Рішення

від 29.08.2019 по справі 923/397/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Справа № 923/397/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

до відповідач : Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про стягнення заборгованості за договором поставки

за участю представників сторін:

від позивача: Різник О.О. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" (49069, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26-Б, офіс 217, індифікаційний код: 34313966) звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон, Бериславське шосе, 1, індифікайний код: 0131771) про стягнення заборгованості за Договором № 115 про закупівлю товару від 02 травня 2018 року у сумі 649358,47 грн., з яких 555905,50 грн. сума основного боргу, 46193,46 грн. пені, 15405,81 грн. три відсотка річних, 31853,70 грн. інфляційні витрати.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором поставки. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 року, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.05.2019 відкрито провадження у справі № 923/397/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 13.06.2019 о 15 год. 30 хв.

12.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5413/19 від 12.06.2019), за яким він вказує на необґрунтованість вимог та просить відмовити у позові.

В судове засідання 13.06.2019 не прибули уповноважені представники обох сторін, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.06.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 22.08.2019 та відкладено підготовче засідання на 06 серпня 2019 року.

У судове засідання 06.08.2019 року представник відповідача не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду. Таким чином, відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався. Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 29 серпня 2019.

06.08.2019 року до канцелярії суду надійшла заява з процесуальних питань, а саме клопотання про розподіл судових витрат від представника позивача. Зазначена заява залучена до матеріалів справи.

У судове засідання 29.08.2019 року представник відповідача не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду. Неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

В судовому засіданні 29.08.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

02 травня 2018 року, між Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - Відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська трубопромислова компанія", правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (надалі - Позивач) уклали Договір №115 про закупівлю товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Позивач взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність Відповідача труби сталеві згідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною вказаного Договору (Додаток 1), а Відповідач зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

14 листопада 2018 року, Позивачем на адресу Відповідача було поставлено товар на загальну суму 603 736 грн. 50 коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме підписаною сторонами Видатковою накладною № 63 від 14 листопада 2018 року.

Як зазначає Позивач, Відповідач не здійснив оплату поставленого на його адресу товару в строк встановлений Договором і вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 2.8. Договору, зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів Відповідачем на поточний рахунок Позивача, зазначений у Розділі 14 Договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або відповідної накладної (накладних) на відпуск товару.

Таким чином, в силу п. 4.2 Договору кінцевою датою оплати товару Відповідачем є 24 листопада 2018 року, а тому з 25 листопада 2018 року Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до "31" грудна 2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Згідно п. 7.2., закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав того, що згідно п. 10.1. договору, всі спори та розбіжності, що можуть виникнути у процесі виконання договору, вони намагатимуться вирішити шляхом переговорів, однак позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо вирішення питання шляхом переговорів, як це передбачено умовами договору.

Крім того, відповідач вважає нарахування пені необґрунтованим в розмірі 46193 грн. 46 коп, виходячи з того, що у вчиненому сторонами правочині розмір нарахування пені не визначено та посилається на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якої, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 етапі 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарською зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що товар вважається поставленим в момент підписання Акту (або Накладної).

Підписання покупцем видаткових накладних, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідна видаткова накладна № 63 від 14.11.2018 року підписана в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договорами, а тому товар вважається прийнятим без зауважень.

Докази того, що відповідач виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару у сумі 603736,50 грн. як у визначений строк, так і на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні.

Водночас, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків ТОВ "Українська трубопромислова компанія" та АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" за період 01.05.2018-04.04.2019 роки.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, підписаний акт звіряння уповноваженою особою Відповідача, а саме головним бухгалтером, містить посилання на сам Договір поставки № 115 від 02.05.2018 року, містить розмір заборгованості та є належним доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості Відповідача, її розміру в сумі 555905,50 грн, визнання боржником такої заборгованості.

Крім того, позивач в судовому засіданні пояснила, що відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості, однак відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 555905,50 грн.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, а також те, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 555905,50 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 15 405,81 грн та інфляційних збитків в сумі 31 853,70 грн, однак дослідивши надані розрахунки, господарський суд зауважує, що вони мають помилки.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок суми 3% річних та індексу інфляції за період з з 25.11.2018 р. по 14.05.2019 р.

Розрахунок суми 3% річних має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 555905.50 25.11.2018 - 14.05.2019 171 3 % 7813.14 Таким чином, сума процентів за за період з 25.11.2018 р. по 14.05.2019 р. складає 7813.14 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 31 853,70 грн, втрат від інфляції, то суд виходив з наступного.

Пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Розрахунок суми інфляційних має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 25.11.2018 - 14.05.2019 555905.50 1.043 23738.68 579644.18

Таким чином, сума інфляційних за період з 25.11.2018 р. по 14.05.2019 р. складає 23738.68 грн, яка підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 46 193,46 грн. на підставі п. 9.1 Договору, відповідно до якого, сторони дійшли згоди, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором відповідно до чинного законодавства України та умов Договору.

Вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідженням умов договору про закупівлю товару № 115 від 02.05.2018 р. встановлено, що сторонами не передбачено умови щодо відповідальності покупця за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару у вигляді сплати пені.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 10 січня 2002 року № 2921-III визначається, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

У Постанові Пленуму від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" Вищим господарським судом роз`яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом не встановлено, що до правовідносин за договором, що розглядається, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а тому вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює доводи відповідача, з приводу того, що позивачем не надано доказів правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трубопромислова компанія" виходячи з наступного.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 31.07.2019 р. за ідентифікаційним кодом 34313966 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД".

Як вбачається з Договору про закупівлю товару № 115 від 02.05.2018 укладений між Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська трубопромислова компанія", код ЄДРПОУ останнього 34313966.

Згідно з п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо ідентифікаційного коду юридичної особи.

Таким чином, за одним ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі не може обліковуватись декілька юридичних осіб.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відповідач змінив назву на товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", про що 03.05.2019р. державний реєстратор вніс відповідні зміни до державного реєстру.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про те, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

06.08.2019 року позивач надав клопотання про включення до суми судових витрат суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн., посилаючись на приписи ч.6 ст.129 ГПК України.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.129 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Згідно п.2 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу позивача, що ним не надано доказів на підтвердження понесених витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги. Позивачем було лише надано копію договору № 71 від 18.06.2019 року про надання правової допомоги та платіжне доручення № 999 від 05.08.2019 на суму 28000 грн.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 12, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49069, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26-Б, офіс 217, код ЄДРПОУ 34313966) заборгованість за Договором № 115 про закупівлю товару від 02 травня 2018 року у сумі 587 457,32 грн., з яких 555 905,50 грн. - сума основного боргу, 7 813,14 грн. - три відсотки річних, 23 738,68 грн. - інфляційні втрати.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 12, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49069, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26-Б, офіс 217, код ЄДРПОУ 34313966) 8 811,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення - 06.09.2019

Суддя В.П.Ярошенко