Рішення

від 15.08.2019 по справі 280/2870/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 серпня 2019 року Справа № 280/2870/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Універсалпромкомплект 2000»

до Державної фіскальної служби України

до Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Універсалпромкомплект 2000» (надалі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі- відповідач1), до Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі відповідач2) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.06.2019 №1185255/34373124 про неврахування Таблиці даних платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство «Універсалпромкомплект 2000» 05.06.2019 року сформовано та направлено Таблицю даних платника податку №1. За результатами розгляду Таблиці та пояснень відповідачем прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податків від 06.06.2019 №1185255/34373124. Позивач з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його помилковим, прийнятим відповідачем безпідставно і необґрунтовано, за відсутності об`єктивного розгляду наданих документів та пояснень, таким, що порушують його права, як платника податку на додану вартість. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх.№28431 від 10.07.2019) в якому зазначив, що підставами для прийняття рішення від 06.06.2019 №1185255/34373124 про врахування / неврахування Таблиці даних платника податків є наявність у органах державної фіскальної служби податкової інформації про здійснення платником податків ризикових операцій. Отже вважає , що були законні підстави для прийняття рішення про неврахування Таблиці №1. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) та проведення судового засідання.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Універсалпромкомплект 2000» (код ЄДРПОУ 34373124) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податку на додану вартість. Основним видом економічної діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Приватне підприємство «Універсалпромкомплект 2000» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (Покупець) укладено договір поставки №03/10/15 від 03.10.2015 року (а.с.41-43).

Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю запасні частини до технологічного обладнання, відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Також встановлено, що між Приватним підприємством «Універсалпромкомплект 2000» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» (Покупець) укладено договір поставки №22/2/М62 від 06.04.2017 року (а.с.39-40).

Постачальник зобов`язується у встановлений термін поставити та передати у власність покупцю запасні частини до технологічного обладнання, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Крім того між Приватним акціонерним товариством «Сонячне 2007» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Універсалпромкомплект 2000» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 04.01.2019 року (а.с.34-36).

Згідно договору оренди нежитлового приміщення №1 від 04.01.2019 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення кабінет №35 загальною площею 18,9 кв.м. розміщене на 1 поверсі будівлі контори літ. А-2 інв.№37, розташованої за адресою 69089, м. Запоріжжя, вул.. Шушенська, 65 (нове найменування вул. Героїв 37 Батальону, 65), що належить орендодавцю.

В рамках вказаного договору сторонами підписано Акт приймання передавання майна в оренду від 04.01.2019 (а.с.37).

05.06.2019 року Приватним підприємством «Універсалпромкомплект 2000», у відповідності до положень наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, було подано Таблицю даних платника податку №1 (а.с.46).

Згідно квитанції №1 від 05.06.2019 року вбачається, що вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України (а.с.47).

Відповідно до інформації, зазначеної у Квитанції від 05.06.2019 року, направленої ДПС України, виявлені помилки/зауваження: додатково повідомлено особистий ключ електронного підпису розміщено на захищеному носії інформації, при цьому відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» - особистий ключ кваліфікованого електронного підпису повинен зберігатись у захищеному носії інформації (у кваліфікованому засобі електронного підпису).

За результатами розгляду зазначеної Таблиці даних платника податку 06.06.2019 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято Рішення про врахування Таблиці даних платника податків №1185255/34373124, в якій зазначено наступне: «відповідно до п.36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податку від 05.06.2019 року №1, врахованої згідно Рішення Комісії Державної фіскальною служби України від 05.06.2019 року №1183341/34373124». Підставою є наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій (а.с.50).

Позивач з прийнятим рішенням комісії від 06.06.2019 № 1185255/34373124 про неврахування Таблиці не погоджується, вважає його помилковим, прийнятим відповідачем безпідставно і необґрунтовано, за відсутності об`єктивного розгляду наданих документів та пояснень, таким, що порушує його права, як платника податку на додану вартість. У зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 29-34 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (надалі - Порядок) платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3.

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або не врахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням від 05.06.2019 №1183341/34373124 Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації враховано подану 05.06.2019 позивачем таблицю №1 даних платника податку (а.с.49).

Однак, рішеннями Комісії ДФС від 06.06.2019 року №1185255/34373124 не враховано Таблицю №1 даних платника податків.

Пунктом 36 Порядку зазначено про відсутність права комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації не враховувати таблиці даних платника податків у разі наявності в органах державної фіскальної служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

Водночас, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про неврахування Таблиці даних платника податків повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації.

Суд зазначає, що відповідач по справі, обмежився лише загальною оцінкою, при цьому, сукупність наданих документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договорів, укладених між позивачем та контрагентом на виконання вимог яких складена Таблиця даних платника податку.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч.1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, в разі, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування Таблиці даних платника податків, поданою позивачем, то відповідні обставини повинні бути зазначені у рішенні.

Адже, встановлене пунктом 36 Порядку правило про те, що у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, не знайшли свого підтвердження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду первинні документи на підтвердження правомірності складання Таблиці №1 від 05.06.2019 року.

Також позивачем, на думку суду, надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з контрагентами, які свідчать про реальність здійснених господарських операції та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачами не надано до суду доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 по справі №822/1817/18.

На підставі викладеного, судом встановлено неправомірність винесення рішення про неврахування Таблиці даних платника податків.

Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів про відсутність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та замовником то суд прийшов до висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для прийняття спірного рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Універсалпромкомплект 2000» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06 червня 2019 року №1185255/34373124 про неврахування Таблиці даних платника податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197) на користь Приватного підприємства Універсалпромкомплект 2000 (69089, м.Запоріжжя, вул. Шушенська, б. 65, кім. 35, код ЄДРПОУ 34373124) судові витрати у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова