Рішення

від 04.09.2019 по справі 911/919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/919/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний простір»

про стягнення 868 816,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко І.В.

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний простір» про стягнення 868 816,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. За твердженнями позивача, відповідачем, як виконавцем, порушено зобов`язання, передбачені договором підряду № 01/18-10-ЛК(Х) від 18.10.2017 та додатковими угодами №1-№2 до договору, щодо строків виконання робіт, у зв`язку із чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» нарахувало штрафні санкції у сумі 779 910,10 грн. Крім того, позивач стверджує, що частину майна, яку було надано відповідачу для монтажу, не було змонтовано та залишки не повернуто, що свідчить про втрату зазначеного майна та дає позивачу підстави для стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості втраченого майна, що складає 89 206,45 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для подачі позивачем позовної заяви про стягнення з відповідача штрафу у сумі 779910,10 грн. та збитків у розмірі 89 206,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/919/19 від 10.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» залишено без руху.

18.04.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2019.

Ухвалою суду від 08.05.2019 було відкрито провадження у справі № 911/919/19 та призначено підготовче засідання на 05.06.2019, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

30.05.2019 відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.06.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника у інших судових засіданнях.

05.06.2019 представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.06.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 03.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 06.06.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 0103269091855. Зазначену ухвалу отримано адресатом 11.06.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

03.07.2019 представник відповідача повторно не з`явився у судове засідання, про дату та час проведення якого був повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав.

В судовому засіданні 03.07.2019 судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 17.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 05.07.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

11.07.2019 від позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення по справі з додатковими матеріалами.

17.07.2019 представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав.

В судовому засіданні 17.07.2019, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 19.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, та дати судового засідання, 05.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0103269941425 на адресу місцезнаходження відповідача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначену ухвалу отримано адресатом 08.08.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

19.08.2019 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги просив задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

Як стверджує позивач, 18.10.2017 між ним, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду № 01/18-10-ЛК(Х), за умовами якого відповідач зобов`язувався своїми силами і засобами виконати та здати підрядні роботи. В подальшому, сторонами підписано додаткові угоди № 1 та № 2 від 19.12.2017 до договору підряду, яким досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме: об`єктів та видів робіт, що виконуються; загальної договірної ціни; строків проведення робіт; порядку розрахунків та відповідальності сторін.

За твердженнями позивача, відповідачем не в повному обсязі та з простроченням термінів виконано передбачені договором роботи. Зазначені обставини, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» , є підставою для застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені та штрафу. Крім того, позивач зазначає, що на виконання умов договору підряду та додаткових угод до нього, останній передав відповідачу матеріали з метою виконання робіт по договору для монтажу таких матеріалів. При цьому, умовами договору та додаткових угод до нього передбачено обов`язок відповідача щодо повернення позивачу не змонтованих матеріалів, чого відповідачем, в свою чергу, виконано не було. За твердженнями позивача, відповідачем отримано та не надано доказів щодо здійснення монтажу, або повернення позивачу матеріалів на загальну суму 89 206,45 грн. Враховуючи зазначені обставини, позивачем направлено відповідачу вимогу щодо повернення зазначених матеріалів, яка залишена останнім без виконання.

З огляду на вищенаведене, позивач подав позовну заяву до суду та просить стягнути з відповідача штрафні санкцій у загальній сумі 779 610,13 грн, а також збитки у розмірі неповернутих матеріалів у сумі 89 206,45 грн.

В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

В судовому засіданні 19.08.2019 судом оголошено перерву до 04.09.2019.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 21.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

04.09.2019 в судовому засіданні представник позивача зазначив, що просить в судових дебатах позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в дане судове засідання не з`явився, своїми правами, передбаченими нормами ГПК України не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.09.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний простір» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 01/18-10-ЛК(Х) (далі - договір). Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 якого сторони узгодили, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи на об`єкті (об`єкті будівництва, будівельному майданчику), який визначається відповідно до додатків до Договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією.

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору, загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів визначається відповідно до додатків до даного договору, додаткових угод до договору та додатків до них. Вартість робіт (договірна ціна) є твердою та узгоджується сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них.

Згідно з п. 3.1 договору, якщо інше не передбачено даним договором та/або додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х днів з дати підписання даного договору та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них.

Відповідно до п. 3.5 договору, строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у даний договір шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представникам обох сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Завершення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулось під час дії договору.

