Рішення

від 05.09.2019 по справі 300/1308/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. справа №300/1308/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Гундяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Експорт» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Експорт» про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимог Податкового кодексу України та Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті заборгував перед бюджетом сплату штрафних санкцій та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 61 784,08 грн. Оскільки, заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Направлене відповідачу поштове відправлення зі штампом «Судова повістка» з копією ухвали про відкриття провадження у справі, повернулося до суду з відміткою Укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання . В такому випадку, у відповідності до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повернене поштове відправлення з повісткою невручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що повістка вручена належним чином. Наданим правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 14.1.175 пункту 16.1 статті 16 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У відповідності до вимог пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальні позапланові виїзні перевірки відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за періоди з 13.12.2016 по 30.06.2018 та 01.07.2018 по 30.11.2018 за результатами яких складено акти від 10.08.2018 року за №674/09-19-14-05/41025414 та 7/09-19-14-05/41025414.

На підставі вказаних актів винесено податкові повідомлення-рішення від 23.07.2018 року за №0007791405 та від 25.01.2019 року №0000541405, якими на відповідача покладені податкові зобов`язання зі сплати штрафних санкцій та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 33 441,99 грн. та 3 711,09 грн., відповідно. Дані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, однак заборгованість ним сплачена не була (а.с. 24, 41).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (надалі - Закон №185/94-ВР), із змінами та доповненнями, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 4 цього ж Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1, 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Нормами частини 5 статті 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 6 Закону встановлено, що строки, зазначені в статтях 1, 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Висновок щодо перевищення строків зарахування валютної виручки відповідача на його рахунки в уповноваженому банку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики не надавався.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за 2018 року.

Так відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 28.02.2019 року на суму 24 631 грн.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 Кодексу податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 статті 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» за №128952-55 від 11.09.2018 року на суму 33 441,99 грн., яка направлена відповідачу, однак повернулася за закінченням терміну зберігання (а.с. 44).

Таким чином, борг відповідача перед бюджетом за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та податку на прибуток приватних підприємств складає 61 784,08 грн. (37 153,08 грн. + 24 631 грн.)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв`язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Наявність податкового боргу відповідача підтверджується довідкою про борг від 13.06.2019 року, податковими повідомленнями-рішеннями, розрахунками нарахування пені, обліковими картками платника податку та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати грошових зобов`язань суду не представив, чим фактично не заперечив суму, стягнення якої є предметом спору в даній справі.

Згідно п.95.1 ст.95 Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги(п.95.2 ст.95 Кодексу).

Відповідно до п.95.3 ст.95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. У відповідності з п.95.4 ст.95 Кодексу орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Експорт» податкового боргу в сумі 61 784,08 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.59.1 ст.59 ПКУ, керуючись ст. ст. 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Експорт» у банках та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід Державного бюджету України 61 784 (шістдесят одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 05.09.2019 року, як дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Роланд Експорт» (код ЄДРПОУ 41025414), вул. Тролейбусна, 18/9, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.