незгоду із умовами надання грошових коштів не висувалось, доказів погашення відповідачем-1 заборгованості суду не подано.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 07.12.2011 було забезпечене договором поруки №P1522746623685610985 від 03.04.2018 , укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем-2).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за договорами приєднання - Угодою 1 та Угодою 2, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Отже, як слідує зі змісту вказаних положень договору поруки, поручитель надав згоду на збільшення своєї відповідальності у разі якщо зобов`язання особи за яку він поручився збільшується.
Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.
За таких обставин, відповідач-2 як поручитель, був обізнаний про збільшення кредитного ліміту за основним зобов`язанням, та у зв`язку із цим і зі збільшенням розміру відповідальності за договором поруки також.
Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом, що становить 9 914, 83 грн.
Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).
За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачами належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 9 914, 83 грн. не спростована, доказів сплати боргу не надано.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 9 914, 83 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 2 556,23 грн., заборгованості по комісії у сумі 50, 00 грн. та пені у сумі 2 988, 94 грн., суд зазначає наступне.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 07.12.2011 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.12.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.06.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2 556, 23 грн., комісії у сумі 50, 00 грн. та пені у сумі 2 988, 94 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" та ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом 9 914, 83 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 34869363) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 9 914 (дев`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 83 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інжиніринг Груп" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 34869363) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 06.09.2019 року.
Суддя М.Є. Літвінова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.09.2019 |
Оприлюднено | 06.09.2019 |
Номер документу | 84062793 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні