Постанова

від 05.11.2009 по справі 2-а-221

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-221

2009 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м     У к р а ї н и

05 листопада 2009 р.          Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в  складі :         головуючого         –         судді     Камінського В.П.,

                            при  секретарі      –           Кабаковій С.В.,

                   з участю адвоката         -            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за адміністративним позовом   ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у м.Жмеринка про визнання відмови щодо перерахунку та виплати державної (основної) пенсії та додаткової пенсії у відповідності до норм статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною та зобов'язання відшкодувати заборгованість по недоотриманій основній та додатковій державній пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом і вказав, що він є інвалідом ІІ групи (віднесеним до 1 категорії) внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ № 054097, яка видана Вінницьким обласним центроми медико – соціальної експертизи безстроково.

Відповідно до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ – розмір пенсії інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, згідно ст. 50 цього Закону інвалідам призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю – інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком.

Однак, протягом 2009 року йому – позивачу основна та додаткова пенсії виплачувались в меншому ніж передбачено законодавством розмірі – основна пенсія виплачувалась в розмірі 1090 грн. щомісячно, тоді як повинна була виплачуватись в розмірі 3984 грн. щомісячно (498 – мінімальний розмір пенсії х 8), а додаткова виплачувалась в розмірі 99,60 грн. щомісячно, тоді як повинна була виплачуватись в розмірі 373,50 щомісячно (75% мінімальної пенсії).

В звязку з цим він – позивач 18.09.2009 року звернувся в управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка з приводу перерахунку та подальшої виплати йому основної та додаткової пенсій в розмірах, передбачений Законом України «Про статус i соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що 22.09.2009 року за вих. № 51/Н-7 отримав відмову.

Він – позивач вважає відмову управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка  від 22.09.2009 року за № 51/Н-7 щодо перерахунку та подальшої виплати йому основної та додаткової пенсій протиправною і просить суд стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка на його - позивача користь недоплачену основну державну пенсію за період з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року в розмірі 28511,10 грн., з яких 26046 грн. – заборгованість по недоплаченій основній державній пенсії, та 2465,10 грн. – заборгованості по недоплаченій додатковій пенсії; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії та до зупинення дії норм, визначених ст.ст. 54 ч.4, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними , проводити нарахування та виплату щомісячно, як основної державної так і додаткової пенсій в розмірах, визначених ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також звернути постанову суду до негайного виконання.

22.10.2009 року позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка, недоплачену основну державну пенсію за період з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року в розмірі 28940 грн. та недоплачену додаткову пенсію в розмірі 2739 грн..

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати відмову від 22.09.2009 року за № 51/Н-7 управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка щодо перерахунку та подальшої виплати йому основної та додаткової пенсій в розмірах передбачених Законом України «Про статус i соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною; стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка, недоплачену основну державну пенсію за період з 01.01.2009 року по 01.10.2009 року в розмірі 28940 грн. та недоплачену додаткову пенсію в розмірі 2739 грн.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії, та до зупинення дії норм, визначених ст.ст. 54 ч.4, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, проводити нарахування та виплату щомісячно, як основної державної так і додаткової пенсій в розмірах, визначених ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача – ОСОБА_3 позов не визнала повністю посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року визначено, що пенсії, призначені відповідно до ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофо», додаткові пенсії, передбачені даним Законом, визначаються   виходячи з розміру мінімальної пенсії – 19 грн. 91 коп.; розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  відповідно до ч.1 ст. 28 даного Закону, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно із цим Законом; після внесення змін до ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» будь-яких змін до ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» внесено не було. Пенсії – основна і додаткова позивачу обчислено виходячи із вимог законодавства за даний період. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до посвідчення серії А № 402021, яке видане 18.09.2001 року Вінницькою обласною державною адміністрацією, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (а.с. 6). Також він є інвалідом ІІ групи, в зв’язку з виконанням  робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 7, 8) і отримує основну та додаткову пенсії.

Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка від 22.09.2009 року № 51/Н-7, позивачеві у 2009 році виплачувалась основна пенсія в розмірі 1090 грн. та додаткова пенсія в розмірі 99,60 грн. (а.с. 12-14).

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою визначено порядок та розмір обчислення державної пенсії особам, віднесеним до І категорії та у зв’язку з втратою працездатності,  в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено   зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права гарантується Конституцією України (ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 року судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти державного чи іншого органу ( в т.ч. постанови Кабінету Міністрів України) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які діяли як офіційні особи.

Станом на 12.10.1998 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протокол № 1. Відповідно до ст.1 даної Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Це значить, що держави, що ратифікують Конвенцію, тим самим беруть на себе подвійне зобов’язання згідно зі ст. 1. По-перше, вони повинні забезпечити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було приведено у відповідність до положень Конвенції. Ця вимога у поєднанні з передбаченою у ст.64 забороною застосовувати застереження загального характеру означає, що держави, які ратифікують Конвенцію, повинні дотримуватись цих зобов’язань з моменту набуття Конвенцією чинності на їхній території. Для дотримання цих зобов’язань в окремих випадках їм необхідно внести певні зміни у своє законодавство та правозастосовчу практику. По-друге, нові держави-члени, що ратифікують Конвенцію, мають виправити будь-які порушення тих основних прав і свобод, які захищає Конвенція.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, підлягає застосуванню ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, позивачу, відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з січня по жовтень 2009 рокувідповідачем не доплачена основна пенсія в розмірі 28940 грн. (з січня по жовтень 2009 року встановлений мінімальний розмір пенсії – 498 грн., позивачу, як інваліду ІІ групи, відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено 8 мінімальних пенсій щомісячно, а тому 498 грн. х 8 = 3984 грн. – розмір основної пенсії, яку необхідно було виплачувати позивачу щомісячно, але відповідачем було фактично виплачено основну пенсію в розмірі 10900 грн. на місяць і заборгованість по невиплаченій основній щомісячній пенсії, за період часу з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року, складає 28940 грн. (3984 грн. х 10 місяців = 39840 грн. – 10900 грн. = 28940 грн.)); а також, відповідно до ст. 50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу повинна виплачуватися щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Починаючи з січня по жовтень 2009 року включно мінімальний розмір пенсії визначений в сумі 498 грн. на місяць і щомісячна додаткова пенсія позивачу повинна складати 373,50 грн. на місяць (498 грн. х 75%), але відповідачем було фактично виплачено позивачу щомісячну додаткову пенсію в розмірі по 99,60 грн. за кожен місяць і заборгованість по невиплаченій щомісячній додатковій пенсії станом на 01.11.2009 року складає 2739 грн. (373,50 грн. – 99,60 = 273,90 грн. х 10 місяців).

Посилання представника відповідача на вимоги ст. 62  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої Кабінет Міністрів України визначає порядок роз’яснення застосування даного закону, не спростовує позову, оскільки дана норма закону не дає підстав для звуження змісту та обсягу  прав позивача, передбачених вищевказаним Законом.    

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії, немає.

Таким чином ч. 3 ст. 28 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 (справа №1-28/2008) п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих  актів України - Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, ч.3 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновлені в тій редакції, яка існувала до внесення Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ, відповідних змін, з 22.05.2008 року і відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті позивачу основної пенсії  за період з 01.01.2009 року по 01.10.2009 року, в розмірі 28940 грн., а також додаткової пенсії за цей же період в розмірі 2739 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Вимоги ж позивача в частині зобов’язання відповідача і на майбутнє проводити перерахунок його пенсій, в разі зміни прожиткового мінімуму, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стархування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ та вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-ХІІ, задоволенню не підлягають, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.  

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти таку постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про стягнення з відповідача коштів.

Згідно ст. 256 ч.1 п.1 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 153, 154, 159, 160, 161, 162, 163, 256 КАС України, на підставі ст.ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 64 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст.ст. 48, 50, 54, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», суд -

                                                    П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринка Вінницької області від 22.09.2009 року за № 51/Н-7 щодо перерахунку ОСОБА_2 пенсії у розмірах визначених ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -- протиправною.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка (код 24899301, р/р 25608323501203 в ОПРВ «Ощадбанк» м. Вінниці, МФО 302076) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, пенсіонера, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, недоплачену основну державну пенсію за період з 01.01.2009 року по 01.10.2009 року в розмірі 28940 (двадцять вісім тисяч дев’ятсот сорок) грн. та недоплачену додаткову пенсію в розмірі 2739 (дві тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині присудження недоплачених основної та додаткової пенсій допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, Київському апеляційному адміністративному суду (02093, м.Київ, вул. Поліська 3-Б) через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я:                                                  підпис

ВІРНО

СУДДЯ  ЖМЕРИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО  СУДУ                                                                  ОСОБА_4

СЕКРЕТАР