Рішення

від 03.09.2019 по справі 923/475/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року Справа № 923/475/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора - заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі

позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв

до відповідача : Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів", м.Херсон

про стягнення 48783,91 грн.

за участю представників сторін:

прокурор - Наумова Т.О.

від позивача: Кулініч В.О. - уповн. предст., дов. від 31.01.2019

від відповідача: не з`явився

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-1638 від 01.08.2018 в розмірі 48783,91 грн., з яких заборгованість з орендної плати - 45784,87 грн., пеня - 1625,49 грн., штраф - 1373,55 грн.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

Як вбачається зі змісту позову, прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області обґрунтовує своє звернення тим, що вчинені Регіональним відділенням дії (направлення лише претензії) не призвели до позитивних результатів, негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв`язку з чим порушено економічні інтереси держави. Водночас прокурором зазначається, що невжиття Регіональним відділенням заходів цивільно-правового характеру до стягнення у судовому порядку заборгованості з орендної плати частково пояснюється відсутністю коштів для сплати судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.06.2019 позовну заяву за вх. № 1063/19 від 06.06.2019 залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 15 серпня 2019 року о 10:30.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.08.2019 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 03.09.2019 року.

Представник відповідача у судові засідання 15.08.2019, 03.09.2019 не прибув, відзив на позов та докази на його обґрунтування не надав, з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника або за наявними у справі доказами не звернувся, про поважність причин неявки у судові засідання не повідомляв.

11.07.2019 до суду повернулася копія ухвали про відкриття провадження у справі від 27.06.2019, яка направлялась на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти "за інших причин". Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який виконано судом 31.07.2019, юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

27.08.2019 до суду надійшло поштове повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення, що свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлений про проведення судового засідання 03 вересня 2019 року.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача, прокурор в судовому засіданні 03.09.2019 р. наводять підстави позовних вимог, обґрунтовують свою позицію у спорі, просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.09.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

19.02.2019 Господарським судом Херсонської області у справі № 923/1071/18 прийняте рішення за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв до Громадської організації інвалідів Херсонське товариство інвалідів про розірвання договору оренди № РОФ-1638 від 01.08.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Громадською організацією інвалідів Херсонське товариство інвалідів .

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, які встановлені цим рішенням, не потребують повторного доказування при розгляді даної справи, оскільки в ній беруть участь особи, відносно яких ці обставини установлені, а саме позивач та відповідач.

Так, за змістом названого рішення, судом встановлено, що 01.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі по тексту рішення - Регіональне відділення) та Громадською організацією інвалідів Херсонське товариство інвалідів (далі по тексту рішення - ГОІ Херсонське товариство інвалідів ) було укладено договір оренди № РОФ-1638 (далі по тексту рішення - Договір) на державне нерухоме майно, - базу відпочинку "Портовик".

Поряд з цим судом у даній справі установлено, що основними умовами договору оренди, які впливають на вирішення спору є:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - базу відпочинку "Портовик" … (пункт 1.1.),

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2018 року) 14767,50 грн. (пункт 3.1.),

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць … (пункт 3.3.),

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношення 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу … (пункт 3.6.),

- зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому ніж орендна плата за 6 місяців оренди, який вноситься в рахунок орендної плати за останні 6 місяців оренди (пункт 3.10.),

- орендар зобов`язується: … 5.2. протягом місяця після підписання договору внести задаток, передбачений п. 3.10. цього договору …; 5.3. своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату …; 5.8. протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване мано не менше ніж на його вартість за звітом про оцінку …; 5.13. компенсувати протягом 10 календарних днів з моменту укладання договору витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 10000,00 грн. без ПДВ … (пункт 5);

Вказане майно, базу відпочинку "Портовик", передано за актом приймання-передавання від 28.08.2018 строком до 30.06.2021. Таким чином, Позивачем було належним чином виконано зобов`язання за Договором.

На підставі рішення, ГОІ Херсонське товариство інвалідів 01.03.2019 за актом приймання-передачі повернуло Регіональному відділенню нерухоме майно - базу відпочинку "Портовик" у місті Очакові.

Не дивлячись на умови договору відповідач власних обов`язків зі сплати орендної плати у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року не виконав, у зв`язку з чим заборгував 45784,87 грн. орендної плати.

З метою спонукання ГОІ Херсонське товариство інвалідів до погашення вказаної заборгованості Регіональним відділенням 19.04.2019 відповідачу на його юридичну адресу направлено лист про сплату боргу. Однак, як зазначає позивач, орендарем заборгованість не погашена.

Щодо прокурорського представництва інтересів держави, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом .

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі унаслідок несплати орендної плати, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з такої плати.

Таким чином, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГКУ, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі,які йому не суперечать.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.

Відповідно до статті 283 ГК України: За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1); У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (частина 2); Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (частина 3).

Відповідно до статті 286 ГУ України орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Разом з тим, враховуючи, що орендоване майно є державним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна . Зокрема, відповідно до частини 1 статті 2 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності .

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві оренду плату у встановлений строк, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини оренди (найму).

Статтею 193 ГК України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Як зазначено вище відповідач за договором оренди зобов`язаний сплачувати щомісячну оренду плату до 15 числа наступного за звітним місяця.

Пунктом 3.11 Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Враховуючи викладене, у орендаря до дня повернення майна, тобто до 01.03.2019, існував обов`язок щодо сплати орендної плати.

Зокрема, як слідує з розрахунку заборгованості з орендної плати відповідач має заборгованість у сумі 45784,87 грн.

Докази того, що відповідач виконав свої зобовязання щодо оплати орендної плати у сумі 45784,87 грн. як у визначений строк, так і на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 45784,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 551 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1625,49 грн. за період з 16.11.2018 по 01.03.2019 та штраф на суму 1373,55 грн.

Ураховуючи вказані приписи законодавства та умови договору, перевіривши розрахунки пені, штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування пені у розмірі 1625,49 грн. за період з 16.11.2018 по 01.03.2019 та штрафу на суму 1373,55 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у даній справі та складають 1921,00 грн. (відповідно до платіжного доручення № 772 від 29.05.2019 р.)

З огляду на зроблені висновки, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації інвалідів Херсонське товариство інвалідів (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20, а/с 34; ідентифікаційний код 20917284) - 45784,87 грн. - основної заборгованості, 1625,49 грн. - пені, 1373,55 грн. - штрафу.

3. Стягнути з Громадської організації інвалідів Херсонське товариство інвалідів (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) - 1 921,00 грн. компенсації по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного тексту рішення 06.09.2019

Суддя В.П.Ярошенко