Рішення

від 29.08.2019 по справі 640/1059/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2019 року № 640/1059/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Украгрожитлопобутбуд" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Васильченко Ж.М.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "Украгрожитлопобутбуд" (далі - ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 19.10.2018:

№ 5332616147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 85690,00 грн;

№ 5342616147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 131848,00 грн, у тому числі: 105478,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 26370,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 5352616147 про застосування штрафу в сумі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реальність господарських операцій з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд" підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для обліку у податковому та бухгалтерському обліках. Позивач стверджує, що мав законодавчо визначені підстави для формування витрат та податкового кредиту у перевіреному періоді, відтак, висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 23.08.2018 № 204/26-15-14-07-02-10/19256512, є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1059/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 28.02.2019.

19.02.2019 представником відповідача Каленчук І.С. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 756/14627/18 визнано винним ОСОБА_1 (директора ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд") у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Аргенто Україна", ТОВ "Алтіма Трейд" не мали реального характеру, а первинні документи, складені за наслідками таких операцій, не можуть бути враховані при формування витрат та податкового кредиту у перевіреному періоді.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 28.02.2019 адміністративну справу № 640/1059/19 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 04.04.2019.

У підготовчому судовому засіданні 04.04.2019 оголошено перерву до 25.04.2019.

10.04.2019 представником позивача Михайловською Н.А. подано до суду відповідь на відзив, за змістом якого остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Пояснила, що наявність вироку не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється тільки на ту особу, щодо якої постановлено відповідний вирок. Звернула увагу і на те, що обов`язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені відповідним правочином. Також акцентувала увагу на тому, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. У свою чергу, додані до матеріалів справи документи підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами позивача.

17.04.2019 представником відповідача Гайдай В.М. подано до суду додаткові пояснення, у яких останній акцентував увагу на недотриманні позивачем вимог податкового законодавства в частині повідомлення контролюючого органу про втрату документів. Також звернув увагу і на те, що всі документи від імені ТОВ "Аргенто Україна", ТОВ "Алтіма Трейд" підписано ОСОБА_1 , який заперечує своє відношення до діяльності вказаних підприємств.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 25.04.2019 адміністративну справу № 640/1059/19 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 06.06.2019.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 06.06.2019, закрито підготовче провадження у справі № 640/1059/19 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні 29.08.2019.

Представник позивача у судове засідання 29.08.2019 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.08.2019 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 14.05.2018 по 18.05.2018, 16.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "ВП "Украгрожитлобуд", за результатом якої складено акт від 23.08.2018 № 204/26-15-14-07-02-10/19256512 (а.с. 15-33).

Актом перевірки зафіксовано порушення:

- пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 85690,00 грн, у тому числі: за 2015 рік на суму 85690,00 грн;

- пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 181597,00 грн, у тому числі по періодам: за вересень 2015 року - на суму 76119,00 грн, за листопад 2015 року - на суму 19092,00 грн, за січень 2016 року - 61872,00 грн, за березень 2016 року - на суму 24514,00 грн;

- пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі виявлених порушень 19.10.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 5332616147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 85690,00 грн (а.с. 38);

№ 5342616147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 131848,00 грн, у тому числі: 105478,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 26370,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37);

№ 5352616147 про застосування штрафу в сумі 510,00 грн (а.с. 36).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 5332616147 та № 5342616147 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірних рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд" відбулись без реального наміру здійснення господарської діяльності. Указаний висновок ґрунтується на протоколі допиту свідка від 21.09.2017, за змістом якого ОСОБА_1 заперечував своє відношення до господарської діяльності ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд", у тому числі заперечує складання та підписання будь-яких первинних та бухгалтерських документів, договорів, додаткових угод від імені зазначених товариств.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

01.11.2015 між ТОВ "Алтіма Трейд" (Орендар) та ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № 1510, за умовами якого Орендар зобов`язується передати за плату Суборендарю у строкове користування, а Суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування нежилі приміщення та сплачувати Орендарю плату за суборенду (а.с. 39-41).

Пунктами 1.2 - 1.4 вказаного договору визначено, що адресою об`єкта оренди є м. Київ, вул. І. Федорова , 31; об`єктом оренди є будівлі літ. Е, Д, Г, Б; загальна площа приміщень становить 458,2 кв.м.

Згідно акта приймання-передачі приміщення від 01.11.2015 ТОВ "Алтіма Трейд" передало, а ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" прийнято об`єкт суборенди загальною площею 458,20 кв.м (будівлі літ. Е, Д, Г, Б) за адресою: м . Київ, вул . І. Федорова, 31 (а.с. 43).

Також, на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано копію податкової накладної від 30.11.2015 № 38 та акт здачі-прийняття робіт від 30.11.2015 № ОУ-000022 (а.с. 44, 85).

01.03.2016 між ТОВ "Алтіма Трейд" (Орендар) та ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" (Суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № 4, за умовами якого Орендар зобов`язується передати за плату Суборендарю у строкове користування, а Суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування нежилі приміщення та сплачувати Орендарю плату за суборенду (а.с. 45-47).

Пунктами 1.2 - 1.4 вказаного договору визначено, що адресою об`єкта оренди є м. Київ, вул. І. Федорова , 31; об`єктом оренди є будівлі літ. Е, Д, Г, Б; загальна площа приміщень становить 458,2 кв.м.

Згідно акта приймання-передачі приміщення від 01.03.2013 ТОВ "Алтіма Трейд" передало, а ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" прийнято об`єкт суборенди загальною площею 458,20 кв.м (будівлі літ. Е, Д, Г, Б) за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова , 31 (зворот а.с. 47).

Також, на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано копію податкової накладної від 31.03.2016 № 53 та акт здачі-прийняття робіт від 31.03.2016 № ОУ-00011 (а.с. 48, 79).

12.01.2016 між ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" (Замовник) та ТОВ "Алтіма Трейд" (Підрядник) укладено договір підряду № 2, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, а Замовник зобов`язується прийняти ці роботи і оплатити їх.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що за цим договором підлягають виконанню такі види робіт: чищення фасадів будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34.

Згідно доданого до матеріалів справи акта приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року вбачається, що ТОВ "Алтіма Трейд" здійснило ремонт фасаду будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 (а.с. 50-52).

Про виконання будівельно-монтажних робіт зазначено і у довідці про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2016 року (а.с. 53).

У доданій до матеріалів справи підсумковій відомості ресурсів, договірній ціні, локальному кошторисі зазначено про ремонт фасаду будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 (а.с. 54-63).

Поряд з цим, у податковій накладній від 31.01.2016 № 10, виписаній ТОВ "Алтіма Трейд", зазначено номенклатуру послуг "Чищення фасаду за адресою: вул. Пушкінська, 34" (а.с. 81)

11.08.2015 між ПАТ "ВП "Украгрожитлопобутбуд" (Замовник) та ТОВ "Аргенто Україна" (Підрядник) укладено договір підряду № 20153, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, а Замовник зобов`язується прийняти ці роботи і оплатити їх.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що за цим договором підлягають виконанню такі види робіт: укріплення фундаменту будівлі, що знаходиться за адресою: м . Київ , вул. Пушкінська , 34 .

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, локальний кошторис, договірну ціну, підсумкові відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2015 року та податкову накладну від 30.09.2015 № 122 (а.с. 65-78, 83).

Також позивачем до матеріалів справи додано банківську виписку, що підтверджує оплату наданих контрагентами послуг (а.с. 87-102).

Надаючи правову оцінку переліченим документам та з`ясовуючи можливість врахування останніх в обліку позивача, суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не додано жодного документа, який би підтверджував використання орендованого приміщення площею 458,20 кв.м (будівлі літ. Е, Д, Г, Б) за адресою: м . Київ, вул . І. Федорова , 31 , в межах власної господарської діяльності. Також не надано жодного документа, який би пов`язував виконані будівельні роботи в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 34 , з господарською діяльністю позивача та відношення останнього до вказаної будівлі.

Крім того, суд звертає увагу, що номенклатура послуг, зазначена у податковій накладній від 31.01.2016 № 10, не відповідає характеру виконаних робіт згідно акта приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2016 року, підсумковій відомості ресурсів, договірній ціні, локальному кошторисі.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено фактичного руху активів за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд" та доцільності таких господарських операцій в межах власної господарської діяльності.

