Рішення

від 06.09.2019 по справі 905/1184/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2019 Справа № 905/1184/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кабель Центр

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Солонг

про стягнення грошових коштів у розмірі 52110,49 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кабель Центр до Товариства з обмеженою відповідальністю Солонг про стягнення грошових коштів у розмірі 52110,49 грн, у тому числі 41827,81 грн основного боргу, 7503,65 грн. пені, 687,57 грн 3% річних та 2091,46 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором поставки №12/08-02 від 12.08.2015. На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару, а відповідач отримавши його не здійснив розрахунок з позивачем у повному обсязі. Неоплаченими залишаються товари, які поставлені на виконання договору №12/08-02 від 12.08.2015 за видатковою накладною: № КЦ 1009 від 22.10.2018 на суму 41827,81 грн.

У з`язку із порушенням строків виконання зобов`язань за договором №12/08-02 від 12.08.2015 позивач також заявляє до стягнення з відповідача 7503,65 грн пені за період з 04.12.2018 по 04.06.2019; 687,57 грн 3% річних за період з 04.12.2018 по 21.06.2019 та 2091,46 грн інфляційних втрат за період з 04.12.2018 по 21.06.2019.

Заперечення учасників процесу.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Солонг значиться: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 60, код ЄДРПОУ 21538063.

Господарським судом Донецької області ухвала про відкриття провадження у справі №905/1184/19 надіслана на адресу відповідача зазначену у позовній заяві. Поштове відправлення №6102228917086, в якому надсилалась ухвала суду від 08.07.2019 №905/1184/19 не було отримане відповідачем за вказаною адресою та повернуто на адресу суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, про що відділенням поштового зв`язку проставлено відповідну відмітку.

Відповідач іншого свого місця знаходження суду не повідомив.

Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини ст.120 цього Кодексу.

Згідно з п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, з огляду на приписи п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження є врученою та днем отримання відповідачем ухвали суду від 08.07.2019 є дата поставлення відділом зв`язку відповідної відмітки (штемпель) про закінчення строку його зберігання у відділенні, тобто 13.08.2019.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/1184/19 повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 08.07.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

12 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кабель Центр (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕД (відповідач, покупець) підписаний договір №12/08-02 (договір), відповідно п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а покупець прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах визначених у договорі.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору асортимент, ціна, кількість, умови і терміни поставки товару обумовлюється в специфікаціях, при цьому сторони допускають погодження зазначених умов без складання специфікації. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, всі істотні та узгоджені сторонами умови поставки визначаються в товаротранспортних та/ або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються покупцем при здійсненні приймання-передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції.

Пунктом 3.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах цього договору та відповідної специфікації, у раз її оформлення сторонами.

Умови поставки товару за цим договором регулюються Інкотемс в редакції 2010 року. (п.3.5. договору)

Відповідно до п. 4.2. договору ціна товару, що поставляється обмовляється для кожної партії товару окремо і відображається у відповідних специфікаціях, а у випадку, передбаченому п. 1.3. договору - в товаротранспортних або видаткових документах.

За приписами пункту 5.1. договору, у разі якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті покупцем протягом 30 банківських днів з дня поставки товару.

Приймання товару покупцем здійснюється уповноваженими на те представниками покупця. Повноваження представників покупця на приймання товару повинні бути підтверджені довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України. (п. 6.4 договору)

Приписами п. 6.5 договору визначено, зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, а право власності на товар і ризики за його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця в момент постачання товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Датою підписання цього договору є дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки договору. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення дії договору не направить другій стороні письмове повідомлення про намір припинити правовідносини, що виникли на підставі договору останній вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік з 1 січня до 31 грудня без оформлення додаткової угоди сторін. (п. 13.1. договору)

Договір підписаний керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано. Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії договору, суд виходить з того, що строк дії договору було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період договір був чинним.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною: №КЦ1099 від 22.10.2018, найменування товару: кабель ОКГ-Т-А8-2.7 у кількості 0,121 км, кабель ОКП-Т-А16-2.7 у кількості 1,29 км, кабель ОКП-Т-А8-2.7 у кількості 2,55 км на загальну суму з ПДВ 41827,81 грн.

Вказана видаткова накладна була підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена відбитками їх печаток.

Товар, що зазначений у видаткові накладній був отриманий представником відповідача ОСОБА_1 , який уповноважений на отримання ТМЦ довіреністю №176 від 22.10.2018. Копія довіреності скріплена печаткою покупця та міститься в матеріалах справи.

Позивачем виписано відповідачу рахунок від 22.10.2018 №КЦ1075 на оплату товару, поставленого відповідно до видаткової накладної №КЦ1099 від 22.10.2018 на суму 41827,81 грн., який відповідно до приписів п. 5.1. договору повинен був бути сплачений протягом 30 банківських днів.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань по договору № 12/08-02 від 12.08.2015 не надав.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Встановлено, що зобов`язання за укладеним договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар у повному обсязі.

Як зазначалося судом вище, пунктом 5.1. договору визначено, у разі якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті покупцем протягом 30 банківських днів з дня поставки товару.

Однак, відповідач зобов`язання з повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 41827,81 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав грошові зобов`язання за договором №12/08-02 від 12.08.2015, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 41827,81 грн основної заборгованості за укладеним договором є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 7503,65 грн пені за період з 04.12.2018 по 04.06.2019; 687,57 грн 3% річних за період з 04.12.2018 по 21.06.2019 та 2091,46 грн інфляційних втрат за період з 04.12.2018 по 21.06.2019.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням того, що поставка відбулася 22.10.2018, а договором передбачено строк сплати товару протягом 30 банківських днів, то граничним терміном сплати грошових коштів за товар є 03.12.2018, тобто період прострочення виконання зобов`язань починається з 04.12.2018 та закінчується 04.06.2019.

Судом перевірений розрахунок пені позивача за період з 04.12.2018 по 04.06.2019, база для нарахування - 41827,81 грн та визнано його вірним, тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7503,65 грн підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунки позивача 3% річних за період з 04.12.2018 по 21.06.2019, база для нарахування 41827,81 грн та визнано його вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 687,57 грн підлягають задоволенню.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та ст.ст.17, 18 Закону України «Про інформацію» використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.

За видатковою накладною № КЦ1009 від 22.10.2018 право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції виникло у 04.12.2018, період нарахування інфляційних втрат починається з 01.01.2019 та закінчується 31.05.2019 та за розрахунком суду складає 1742,89 грн, у той час як позивачем заявлено до стягнення в період з 04.12.2018 по 21.06.2019 у сумі 2091,46 грн.

Загальна сума інфляційних втрат у розмірі, що підлягає стягненню з відповідача складає 1742,89 грн.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Солонг (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 60, код ЄДРПОУ 21538063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кабель Центр (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31989986) основний борг у розмірі 41827 (сорок одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 81 коп; пеню у розмірі 7503 (сім тисяч п`ятсот три) грн. 65 коп; 3% річних у розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 57 коп; інфляційні втрати у розмірі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 89 коп та судовий збір у розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 06 вересня 2019 року.

Суддя Д.М. Огороднік