Рішення

від 06.09.2019 по справі 908/1733/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/167/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2019 Справа № 908/1733/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпрод» , 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 10

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський хлібокомбінат» , 69068, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 Бригади (Уральська), буд. 3, оф. 15

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

Суть спору

15.07.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпрод» , м. Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський хлібокомбінат» , м. Запоріжжя про стягнення коштів у розмірі 13 935,12 грн за договором поставки № 26/01 від 26.01.2018, з яких: 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 822,94 грн, сума інфляційного збільшення в розмірі 11 112,18 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019, справу № 908/1733/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 18.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1733/19, присвоєно справі номер провадження 15/167/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві б/н від 08.07.2019, відповіді на відзив б/н від 09.08.2019 та мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки № 26/01 від 26.01.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму боргу суму 3% річних у розмірі 2822,94 грн та суму інфляційних збитків у розмірі 11 112,18 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 193, 217, 218, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та умови договору поставки № 26/01 від 26.01.2018. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву № 31/08 від 01.08.2019. В обґрунтування заперечень зазначив, що умовами спірного договору строк оплати за товар не встановлений, будь - які вимоги/претензії щодо сплати боргу з визначенням термінів сплати від позивача не надходили на адресу відповідача, тому строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, на йогу думку не настав. Щодо посилання позивача на ст. 692 ЦК України, вказана норма Закону не визначає терміни виконання зобов`язання. Таким чином, визначення прострочення оплати з 16.03.2018 (дата поставки товару за накладною) та відповідно, нарахування позивачем з цього часу штрафних санкцій, не є правомірним та не узгоджується з жодною законодавчою нормою. В зв`язку з викладеним, штрафні санкції позивачем нараховані безпідставно, оскільки прострочення оплати за спірним договором з боку відповідача не відбулося а, отже, не відбулося неналежного виконання відповідачем господарського зобов`язання, що виключає підставу для нарахування таких штрафних санкцій.

13.08.2019 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив б/н від 09.08.2019 в якій позивач зазначає, що про передачу товару позивачем відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару відповідачем, свідчить про виникнення між ТОВ Харпрод та ТОВ Вільнянський хлібокомбінат правовідносин поставки. За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Крім того, зауваження відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем 3% річних та індексу інфляції по 14.05.2019, в зв`язку з тим що ВДВС затримало з перерахуванням грошових коштів на користь ТОВ Харпрод стягнутих з ТОВ Вільнянський хлібокомбінат є необґрунтованим та таким що не відповідає діючим нормам законодавства та не узгоджуються з умовам п. 3.3. договору, яким визначено, що виконання зобов`язання покупця по оплаті за поставлений товар є виконаними з моменту зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.09.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

26.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський хлібокомбінат (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харпрод (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 26/01.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупця товар, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплати його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється вказуються у накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід`ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.10 договору постачальник має право не проводити поставку товару до моменту зарахування на розрахунковий рахунок суми попередньої оплати. Поставка товару покупцеві до надходження на розрахунковий рахунок постачальника суми попередньої оплати не знімає з покупця обов`язки оплати товару.

Згідно з п. 10.1 договору, він вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018. Даний договір вважається пролонгованим на тих же самих умовах на наступний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить іншій про припинення дії договору.

На виконання умов договору, відповідно до замовлення покупця № 6731 від 05.02.2018, постачальник передав товар - борошно 1 готунку в кількості 10 000 кг та борошно пшеничне вищого готунку в кількості 10 000 кг., а покупець прийняв товар, на загальну суму 139 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 23 166,67 грн, що підтверджується видатковою накладною № Хф0000846 від 05.02.2018.

15.03.2018 відповідно до замовлення покупця № Хф000007340 від 14.03.2018, постачальник передав товар - борошно 1 готунку в кількості 10 000 кг та борошно пшеничне вищого готунку в кількості 12 000 кг, а покупець прийняв товар, на зальну суму 156 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 26 050,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ХфХф0095181 від 15.03.2018.

Свої зобов`язання стосовно поставки на адресу покупця товару зазначеного у видаткових накладних від 05.02.2018 та 15.03.2018 до договору № 26/01 від 26.01.2018 позивач виконав в повному обсязі. Відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання щодо оплати товару в розмірі 295 300,00 грн.

30.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський хлібокомбінат (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харпрод (позивач) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 164 307,80 грн. Дана угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами (30.06.2018) та скріплення печатками сторін (п. 4 угоди).

З метою досудового врегулювання спору позивач 04.10.2018 направив на адресу відповідача претензію № 02/10 від 02.10.2019 з вимогою в десятиденний термін з моменту отримання претензії виконати свої зобов`язання за договором та погасити заборгованість.

В порядку виконання п. 3.3. договору відповідачем сплачено на рахунок позивача: 10 000,00 грн за поставку борошна, що підтверджується платіжним дорученням № 2905 від 17.08.2018; 10 000,00 грн за поставку борошна, що підтверджується платіжним дорученням № 3308 від 18.12.2018.

Таким чином, заборгованість ТОВ Вільнянський хлібокомбінат перед ТОВ ХАРПРОД за договором поставки № 26/01 від 26.01.2018 на 20.12.2018 склала 110 992,20 грн.

В порядку виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 26/01 від 26.01.2018 у розмірі 120 992,20 грн та 192,10 судового збору, а всього 121 184,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5755 від 13.05.2019.

Враховуючи те, що на 15.05.2019, тобто на момент виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2018, сума основного боргу за договором № 26/01 від 26.01.2018 становила 110 992,20 грн, а Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя стягнуто 120 992,20 грн, переплата складає 10 000,00 грн, що дорівнює сумі пені за порушення термінів оплати товару у розмірі 8574,31 грн за період з 10.07.2018 по 16.09.2018 та частини 3% річних за період з 16.03.2018 по 04.09.2018 в розмірі 1425,69 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача частини 3% річних та суми інфляційних нарахувань в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача частини 3% річних за період з 16.03.2018 по 04.09.2018 в розмірі 436,91 грн, 3% річних за період з 05.09.2018 по 14.05.2019 в розмірі 2386,03 грн, суми інфляційних нарахувань за період з 16.03.2018 по 14.05.2019 в розмірі 11 112,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 4248,63 грн такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період з 16.03.2018 по 14.05.2019, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлені до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 7724,37 грн за період квітень 2018 - квітень 2019, у зв`язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 3387,81 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати компенсаційних санкцій відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наявністю переплати суми судового збору за подання позову до господарського суду, питання про повернення позивачу з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору у розмірі 86,00 грн буде вирішено після подання відповідного клопотання позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський хлібокомбінат» (69068, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 Бригади (Уральська), буд. 3, оф. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 36140977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпрод» (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 10; ідентифікаційний код юридичної особи 39611822) 3% річних в розмірі 2822,94 грн (дві тисячі вісімсот двадцять дві гривні 94 коп.), суму інфляційного збільшення в розмірі 7724,37 (сім тисяч сімсот двадцять чотири гривні 37 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1453,98 грн (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 98 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3387,81 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов