Рішення

від 03.09.2019 по справі 520/6757/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. № 520/6757/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Веретун Н.І.,

представника відповідача - Дронь А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/6757/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРП ТРЕЙД" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРП ТРЕЙД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000491412 від 05.04.2019 та № 00000501412 від 05.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення відповідача є протиправними, а отже, такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АРП ТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Далтер Груп" за червень, липень 2016, ТОВ "Проф-Корпорація" за жовтень 2016 року, ТОВ "Трансформ Плюс"за грудень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої вкладено акт № 875/20-40-14-12-11/38384915 від 20.03.2019.

З висновків вказаного акту перевірки вбачається, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 178256,00 грн, в тому числі за червень 2016 року - 77691,65 грн, за липень 2016 року - 65751,58 грн, за жовтень 2016 року - 25139,41 грн, за грудень 2016 року - 9673,00 грн, що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету, у розмірі 168892 грн, в т.ч. за червень 2016 року - 61895,00 грн, за липень 2016 року - 78066,00 грн., за жовтень 2016 року - 24629 грн., за грудень 2016 року - 4302 грн.; до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 9364 грн., в т.ч. за липень 2016 року - 3483 грн, за жовтень 2016 року - 510 грн, за грудень 2016 року - 5371 грн.

Не погоджуючись із актом № 875/20-40-14-12-11/38384915 від 20.03.2019, позивач звернувся до податкового органу із запереченнями від 22.03.2019.

Проте, на підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом складені податкові повідомлення - рішення: № 00000491412 від 05.04.2019, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 168892,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 42223,00 грн; № 00000501412 від 05.04.2019, яким платнику податків встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в розмірі 9364,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2016 року між ТОВ "АРП ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Далтер Груп" (продавець) укладено договір постачання № 15/06-2016, відповідно до якого ТОВ "Далтер Груп" реалізувало ТОВ "АРП ТРЕЙД" товар на загальну суму 169176,88 грн, що підтверджено видатковими накладними № РН-0000049 від 03.06.2016 на суму 11230,02 грн, № РН-0000051 від 03.06.2016 на суму 52674,48 грн, № РН-0000052 від 13.06.2016 на суму 100000,00 грн, № РН-0000054 від 14.06.2016 на суму 5272,38 грн.

Також, на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН на загальну суму ПДВ 28196,15 грн: № 27 від 03.06.2016 на суму 1871,67 грн, № 26 від 03.06.2016 на суму 8779,08 грн, № 28 від 09.06.2016 на суму 14349,25 грн, № 29 від 13.06.2016 на суму 2317,42 грн, № 48 від 14.06.2016 на суму 878,73 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 15/06-2016 від 03.06.2016 на оплату товару ТОВ "Далтер Груп" надало позивачу рахунки - фактури: № СФ-0000034 від 03.06.2016, № СФ-0000035 від 03.06.2016, № СФ-0000036 від 06.06.2016, № СФ-0000039 від 13.06.2016.

Оплата придбаного товару здійснена на суму 169176,88 грн, що підтверджується звітом по дебетовим операціям, банківською випискою за період з 01.06.2016 до 30.06.2016.

Відповідно до п. 3.2 даного договору товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Так, транспортування товару за договором № 15/06-2016 від 03.06.2016 здійснювалось ТОВ "АРП ТРЕЙД із залученням транспорту підрядника на підставі договору про виконання робіт № 2т/01-2016 від 10 січня 2016 року. На підтвердження переміщення товару за вказаним договором платником податку надано до суду товарно - транспортні накладні: № 000049 від 03 червня 2016 року, № 000051 від 03 червня 2016 року, № 000052 від 13 червня 2016 року, № 000054 від 14 червня 2016 року.

Також, 09 червня 2016 року між ТОВ "АРП ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Далтер Груп" (продавець) укладено договір постачання № 16/06- 2016, відповідно до якого ТОВ "Далтер Груп" реалізувало ТОВ "АРП ТРЕЙД" товар на загальну суму 313882,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000053 від 10.06.2016 на суму 6198,00 грн, № РН-0000055 від 30.06.2016 на суму 128775,00 грн, № РН-0000059 від 29.06.2016 на суму 48938,40 грн, № РН-0000060 від 06.07.2016 на суму 129971,52 грн.

