Рішення

від 03.09.2019 по справі 500/1874/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1874/19

03 вересня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача - Мартинюка Т.Б.,

представника відповідача Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 05.07.19 №1212849/42923975 та №1212850/42923975;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05.06.19 №1 та від 13.06.19 №2 подані на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю ТКБ Україна ;

- стягнути з Головного управління ДФС у Тернопільській області та Державної фіскальної служби України судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна" надіслано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні №1 від 05.06.2019 на суму 300000 грн (в тому числі 50000 грн ПДВ) та №2 від 13.06.2019 на суму 150000 грн (в тому числі 25000 грн ПДВ), складені за наслідками здійснення господарських операцій із ПСП Агрофірмою "Горинь" (отримання авансових платежів) на підставі договору підряду, предметом якого було виконання робіт із влаштування бетонного покриття корівника. Реєстрацію вказаних податкових накладних зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На вимогу фіскального органу позивач надав до ДФС пояснення та документи на підтвердження реальності господарської операції по податкових накладних. Проте, за результатами розгляду поданих пояснень та документів, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняті рішення від 05.07.19 №1212849/42923975 та №1212850/42923975 про відмову у реєстрації податкових накладних.

Позивач вважає спірні рішення протиправними та прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, відсутні конкретні підстави для відмови у реєстрації, а зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відтак, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних на думку позивача підлягають скасуванню, що стало причиною звернення до суду.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, виклав спільну позицію Головного управління ДФС у Тернопільській області та ДФС України у відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 30.08.2019 (аркуші справи 41-48). Зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства комісією ДФС України правомірно було винесено оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №1 від 05.06.2019 та №2 від 13.06.2019, оскільки, позивачем не надано копій документів, необхідність подання яких передбачена Порядком зупинення реєстрації податкових накладних, зокрема: підтверджуючих документів щодо придбання будівельних матеріалів для виконання робіт щодо влаштування бетонного покриття корівника, які би свідчили про фактичне виконання послуг, номенклатура яких наведена в податкових накладних.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТКБ Україна (далі - позивач, ТОВ "ТКБ Україна") зареєстроване як юридична особа, здійснює свою діяльність у сфері ремонтних та будівельних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, 27 травня 2019 року між ТОВ ТКБ Україна та ПСП Агрофірма Горинь укладено договір підряду № 1, предмет, якого - виконання робіт із влаштування бетонного покриття корівника (аркуші справи 20-23).

За умовами даного договору замовник (ПСП Агрофірма "Горинь") не пізніше двох днів після підписання договору сплачує аванс у розмірі 30% згідно кошторису (аркуші справи 24-25).

На виконання вимог вказаного договору ПСП Агрофірма Горинь 05 червня 2019 року проведено авансову оплату на суму 300 000 грн (в тому числі ПДВ 50 000 грн), що підтверджується випискою з банківського рахунку за 05.06.19 (аркуш справи 26).

За наслідками зарахування коштів на поточний рахунок ТОВ ТКБ Україна позивачем складено податкову накладну від 05.06.19 №1, яку 27.06.2019 року направлено на реєстрацію засобами електронного зв`язку на адресу ДФС України (аркуш справи 18).

Також, 13 червня 2019 року ПСП Агрофірма Горинь проведено авансову оплату на суму 150 000 грн (в тому числі ПДВ 25 000 грн), що підтверджується випискою з банківського рахунку за 13.06.19 (аркуш справи 27).

За наслідками зарахування коштів на поточний рахунок ТОВ ТКБ Україна та на виконання вимог позивачем складено податкову накладну від 13.06.19 №2, яку 27.06.2019 року направлено на реєстрацію засобами електронного зв`язку на адресу ДФС України (аркуш справи 19).

За результатами перевірки зазначених податкових накладних, ДФС України направила позивачу квитанції №1 від 05.06.2019 та №2 від 13.06.2019 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у яких зазначено, що реєстрація податкових накладних зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, оскільки, податкова накладна відповідає пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Водночас, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (аркуші справи 14,15).

На виконання вказаних вимог, ТОВ ТКБ Україна по накладних, реєстрацію яких зупинено, 03.07.2019 подано до контролюючого органу повідомлення №1 та №2 (аркуші справи 16,17), в яких міститься пояснення та копії документів щодо проведення господарських операцій.

За результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів Головним управлінням ДФС в Тернопільській області прийнято рішення від 05.07.2019 №1212849/42923975 та №1212850/42923975 про відмову в реєстрації податкових накладних (аркуші справи 10-13). Підставою відмови в рішеннях визначено: "ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись з рішеннями від 05.07.2019 №1212849/42923975 та №1212850/42923975, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 05.06.2019 та №2 від 13.06.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацами другим - третім пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, законодавцем введено положення, за яким фіскальний орган з 1 липня 2017 року фактично позбавляється повноважень на здійснення контролю за правомірністю формування платниками податку - покупцями податкового кредиту, адже в силу наведеної вище норми абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована у ЄРПН податкова наклад на.

Натомість, згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку .

Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення пунктів 6 та 7 Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена без зазначення причин у квитанціях.

Крім того суд зазначає, що у пункті 14 Порядку №117 встановлено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 21 Порядку №117 зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Слід зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання податковим органом загального посилання на певний пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04 грудня 2018 року справа №821/1173/17, адміністративне провадження №К/9901/62719/18.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивачем було подано своєчасно за встановленою формою (у відповідності до приписів пунктів 15 та 16 Порядку №117 та пунктів 201.16.1, 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України) до Головного управління ДФС у Тернопільській області повідомлення разом із поясненнями та додатками копіями первинних документів, щодо господарських операцій по зазначених вище податкових накладних.

Зокрема, серед документів, доданих позивачем до повідомлень містяться розрахункові документи у формі виписок із банку за 05.06.2019 та за 13.06.2019 (аркуші справи 26-27), як авансова оплата на виконання умов договору підряду №1 від 27.05.2019.

Суд зазначає, що сплата авансу за умовами договору підряду №1 від 27.05.2019 не передбачає одночасно виконання позивачем чи його контрагентом будь-яких інших господарських операцій крім перерахування коштів. У зв`язку з цим, дана господарська операція не могла бути підтверджена іншими документами, крім документів що підтверджують надходження/перерахування коштів (зокрема виписки з банку), які додані позивачем до Повідомлень про подання пояснень від 03.07.2019 №1 та №2.

Таким чином, на момент отримання позивачем авансу, документів щодо придбання будівельних матеріалів для виконання робіт по влаштуванню бетонного покриття корівника, які на думку відповідача мав надати позивач, не існувало в природі, оскільки такі операції, згідно п.2.3 Договору підряду, мали виконуватись після сплати авансу та отримання будівельного майданчика.

Також, суд критично оцінює твердження представника відповідачів, що позивачем у повідомленні про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено від 03.07.2019 №2 в поясненнях зазначено, що підтвердженням отримання авансового платежу є банківська виписка за 05.06.2019, що не відповідає дійсності.

Як встановлено судом, позивачем у зазначеному повідомленні помилково вказано дату банківської виписки 05.06.2019, замість 13.06.2019.

Разом з тим, до повідомлення додано належний документ, а саме, виписку з банку від 13.06.2019, що підтверджується письмовими доказами (аркуш справи 31).

Відповідно до банківської виписки за 13.06.2019 ПСП Агрофірмою "Горинь" здійснено сплату авансу згідно договору №1 від 27.05.2019 в користь позивача в сумі 150000 грн, в тому числі, ПДВ 25000 грн.

Таким чином, вказана операція підтверджена належним та допустимим доказом.

Зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, на підтвердження здійснених господарських операцій, а також, враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації податкових накладних.

В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що господарські операції, за результатами яких позивачем видано податкові накладні, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та оформленими належними чином первинними документами.

Суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Крім того, правочин, вчинений між позивачем та ПСП Агрофірма Горинь не визнано у судовому порядку нечинним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ПСП Агрофірма Горинь (отримання авансових платежів), та на те, що такі документи надавались разом із повідомленням, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови ТОВ ТКБ Україна у реєстрації податкових накладних №1 від 05.06.2019 та №2 від 13.06.2019.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.07.19 №1212849/42923975 та №1212850/42923975.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05.06.19 №1 та від 13.06.19 №2, подані на реєстрацію ТОВ ТКБ Україна , як спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення КАС України, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Згідно із статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду відповідно до платіжного доручення №24 від 07.08.2019 було сплачено судовий збір у розмірі 3842, 00 грн. (за дві вимоги, по 1921,00 грн за вимогу до кожного з відповідачів).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, по 1921,00 грн. з кожного.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 05.07.2019 №1212849/42923975 та №1212850/42923975.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05.06.2019 №1 та від 13.06.2019 №2 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна" частину сплаченого судового збору в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна" частину сплаченого судового збору в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2019 року.

Реквізити учасників справи:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКБ Україна": місцезнаходження: вул. С. Крушельницької, 55/61, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 42923975;

- Головне управління ДФС у Тернопільській області: місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ: 39403535;

- Державна фіскальної служба України: місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 39292197.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.