На виконання умов договору підряду сторонами підписано додаткові угоди № 1 та № 2 від 19.12.2017(далі - додаткова угода 1 та додаткова угода 2, відповідно).

Додатковою угодою № 1 сторони узгодили наступні умови:

п. 1.1 об`єкт та вид робіт, що виконуються за даною додатковою угодою: влаштування внутрішніх систем опалення (згідно проектної документації 2347-10-ОВ) на Об`єкті: Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону ІV житлового району в м. Бровари Київської області. Житловий будинок № 10 .;

п. 1.2 договірна ціна - загальна договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить: 1 337 643,73 грн. (один мільйон триста тридцять сім тисяч шістсот сорок три гривні 73 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 222 940,62 грн., що включає вартість супутніх матеріалів та допоміжних робіт;

п. 1.3 строки проведення робіт: підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даної додаткової угоди та отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в строки згідно графіку виконання робіт (додаток №2 до даної додаткової угоди). При цьому загальний строк виконання підрядником робіт по даній додатковій угоді становить не більше 60 робочих днів;

п. 1.4 порядок розрахунків за виконані роботи: протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даної додаткової угоди замовник перераховує на поточний рахунок підрядника перший авансовий платіж в розмірі 168 000,00 грн. (Сто шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 28 000,00 грн; протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів після підписання даної додаткової угоди замовник перераховує на поточний рахунок підрядника другий авансовий платіж (що включає в себе 100% оплату матеріалів та аванс на роботи) в розмірі 190 000,00 гри. (Сто дев`яносто тисяч грн. 00 коп.), о тому числі ПДВ 20% - 31 666,67 грн.; остаточний розрахунок за роботи, виконані по даній додатковій угоді, здійснюється замовником відповідно до п. 9.1.2 договору. При цьому розрахунки за виконані роботи проводяться по актах виконаних робіт за відрахуванням вартості про авансованого матеріалу та суми гарантійного утримання згідно п. 1.5 даної додаткової угоди;

п. 1.7: звіт про використання матеріальних ресурсів поставки замовника, відповідно до п. 4.15 договору, підрядником подається щомісячно разом із актами виконаних робіт у вигляді акту прийому-передачі змонтованого матеріалу. До розгляду не приймається остаточний акт приймання виконаних будівельних робіт без подання підрядником звіту про використання матеріальних ресурсів поставки замовника та без повернення підрядником невикористаного залишку матеріалу замовника.

п. п. 4, 5: дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за даною додатковою угодою та договором підряду. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору підряду № 01/18-10-ЛК(Х) від 18.10.2017.

Додатковою угодою № 2 сторони узгодили наступні умови:

п. 1.1 об`єкт та вид робіт, що виконуються за даною додатковою угодою: влаштування внутрішніх мереж водопостачання та каналізації(згідно проектної документації 2347-10-ВК.СО) на об`єкті: Будівництво багатоквартирної житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури на території 3-го мікрорайону ІV житлового району в м. Бровари Київської області. Житловий будинок № 10 .;

п. 1.2 договірна ціна - загальна договірна ціна за даною додатковою угодою є твердою та становить: 920 440,49 грн., в тому числі ПДВ 20% - 153 406,75 грн., що включає вартість супутніх матеріалів та допоміжних робіт;

п. 1.3 строки проведення робіт: підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даної додаткової угоди та отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в строки згідно графіку виконання робіт (додаток №2 до даної додаткової угоди). При цьому загальний строк виконання підрядником робіт по даній додатковій угоді становить не більше 40 робочих днів;

п. 1.4 порядок розрахунків за виконані роботи: протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даної додаткової угоди замовник перераховує на поточний рахунок підрядника перший авансовий платіж (що включає в себе аванс на матеріали та аванс на роботи) в розмірі 239 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 39 866,67 грн; протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів після підписання даної додаткової угоди замовник перераховує на поточний рахунок підрядника другий авансовий платіж (що включає в себе аванс на матеріали та аванс на роботи) в розмірі 190 000,00 гри. (Сто дев`яносто тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 31 666,67 грн.; остаточний розрахунок за роботи, виконані по даній додатковій угоді, здійснюється замовником відповідно до п. 9.1.2 договору. При цьому розрахунки за виконані роботи проводяться по актах виконаних робіт за відрахуванням вартості проавансованого матеріалу та суми гарантійного утримання згідно п. 1.5 даної додаткової угоди;

п. 1.7: звіт про використання матеріальних ресурсів поставки замовника, відповідно до п. 4.15 договору, підрядником подається щомісячно разом із актами виконаних робіт у вигляді акту прийому-передачі змонтованого матеріалу. До розгляду не приймається остаточний акт приймання виконаних будівельних робіт без подання підрядником звіту про використання матеріальних ресурсів поставки замовника та без повернення підрядником невикористаного залишку матеріалу замовника.