На виконання вказаного правочину контрагентом складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 52313,82 грн: № 49 від 10.06.2016 на суму 1033,00 грн, № 50 від 13.06.2016 на суму 21462,50 грн, № 86 від 29.06.2016 на суму 27000,00 грн, № 7 від 06.07.2016 на суму 2818,32 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 16/06- 2016 від 09.06.2016 на оплату товару ТОВ "Далтер Груп" надало позивачу рахунки- фактури: № СФ-0000037 від 10.06.2016, № СФ-0000038 від 13.06.2016, № СФ-0000040 від 29.06.2016.

Оплата придбаного товару по даному договору здійснена в сумі 313882,92 грн, що підтверджується звітами по дебетових операціям та банківськими виписками за період з 01.06.2016 до 30.06.2016, з 01.07.2016 до 31.07.2016.

Відповідно до п. 3.2. договору постачання № 16/06- 2016 від 09.06.2016 товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось позивачем із залученням транспорту підрядника на підставі договору про виконання робіт № 2т/01-2016 від 10 січня 2016 року. На підтвердження переміщення товару за вказаним договором платником податку надано до суду товарно - транспортні накладні: № 000053 від 10 червня 2016 року, № 000055 від 30 червня 2016 року, № 000059 від 29 червня 2016 року, № 000060 від 06 липня 2016 року.

01 липня 2016 року між ТОВ "АРП ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Далтер Груп" (продавець) укладено договір постачання № 18/07- 2016, відповідно до якого ТОВ "Далтер Груп" реалізувало ТОВ "АРП ТРЕЙД" товар на загальну суму 377599,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000061 від 04.07.2016 на суму 14712,00 грн, № РН-0000062 від 06.07.2016 на суму 26665,80 грн, № РН-0000063 від 07.07.2016 на суму 138312,00 грн, № 0000064 від 11.07.2016 на суму 38304,00 грн, № РН-0000065 від 12.07.2016 на суму 12380,18 грн, № РН-0000066 від 20.07.2016 на суму 147225,60 грн.

В межах даного правочину контрагентом складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 62933,23 грн: № 4 від 04.07.2016 на суму 2452,00 грн, № 5 від на суму 4444,30 грн, № 6 від 04.07.2016 на суму 23052,00 грн, № 39 від 11.07.2016 на суму 6384,00 грн, № 28 від 12,07.2016 на суму 2063,60 грн, № 42 від 20.07,2016 на суму 984,96 грн, № 29 від на суму 23552,64 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 18/07- 2016 від 01.07.2016 на оплату товару ТОВ "Далтер Груп" надало позивачу рахунки-фактури: № СФ-0000041 від 04.07.2016, № СФ-0000042 від 04.07.2016, № СФ-0000043 від 04.07,2016, № СФ-0000044 від 11.07.2016, № СФ-0000045 від 12.07.2016, № СФ-0000046 від 12.07.2016.

Оплата придбаного товару здійснена на суму 377 599,40 грн, що підтверджується звітом

по дебетовим операціям та банківською випискою за період з 01.07.2016 до 31.07.2016.

Відповідно до п. 3.2. вказаного договору постачання товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Транспортування товару за договором № 18/07-2016 від 01.07.2016 здійснювалось позивачем із залученням транспорту підрядника на підставі договору про виконання робіт № 2т/01 -2016 від 10 січня 2016 року. На підтвердження переміщення товару за вказаним договором платником податку надано до суду товарно - транспортні накладні: № 000061 від 04 липня 2016 року, № 000062 від 06 липня 2016 року, № 000063 від 07 липня 2016 року, № 000064 від 11 липня 2016 року, № 000065 від 12 липня 2016 року, № 000066 від 20 липня 2016.

Також, 12 жовтня 2016 року між ТОВ "АРП ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Проф- Корпорація" (продавець) укладено договір постачання № 30/10-2016, відповідно до якого ТОВ "Проф-Корпорація" реалізувало ТОВ "АРП ТРЕЙД" товар на загальну суму 150836,49 грн, що підтверджено видатковими накладними № РН-0000017 від 25.10.2016 на суму 35301,62 грн, № РН- 0000018 від 28.10.2016 на суму 60382,62 грн, № РН-0000019 від 28.10.2016 на суму 29620,09 грн, № 0000020 від 28.10.2016 на суму 25532,16 грн.

