Ухвала

від 06.09.2019 по справі 643/14269/19

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/14269/19

Провадження № 1-кс/643/5622/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова

ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи яка звернулася з клопотанням ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданнів залісудових засіданьв приміщенніМосковського районногосуду м.Харкова клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

встановив:

Заявник звернувся до слідчого судді із клопотання про скасування арешту майна, який накладений на грошові кошти, вилучені під час проведення 27 серпня 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42019200350000035 від 30.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та зобов`язати орган досудового розслідування повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти, вилучені у нього 27 серпня 2019 р. під час проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42019200350000035 від 30.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме 720000 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень).

Адвокат та заявник в судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні з підставі, викладених у клопотанні.

Слідчий заперечував проти скасування арешту майна.

Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, слідчий судя приходить наступних висновків.

В рамках кримінального провадження № 42019200350000035 від 30.03.2019 року, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 від 22.08.2019 р. (справа № 643/13479/19) було надано дозвіл на проведення обшуку приміщення загальною площею 768,1 кв.м., яким користується ТОВ «Альгира» (код ЄДРПОУ 38626309) на праві оренди у ПП «Галиш» (код ЄДРПОУ 32363685), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

На підставі ухвали слідчого судді, 27 серпня 2019 року слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 було проведено обшук за вказаною адресою, під час якого, були вилучені готівкові грошові кошти, які зберігалися у сейфі, що знаходився у одній з кімнат даного приміщення, а саме: 720000 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень). Вилучення зазначених коштів відображене на сторінці четвертій протоколу обшуку.

30.08.2019 року Ухвалою слідчого судді Московського райлнного суду накладено арешт на грошові кошти у розмірі 720 000 грн.

Згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2статті 170 цього Кодексу).

У відповідності до ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цимКПКпорядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно дост. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Як передбачено ч.1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно абз. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи, зокрема, прав на заробітну плату.

На теперішній час слідчим, прокурором не доведено, щов подальшому застосуванні цього заходу є потреба, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт грошових коштів.

Згідно ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи той факт, що в судовому засіданні не встановлено достовірних відомостей про те, що грошові кошти є доказом у кримінальному провадженні, підлягають спеціальній конфіскації чи можливої конфіскації майна в рамках кримінального провадження, слідчим не надано жодних доказів на підтвердження отримання грошових коштів за результатами його злочинної діяльності, крім того безпідставно визнанні речовими доказами грошові кошти у гривневому еквіваленті, які належать ОСОБА_3 , тому слідчий суддя приходить висновку про доцільність вимог заявника щодо скасування арешту на грошові кошти у гривневому еквіваленті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-174КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на грошові кошти, вилучені під час проведення 27 серпня 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42019200350000035 від 30.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Зобов`язати орган досудового розслідування повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти, вилучені у нього 27 серпня 2019 р. під час проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42019200350000035 від 30.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме 720000 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень).

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1