Рішення

від 06.09.2019 по справі 910/7766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2019 Справа № 910/7766/19

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» , м. Київ

до відповідача : Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» , м. Курахове, Донецька область

про стягнення 63048,25грн.

без участі (виклику) представників сторін

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» , м. Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київенерго» , м. Курахове, Донецька область про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 63048,25грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення грошових коштів перерахованих в якості передплати за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998р.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст.11, 509, 525, 526, 530, 598, 626,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач разом із позовною заявою надав наступні документи: договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998р. з додатками та додатковою угодою від 07.04.2017р.; акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.11.2017; лист №83 від 22.06.2018 та лист №98 від 06.08.2018 про повернення надмірно сплачених коштів, лист №126 від 24.09.2018 щодо повернення коштів (отриманий «Центром комунального сервісу» 24.09.2018 за вх. №01/5556) ; вимогу №1 від 09.10.2018 щодо повернення сплачених коштів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» , м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Київенерго» , м. Курахове, Донецька область про стягнення 63048,25грн. разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

08.07.2019 матеріали справи №910/7766/19 надійшли на адресу господарського суду Донецької області.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі 910/7766/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов.

Ухвала від 09.07.2019 отримана відповідачем 15.07.2019, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.07.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 25.07.2019, в якому останній заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на такі обставини:

- договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено про його припинення однією із сторін, доказів такого звернення позивачем не надано, як наслідок договір вважається таким, що пролонгований.

- умовами договору не передбачено зобов`язань відповідача зі сплати на користь позивача коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача є неправомірним.

- акт звірки не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій за певним правочином, та є другорядним документом, а викладені в ньому факти потребують документального підтвердження. Крім того, останній підписаний неуповноваженою особою відповідача.

Також, у вказаному відзиві відповідач заперечив, щодо витрат позивача на правничу допомогу, у зв`язку з ненаданням позивачем будь-яких доказів їх понесення.

16.08.2019 від позивача надійшло письмове пояснення №80 від 14.08.2019 з урахуванням відзиву відповідача, до яких додано копії платіжних доручень, копії актів звіряння розрахунків, копії актів приймання - передавання товарної продукції, копії виписок по особовому рахунку, копії рахунку-фактури та копії банківської виписки.

За даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005700054 від 02.09.2019, встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є «Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО"» .

Зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.241 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що справа №910/7766/19 може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.1998 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Готель Голосіївський» (Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.06.2019р. змінена організаційно-правова форма Відкритого акціонерного товариства «Готель Голосіївський» на Товариство з обмеженою відповідальністю«Готель Голосіївський» ) (абонент, позивач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

В свою чергу, враховуючи п.2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору (п.2.3.2 договору), додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до договору (п.2.3.3 договору).

В додатку №4 до договору сторони передбачили порядок розрахунків за теплову енергію.

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу» , як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4 до договору).

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна, 1: табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений;взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1.договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Згідно п.8.3 договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п.2 додатку №1 до договору №540570 від 01.11.1998 орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 115968,28 грн. без урахування ПДВ.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» ; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, АДРЕСА_1 Дарницькому АДРЕСА_2 м. Києва (завод «Енергія» ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998, позивачем з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 148703,08., що підтверджується випискою по особовому рахунку ПуАТ «КБ Акордбанк» та платіжними дорученнями №386 від 05.09.2017р. на суму 46703,08 грн. та №422 від 26.09.2017р. на суму 102000,00 грн.

Відповідач поставив теплову енергію на суму 85441,21грн., про що свідчать акти приймання-передавання товарної продукції: №9/2017-540570 від 30.09.2017 за вересень 2017 року на суму 36106,49грн., №10/2017-540570 від 31.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 49334,72грн.

31.10.2017 сторони підписали та скріпили печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №540570 від 01.11.1998, відповідно до якого станом на 01.11.2017 сальдо розрахунків за теплову енергію склало 63048,25грн. за даними споживача.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо повернення передплати за теплову енергію в сумі 63048,25грн., зокрема, листами №83 від 22.06.2018 та №98 від 06.08.2018.

Також позивачем через Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» направлявся лист до відповідача з вимогою про повернення коштів за договором на постачання теплової енергії (лист №126 від 24.09.2018, отриманий «Центром комунального сервісу» 24.09.2018 за вх. №01/5556).

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» листом №0213905 від 26.09.2018 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» про прийняття звернення на повернення надмірно сплачених коштів та передання останнього директору департаменту продажу СВП КЕК ПАТ «Київенерго» .

09.10.2018 позивач направив відповідачу претензію вих. №131 від 09.10.2018, в якій просив останнього повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» кошти у сумі 63048,25грн. Претензія отримана відповідачем 16.10.2018, однак залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998 за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено факт того, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998, позивачем з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 148703,08грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Водночас, фактично відповідач надав послуги не на всю суму попередньої оплати.

Отже, сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором №540570 від 01.11.1998 становить - 63048,25грн.

Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором №540163 від 28.09.2010 в сумі 63048,25грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2017.

При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом» .

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписаний та скріплений печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми переплати в розмірі 63048,25грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач був обізнаний з рішеннями Київської міської ради про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р. до 26.04.2018р., її припинення з 27.04.2018р., наявності права користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 30 квітня 2018 року включно та неможливість виконання своїх обов`язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов`язання за договором та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 63048,25грн.

Вказане свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов`язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов`язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов`язання з повернення виконаного позивачем зобов`язанням зі сплати коштів в сумі 63048,25грн.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що оскільки з 30.04.2018р. АТ «К.ЕНЕРГО» було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у поверненні позивачу грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави у розмірі 63048,25грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинилось у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 63048,25грн., суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 63048,25грн.

Судом встановлено, що вимога позивача за №1 від 09.10.2018 щодо повернення коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №540570 від 01.11.1998 в сумі 63048,25грн. отримана відповідачем 16.10.2018.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Таким чином, оскільки ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, та відповідно позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору №540570 від 01.11.1998 на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про повернення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 63048,25грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необгрунтованими та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» , м.Київ до Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» , м. Курахове, Донецька область про стягнення 63048,25грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Голосіївський» (03127, м.Київ, пр.Голосіївський, 93, код ЄДРПОУ 03358529) суму безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 63048,25грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 06.09.2019.

Суддя Я.О. Левшина