п. п. 4, 5: дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за даною додатковою угодою та договором підряду. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору підряду № 01/18-10-ЛК(Х) від 18.10.2017.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 01/18-10-ЛК(Х) від 18.10.2017 з додатками до нього, а також додаткові угоди № 1 та № 2 до нього з додатками, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, між позивачем та відповідачем 18.10.2017 укладено договір підряду № 01/18-10-ЛК(Х), а 19.12.2017 підписано додаткові угоди № 1 та № 2 до договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Умовами додаткових угод, а саме пунктами 1.2 та 1.4, сторони визначили ціну договору, а також порядок розрахунків за виконані роботи.

Судом встановлено, що на виконання договору та додаткових угод до нього позивачем здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в якості першого та другого платежу попередньої оплати: на підставі платіжних доручень № 2873 від 27.12.2017 на суму 168 000,00 грн. та № 42 від 17.01.218 на суму 190 000,00 грн. по додатковій угоді № 1; на підставі платіжних доручень № 43 від 17.01.2017 на суму 190 000,00 грн. та № 2874 від 27.12.2017 на суму 239 200,00 грн. по додатковій угоді № 2. Копії зазначених платіжних доручень долучені до матеріалів справи.

З огляду на вищенаведене, господарський суд зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання в частині здійснення авансових платежів в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 1.3 додаткових угод сторони визначили, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання додаткової угоди та отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в строки згідно графіку виконання робіт (додаток №2 до додаткових угод).

При дослідженні додатку № 2 (графік виконання робіт по монтажу систем водопроводу та каналізації) до додаткової угоди № 1 до договору підряду, судом встановлено, що останній день, до якого включно, підрядник мав виконати визначений умовами договору та додаткової угоди обсяг робіт є 30.04.2018.

При дослідженні додатку № 2 (графік виконання робіт по монтажу систем водопроводу та каналізації) до додаткової угоди № 2 до договору підряду, судом встановлено, що останній день, до якого включно, підрядник мав виконати визначений умовами договору та додаткової угоди обсяг робіт(з урахуванням того, що 22.04.2018 це вихідний день) є 23.04.2018.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору і додаткових угод № № 1, 2 до нього, суд дійшов висновку, що строк виконання робіт, настав.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з п. 10.1 договору, передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в.КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт фКБ-3 протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення робіт підрядником вказаних актів замовнику на підпис, або замовник надає вмотивовану відмову від прийняття робіт та підписання вказаних документів в той же строк.

Судом встановлено, що відповідачем виконано та передано, а позивачем прийнято роботи по додатковій угоді № 1 на загальну суму 1 234 123,21 грн. , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за лютий 2018 на суму 257 569,28 грн.; за березень 2018 року на суму 284 329,85 грн.; за квітень 2018 року на суму 157 059,00 грн.; за травень 2018 року на суму 79 491,13 грн.; за червень 2018 року на суму 126 828,49 грн.; за липень 2018 року на суму 210 081,08 грн.; за серпень 2018 року на суму 210 081,08 грн.; за жовтень 2018 року на суму 118 764,38 грн. та по додатковій угоді № 2 на загальну суму 592 586,75 грн. , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за лютий 2018 на суму 201 779,02 грн.; за березень 2018 року на суму 127 292,88 грн.; за квітень 2018 року на суму 143 316,88 грн.; за травень 2018 року на суму 75 718,09 грн.; за червень 2018 року на суму 32 063,58 грн.; за серпень 2018 року на суму 12 416,30 грн.

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, як вже було встановлено судом раніше, загальна вартість робіт по додатковій угоді № 1 становить 1 337 643,73 грн. , а по додатковій угоді № 2 - 920 440,49 грн.

Пунктом 4.22 договору сторони визначили, що підрядник, не пізніше одного робочого дня з дати встановлення обставин, що перешкоджають виконанню підрядником своїх зобов`язань за даним договором, зобов`язаний письмово інформувати замовника про такі обставини, а також про заходи, необхідні для їх усунення, в противному випадку підрядник не має права посилатись на наявність таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на наведене у сукупності, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких повідомлень з боку підрядника щодо обставин, що перешкоджають виконанню підрядником своїх зобов`язань за даним договором, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору підряду, додаткових угод №1 та № 2 до нього та не виконано в повному обсязі та в строки будівельні роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 1.8.2 додаткових угод № 1 та № 2, за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки робіт. За прострочення передбачених даним договором та даної додатковою угодою строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

Позивач за прострочення строків виконання робіт за договором підряду та додаткових угод до нього, керуючись п. 1.8.2 додаткових угод, нарахував та просить стягнути з відповідача за додатковою угодою № 1: пеню у сумі 253 309,41 грн. та штраф у розмірі 133 764,37 грн. та по додатковій угоді № 2: пеню у сумі 300 492,30 грн. та штраф у розмірі 92 044,05 грн.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням умов договору та додаткових угод до нього, прострочення щодо виконання робіт, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги нормативно обґрунтовані, а тому в частині нарахованої пені по додатковій угоді № 2 підлягають задоволенню повністю, а по додатковій угоді № 1 підлягають задоволенню частково в сумі 244 587,24 грн., вимоги щодо нарахованого штрафу підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості неповернутих матеріалів у сумі 89 206,45 грн. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв майно позивача(матеріали для монтажу) на загальну суму 89 206,45 грн., згідно до переліку, зазначеного у довідці вих. № 85 від 05.04.2019 позивача, що підтверджується актами переміщення в монтаж, копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначені акти підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.15 договору, підрядник зобов`язаний вживати заходів щодо збереження майна, переданого замовником на виконання даного договору, подавати замовнику звіти про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок замовнику; здійснювати фіксування (складання ктів) щодо пошкодження майна замовника робітниками підрядника та/або суміжними підрядними організаціями.

Пунктом 1.7 додаткових угод № 1, № 2 визначено, що звіт про використання матеріальних ресурсів поставки замовника, відповідно до п. 4.15 договору, підрядником подається щомісячно разом із актами виконаних робіт у вигляді акту прийому-передачі змонтованого матеріалу. До розгляду не приймається остаточний акт приймання виконаних будівельних робіт без подання підрядником звіту про використання матеріальних ресурсів поставки замовника та без повернення підрядником невикористаного залишку матеріалу замовника.

В свою чергу, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства України та умов договору не надано позивачу звіт про використання матеріальних ресурсів у загальній сумі 89 206,45 грн., а також не підписано акт прийому-передачі змонтованого матеріалу на зазначену суму.

20.02.2019 позивачем складено претензію, в якій останній вимагав від відповідача на

протязі 7 днів повернути передані матеріали для монтажу на суму 89 162,57 грн. (74 302,14 грн. без ПДВ) або сплатити вартість зазначених матеріалів, яку було направлено підряднику 21.02.2019, докази чого містяться у матеріалах справи.

Разом із тим, відповідачем не здійснено, ні повернення переданих матеріалів для монтажу на суму 89 162,57 грн., ні сплачено вартість зазначених матеріалів.

Отже, враховуючи обсяг відповідальності підрядника за договором підряду, приймаючи до уваги наведені вище обставини, господарський суд дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний простір» умов укладеного між сторонами правочину в частині належного використання, а також повернення не використаних матеріалів, що у відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства є однією зі складових елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому, судом прийнято до уваги, що вартість не повернутих матеріалів та розрахунок розміру збитків, заявником було визначено виходячи з вартості матеріалів, зазначеної у актах переміщення в монтаж, копії яких долучені до матеріалів справи.

Дослідивши все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що вартість загального розміру неповернутих матеріалів складає 89 206,45 грн.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачу було направлено вимогу відповідачу щодо повернення останнім матеріалів на суму 89 162,57 грн., а позовна вимога заявлена позивачем щодо відшкодування збитків у розмірі 89 206,45 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наразі, господарський суд зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками та неправомірними винними діями відповідача полягає в тому, що фактично наведені вище збитки (вартість не використаних та не повернутих матеріалів) були спричинені саме неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний простір» умов укладеного між сторонами правочину в частині належного використання, а також не повернення не використаних матеріалів.

Отже, враховуючи наведене вище, виходячи з представлених до матеріалів справи документів, керуючись приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову про стягнення 89 162,57 грн. та його частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 900,76 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний простір» (місцезнаходження: 07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Броварська, буд. 46; код ЄДРПОУ 34838225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, офіс 205; код ЄДРПОУ 38912368) 545 079,54 грн. пені, 225 808,42 грн. штрафу, 89 162,57 грн. збитків та 12 900,76 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко