Рішення

від 06.09.2019 по справі 460/1622/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2019 року м. Рівне №460/1622/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Радивилівтеплосервіс Радивилівської районної ради Рівненської області до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Радивилівтеплосервіс Радивилівської районної ради Рівненської області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2018 року № 0034925101. Позовні вимоги обґрунтовані тим що, висновки акту камеральної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, оскільки позивачем було вчасно перераховано всі суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Вважає, що обов`язок позивача зі своєчасної сплати податку було ним виконано, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказав, що перевіркою встановлено порушення статей 57, 203 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що підтверджується витягом з облікової картки з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Кошти, які сплачувались в подальшому, як сплата податкових зобов`язань з цього податку, спрямовувались в рахунок погашення податкового боргу, що призвело до невчасної сплати і стало підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України. Відтак, податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.07.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 26.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.08.2019 запропоновано позивачу надати додаткові докази.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

15.05.2018 ГУ ДФС у Рівненській області проведена камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання до бюджету КП Радивилівтеплосервіс , за результатами якої складений акт від 15.05.2018 № 58/17-00-51-01/36549940 (а.с.9-10).

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, податковим органом встановлено порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість з 30.04.2017 по 13.12.2017.

На підставі акту перевірки від 15.05.2018 № 58/17-00-51-01/36549940, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 08.06.2018 № 0034925101, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% (від суми 295091,20грн), що становить 59018грн (а.с.11).

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, КП Радивилівтеплосервіс звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог та перевіряючи дотримання податковим органом процедури проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд враховує те, що відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абз.1).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз.2).

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з висновками акту камеральної перевірки, позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме:

1) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.04.2017 з терміном сплати до 30.04.2017, яке фактично сплачено:

- 30.10.2017 на суму 1532,25грн, що складає 183 дні затримки сплати;

- 29.11.2017 на суму 10123,35грн та на суму 9876,65грн, що складає 213 дні затримки сплати;

- 26.12.2017 на суму 22348,90грн, що складає 240 днів затримки сплати;

2) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.05.2017 з терміном сплати до 30.05.2017, яке фактично сплачено 26.12.2017 на суму 18512,00грн, що складає 210 днів затримки сплати;

3) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.06.2017 з терміном сплати до 30.06.2017, яке фактично сплачено 26.12.2017 на суму 5982,00грн, що складає 179 днів затримки сплати;

4) за податковим повідомленням-рішенням форми Ш від 12.07.2017 №0011581201 з терміном сплати до 03.08.2017, яке фактично сплачено 30.01.2018 на суму 3104,45грн, на суму 205,40грн, на суму 126,20грн, на суму 1232,80грн, на суму 2000,00грн, на суму 877,80грн, на суму 2465,70грн, на суму 2303,95грн, на суму 5500,00грн, на суму 3000,00грн, на суму 400,00грн,на суму 2268,05грн,на суму 947,00грн,на суму 994,60грн,на суму 6859,95грн,на суму 53,00грн,на суму 1400,00грн,на суму 2200,00грн,на суму 1122,20грн,на суму 120,85грн,на суму 1500,00грн,на суму 2440,85грн,на суму 1630,40грн,на суму 739,15грн,що складає 180 днів затримки сплати;

5) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.07.2017 з терміном сплати до 30.07.2017, яке фактично сплачено:

- 26.12.2017 на суму 3735,80грн та на суму 8076,35грн, що складає 149 днів затримки сплати;

- 30.01.2018 на суму 23957,85грн, що складає 184 дні затримки сплати;

6) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.08.2017 з терміном сплати до 30.08.2017, яке фактично сплачено 30.01.2018 на суму 12889,00грн, що складає 153 дні затримки сплати;

7) за уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість від 05.10.2017 з терміном сплати до 05.10.2017, яке фактично сплачено:

- 30.01.2018 на суму 11531,60грн, що складає 117 днів затримки сплати;

- 01.03.2018 на суму 5730,40грн, що складає 147 днів затримки сплати.

8) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.10.2017 з терміном сплати до 30.10.2017, яке фактично сплачено 01.03.2018 на суму 16382,00грн, що складає 122 дні затримки сплати;

9) за податковим повідомленням-рішенням форми Ш від 15.11.2017 №0008855101 з терміном сплати до 13.12.2017, яке фактично сплачено:

- 01.03.2018 на суму 3724,15грн,на суму 948,00грн,на суму 90,00грн,що складає 78 днів затримки сплати;

- 30.03.2018 на суму 103,60грн,на суму 2226,60грн,на суму 670,00грн,на суму 3653,15грн,на суму 945,20грн,на суму 1780,60грн,на суму 9923,35грн,на суму 5435,00грн,на суму 346,85грн,на суму 4046,50грн,на суму 4236,20грн,на суму 12779,95грн,на суму 5695,40грн,що складає 107 днів затримки сплати;

10) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.11.2017 з терміном сплати до 30.12.2017, яке фактично сплачено 01.03.2018 на суму 11105,00грн, що складає 91 день затримки сплати;

11) за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.12.2017 з терміном сплати до 30.12.2017, яке фактично сплачено:

- 30.03.2018 на суму 3211,15грн, що складає 90 днів затримки сплати;

- 27.04.2018 на суму 30000,00грн, що складає 118 днів затримки сплати.

Позивач стверджує, що зазначені податкові зобов`язання сплачувалися ним справно за період з березня 2017 року, на підтвердження чого надає відповідні платіжні доручення та виписки з банку (а.с.72-87).

Разом з тим, з картки особового рахунку платника (а.с.42-63) вбачається, що на момент сплати зазначених платежів у позивача був наявний податковий борг з податку на додану вартість, зокрема, станом на 28.02.2017 - 275948,39грн, а станом на 31.12.2017 - 262349,84грн.

Статтею 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1).

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п.203.2).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 35 Податкового кодексу України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідності до ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Поряд з тим, на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, податковий орган повинен самостійно зарахувати кошти, які сплатив платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Відтак, кошти, які надійшли від платника податку для сплати поточних зобов`язань з податків чи зборів правомірно спрямовано позивачем на погашення самостійно узгоджених зобов`язань, які платник задекларував у минулому періоді та не сплатив у встановлені законом строки, що й зумовило таку тривалу затримку у погашенні податкових зобов`язань.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми Ш від 08.06.2018 № 0034925101, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% (від суми 295091,20грн), що становить 59018грн, прийняте відповідачем в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оскаржуваного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Радивилівтеплосервіс Радивилівської районної ради Рівненської області до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2018 року № 0034925101, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (35500, Рівненська обл., м. Радивилів, вул. І. Франка, 2; код ЄДРПОУ 36549940);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217).

Суддя Комшелюк Т.О.