В межах даного правочину контрагентом складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 25139,41 грн: № 34 від 25.10.2016 на суму 5883,60 грн, № 69 від 28.10.2016 на суму 10063,77 грн, № 78 від 28.10.2016 на суму 4936,68 грн, № 70 від 28.10.2016 на суму 4255,36 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 30/10-2016 на оплату товару ТОВ "Проф-Корпорація" надало позивачу рахунки-фактури: № СФ-0000016 від 25.10.2016, № СФ-0000017 від 28.10.2016, № СФ-0000018 від 28.10.2016, № СФ-0000019 від 28.10.2016.

Оплата придбаного товару здійснена суму 150836,49 грн, що підтверджується звітом по дебетових операціям та банківською випискою за період з 24.10.2016 до 31.10.2016.

Відповідно до п. 3.2. вказаного договору постачання товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Транспортування товару за договором № 30/10-2016 від 12.10.2016 року здійснювалось позивачем із залученням транспорту підрядника на підставі договору про виконання робіт № 2т/01-2016 від 10 січня 2016 року. На підтвердження переміщення товару за вказаним договором платником податку надано до суду товарно - транспортні накладні: № 000017 від 25 жовтня 2016 року, № 000020 від 28 жовтня 2016 року, № 000019 від 28 жовтня 2016 року, № 000020 від 28 жовтня 2016 року.

Також, 15 грудня 2016 року між ТОВ "АРП ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Трансфор Плюс" (продавець) укладено договір постачання № 37/12-2016, відповідно до якого ТОВ "Трансфор Плюс" реалізувало ТОВ "АРП ТРЕЙД" товар на загальну суму 58038,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 26,12.2016 на суму 58038,00 грн.

В межах даного правочину контрагентом складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 3 від 27.12.2016 на суму ПДВ 9673,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 37/12-2016 від 15.12.2016 на оплату товару ТОВ "Трансфор Плюс" надало позивачу рахунок- фактуру: № СФ-0000002 від 26.12.2016.

Оплата придбаного товару здійснена повністю на суму 58038,00 грн, що підтверджується звітом по дебетових операціям та банківською випискою за період з 01.01.2017 до 31.01.2017.

Відповідно до п. 3.2. вказаного договору постачання товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах або специфікаціях.

Транспортування товару за договором № 37/12-2016 від 15.12.2016 здійснювалось позивачем із залученням транспорту підрядника на підставі договору про виконання робіт № 2т/01-2016 від 10 січня 2016 року. На підтвердження переміщення товару за вказаним договором платником податку надано до суду товарно - транспортну накладну № 000002 від 26 грудня 2016 року.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації поставленого товару, позивачем надано відповідні первинні документи.

Щодо посилань податкового органу про відсутність в контрагентів позивача інформації кількості працюючих, суд вказує наступне.

Вказані підприємства не позбавлені права залучати трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така ж правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № К/800/36098/13 та від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.

Зокрема, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу на протоколи допиту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стосовно їх непричетності до ТОВ "Далтер Груп", ТОВ "Проф-Корпорація", ТОВ "Трансформ Плюс", виходячи з наступного.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачеми не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність товарно - транспортних накладних із вказаними вище контрагентами, суд зазначає, що для здійснення господарської діяльності та транспортування товару від ТОВ "Далтер Груп", ТОВ "Проф-Корпорація", ТОВ "Трансформ Плюс" у період, що перевірявся, позивач використовував транспорт на підставі договору виконання робіт № 2т/01-2016 від 01.01.2016.

Окрім того, суд вважає сказати наступне.

Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у суб`єкта господарювання товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які надані позивачем під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Далтер Груп", ТОВ "Проф-Корпорація", ТОВ "Трансформ Плюс" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Далтер Груп", ТОВ "Проф-Корпорація", ТОВ "Трансформ Плюс".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Далтер Груп", ТОВ "Проф-Корпорація", ТОВ "Трансформ Плюс".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 875/20-40-14-12-11/38384915 від 20.03.2019 висновків, а відтак і законності винесених спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "АРП ТРЕЙД" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АРП ТРЕЙД" (місцезнаходження: просп. Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, 61060, ідентифікаційний код - 38384915) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000491412 від 05.04.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 211115 (двісті одинадцять тисяч сто п`ятнадцять) грн 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000501412 від 05.04.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 9364 (дев`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРП ТРЕЙД" (ідентифікаційний код - 38384915) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 3307 (три тисячі триста сім) грн 18 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко