Постанова

від 04.09.2019 по справі 373/61/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/10540/2019 Головуючий в 1 інстанції - Залеська А.О.

Унікальний № 373/61/19 Суддя-доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

головуючого - Панченка М.М.

cуддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кримський , Товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт Фарм про розірвання договору оренди та договору суборенди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кримський , Товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт Фарм , в якому просив припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 03.03.2015 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ Кримський щодо земельної ділянки площею 4,9373 га, (кадастровий номер 3223386500:03:004:0023 ), яка знаходиться в межах Світанківської сільської ради, а також припинити шляхом розірвання договір суборенди зазначеної земельної ділянки від 24.10.2015 року, укладений між СТОВ Кримський та ТОВ Агросвіт Фарм .

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 03.03.2015 року сторони уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки, яка належить позивачеві на праві власності, строком на сім років, однак, в порушення умов цього договору орендар не зареєстрував договір у двомісячний термін після підписання, а зробив це лише через рік, 16.03.2016 року. Крім того, СТОВ Кримський до реєстрації договору оренди земельної ділянки уклав договір суборенди з ТОВ Агросвіт Фарм , який зареєстрував ще пізніше - 02.06.2016 року.

При цьому, позивач зазначає, що фактично земельна ділянка була отримана ТОВ Кримський на початку березня 2015 року, тобто одразу після підписання договору оренди земельної ділянки. Між тим, відповідач СТОВ Кримський в порушення умов договору оренди невчасно і не в повному обсязі сплачує позивачу орендну плату та земельний податок.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту власних прав, оскільки правові підстави для розірвання правочинів в даному випадку відсутні. Крім того, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки про факт відсутності реєстрації договору оренди землі позивач міг дізнатися у травні 2015 року, однак з позовом звернувся лише у грудні 2018 року.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить зазначене рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Скаржник наполягає на тому, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки, оскільки не зареєстрував його у 2-місячний термін, як це було передбачено договірними умовами, що призвело, зокрема, до порушення майнових прав позивача, який не отримував орендну плату до фактичної реєстрації правочину. Крім того, скаржник послався на те, що судом безпідставно відмовлено у позові за пропуском строку позовної давності, оскільки позивач не просив визнати договори недійсними, а заявив позовні вимоги про розірвання чинних правочинів, які виконуються неналежним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу у межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 11.02.2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки, площею 4,9373 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223386500:03:004:0023 , яка знаходиться на території Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області /а.с. 18/.

Судом першої інстанції також було встановлено, що указану земельну ділянку позивач успадкував від батька і на момент переходу до нього права власності земельна ділянка вже перебувала в оренді у СТОВ Кримський .

03.03.2015 року між позивачем, як новим власником земельної ділянки, та СТОВ Кримський , як орендарем, був укладений договір оренди землі строком з 03.03.2015 року по 01.01.2023 року, в якому сторонами, окрім терміну дії договору, були погоджені інші істотні умови договору, зокрема розмір орендної плати та цільове призначення використання земельної ділянки /а.с. 33-34/.

12.12.2015 року між сторонами договору оренди землі був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_2 передав орендарю СТОВ Кримський у строкове платне користування земельну ділянку, площею 4,9373 га (кадастровий номер 3223386500:03:004:0023 ), що знаходиться на території Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області /а.с.62/.

Відповідно до Інформаціі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.03.2016 року здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Кримський . Строк дії договору оренди - 7 років. 02.06.2016 року здійснено реєстрацію договору суборенди, укладеного між СТОВ Кримський та ТОВ Агросвіт Фарм від 24.10.2015 року, строк дії якого відповідає терміну дії основного договору, у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди припиняється /а.с.19-20/.

Зазначений договір суборенди був укладений на підставі пункту 30 основного Договору, згідно якого орендар може обмінюватись правом користування земельною ділянкою з орендаторами інших земельних ділянок, шляхом укладення між ними договорів суборенди відповідних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту власних прав, оскільки правові підстави для розірвання правочинів в даному випадку відсутні.

Так, судом об`єктивно встановлено, що між сторонами виникли цивільні правовідносини з оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 17 цього Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 31 спірного договору оренди земельної ділянки, у двохмісячний термін, після підписання сторонами цього договору, орендар зобов`язаний провести державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки, надати один екземпляр орендодавцю та копію відповідному органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 19 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 40 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п.12 Договору, орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору не пізніше як у термін до 31 грудня кожного поточного року.

Пунктом 35 Договору передбачені випадки припинення договору шляхом його розірвання, серед яких: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та чинним законодавством; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Судом об`єктивно встановлено, що орендар СТОВ Кримський допустив порушення умов підпункту 5 пункту 31 Договору, оскільки реєстрація правочину відбулася лише 16.03.2016 року, тобто з пропуском 2-місячного строку, встановленого Договором.

Разом з тим, указане порушення не може вважатися істотним в розумінні ст. 651 ЦК України, оскільки колегія суддів не вважає, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на наступне.

Так, зазначаючи про порушення власних майнових прав, позивач посилається на те, що він розраховував на набуття договором чинності та його реєстрацію до травня 2015 року, а отже, позивач, на його думку, мав право на отримання орендної плати від орендаря за 2015 рік.

Між тим, колегія суддів враховує ту обставину, що акт прийому-передачі земельної ділянки був підписаний сторонами лише у грудні 2015 року, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що СТОВ Кримський користувався спірною земельною ділянкою у 2015 році, тобто до державної реєстрації договору оренди землі.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що спірний Договір укладений між сторонами до 2023 року включно, та з 2016 року виконується сторонами без будь-яких нарікань.

Зокрема, відповідно до витягів з журналів обліку виплати орендної плати за 2016-2018 роки, наданих представником відповідачів, ОСОБА_2 отримував орендну плату в указані періоди щороку у відповідності з договірними умовами /а.с.58-61/. Зауважень з цього приводу позивач не висловлював, а також не мав зауважень щодо сплати відповідачем земельного податку та використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Таким чином, наявність між сторонами спору щодо порядку користування земельною ділянкою та його оплата в 2015 році не є істотною, враховуючи тривалість терміну, на який укладено спірний договір, а також відсутність будь-яких аргументованих претензій у сторін одна до одної та дотримання договірних умов, починаючи з 2016 року.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є припинення правовідношення.

Саме його обрав позивач, заявивши до відповідачів вимоги про розірвання договорів.

Проте, в даному випадку, позивач по суті має майнові претензії до відповідача щодо виплати йому орендної плати за 2015 рік, у зв`язку з порушенням відповідачем строку для здійснення реєстрації правочину.

Разом з тим, оскільки як встановлено судом, указане порушення, враховуючи характер правовідносин між сторонами, не може вважатися істотним в розумінні ст. 651 ЦК України або ст. 32 Закону України Про оренду землі , позивач не позбавлений права пред`явити до відповідача вимоги про відшкодування збитків(упущеної вигоди тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що вимоги про відшкодування збитків позивачем в межах даного провадження не заявлено, а правові підстави для розірвання спірних правочинів - відсутні, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Між тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки указана підстава для відмови у позові може бути застосована лише у випадку, якщо суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення указаного посилання з мотивувальної частини рішення. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Змінити рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2019 року.

Головуючий

Судді