Також позивач, спростовуючи доводи контролюючого органу, звертає увагу, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, відповідно, у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки повинні бути застосовані саме щодо цих осіб, у зв`язку з чим право позивача на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

З акта перевірки вбачається, що на момент проведення контролюючим органом перевірки у розпорядженні останнього перебував протокол допиту ОСОБА_1 - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд", який повідомив, що за винагороду зареєстрував вказані товариства, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність. Також, останній повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд", зокрема, зазначив, що не підписував жодних бухгалтерських та податкових документів ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд".

Матеріалами справи підтверджено, що перелічені вище договори, акти приймання-передачі, податкові накладні підписані ОСОБА_1 .

На переконання суду, зазначені обставини свідчать про те, що акти приймання-передачі, податкові накладні підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд", зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, і вказані документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Правова позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд" фактично не мали реального характеру, виконання будівельних робіт та послуги суборенди приміщення оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, станом на день вирішення справи, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2019 у кримінальному провадженні № 756/14627/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину згідно пред`явленого обвинувачення визнав у повному обсязі. Повідомив, що у березні 2015 року він не мав роботи та перебував у дуже скрутному матеріальному становищі. Знайомий на ім`я ОСОБА_4 запропонував йому за грошову винагороду стати формально директором підприємства. Отримавши згоду, вони пішли до нотаріуса, де він підписав надані йому статут ТОВ "Аргенто Україна" та ще якісь документи, зміст яких він не пам`ятає. Знайомий не пояснював, чим буде займатись вказане підприємство, але ОСОБА_1 , розумів, що воно буде використано для незаконної діяльності. Після відвідин нотаріуса всі підписані документи він віддав ОСОБА_4 . У жовтні 2015 року ситуація повторилась і той самий знайомий запропонував йому за винагороду формально стати директором ще одного підприємства, на що обвинувачений також погодився. Прийшовши до нотаріуса, йому було надано на підпис статутні документи ТОВ "Алтіма трейд", а також ще якісь документи, зміст яких він не пам`ятає. Після цього всі підписані документи він віддав ОСОБА_4 . У вчиненому він розкаюється і йому соромно за свій вчинок. За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України, доведена. Дії ОСОБА_1 щодо створення ТОВ "Аргенто Україна" суд кваліфікує за ч. 1 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб. Дії ОСОБА_1 щодо створення ТОВ "Алтіма Трейд" суд кваліфікує за ч. 2 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на встановлені у даній справі обставини та положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем витрат та податкового кредиту у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд", виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, що містяться у постанові від 17.11.2015 (справа № 21-277а15) та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 17.04.2018 у справі № 826/1374/16.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, що мали наслідком правомірного прийняття ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 19.02.2018 № 5332616147 та № 5342616147.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 5352615147 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Актом перевірки зафіксовано та вбачається з матеріалів справи, що під час проведення перевірки контролюючим органом було вручено запит від 16.08.2018 № 1 про надання документів, складених за наслідками господарських відносин з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Адліма Трейд" (а.с. 144).

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Одночасно пунктом 85.6 статті 85 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу наведених норм вбачається, що після початку перевірки на платника податків покладено обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому, факт відмови платника податків повинен бути засвідчений окремим актом.

Суд звертає увагу, що статтею 121 ПК України встановлена відповідальність за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

У акті перевірки зафіксовано та не заперечувалось позивачем, що контролюючим органом складено акт про ненадання документів від 16.08.2018 № 714/26-15-14-07-02-16.

При цьому, ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивачем не спростовано обставин щодо ненадання до перевірки первинних документів, складених за наслідками господарських відносин з ТОВ "Аргенто Україна" та ТОВ "Алтіма Трейд".

За наведених обставин та враховуючи, що відповідачем у визначений ПК України спосіб зафіксовано факт ненадання позивачем первинних документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 5352615147.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Украгрожитлопобутбуд" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 23-Б, ідентифікаційний код 19256512) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 5 вересня 2019 року.