Рішення

від 30.08.2019 по справі 756/5686/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30.08.2019 Справа № 756/5686/19

Справа пр. №2/756/4103/19

ун. №756/5686/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" (далі - ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління") про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01 жовтня 2010 року до 31 травня 2012 року він працював юрисконсультом ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління".

Як зазначив позивач, роботодавець допустив заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 8970,86 грн.

Невиплачену суму заробітної плати було стягнуто з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на користь ОСОБА_1 судовим наказом судді Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року у справі №756/13485/13-ц.

Покликаючись на норми ст. ст. 46, 116, 117 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на його користь заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 8970,86 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 100000,00 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 14 год 00 хв 07 червня 2019 року та 14 год 15 хв 28 серпня 2019 року, не з`явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки в судові засідання свого представника суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали справи №756/13485/13-ц, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що з 01 жовтня 2010 року до 31 травня 2012 року ОСОБА_1 працював юрисконсультом ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління".

31 травня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Усупереч наведеним законодавчим положенням ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" при звільненні ОСОБА_1 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати становить 8970,86 грн і ця сума не оспорюється відповідачем (а. с. 9).

03 жовтня 2013 року суддею Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/13485/13-ц видано судовий наказ, яким стягнуто з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у сумі 8970,86 грн (а. с. 10).

З огляду на те, що судовим рішенням заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати уже була стягнута, підстави для її повторного стягнення на користь ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримку розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 625986,46 грн (1711 робочих днів з 31 травня 2012 року до 31 березня 2019 року х 365,86 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (15000,45 грн - заробітна плата за березень-квітень 2012 року / 41 фактично відпрацьований день = 365,86 грн) = 625986,46 грн).

За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Суд вважає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі №6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не можуть позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Також суд звертає увагу на те, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України (зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі №6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Отже, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони (ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні (цих) сум (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року у справі №686/5456/15-ц).

При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Позаяк відповідач ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" не заперечувало проти розміру належних до виплат ОСОБА_1 сум за трудовим договором на день звільнення, спір з цього приводу відсутній, а тому немає підстав для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 заявлено до стягнення неповну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (100000,00 грн), керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 100000,00 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 47, 115, 116, 177 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 21, 22 Закону України "Про оплату праці", та, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 160/20, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 23696820) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 160/20, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 23696820) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1000 (тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2019 року