Ухвала

від 04.09.2019 по справі 826/3115/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

04 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/3115/17

Провадження № 11-892апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 826/3115/17 за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Підприємство Миротворець Білоцерківської громадської організації Громадська єдність , про скасування розпорядження,

УСТАНОВИЛА:

Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду з позовом до Державної регуляторної служби України про скасування розпорядження № 13 від 27 січня 2017 року про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатами скарги Підприємства Миротворець Білоцерківської міської громадської організації Громадська єдність від 28 листопада 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

Ухвалою від 30 травня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 21 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції продубльований в пункті 5 частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32 (далі - Положення № 32), Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Так, одним із повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України, визначених підпунктом 7 пункту 4 Положення № 32 є проведення ліцензування на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов.

Міністерство екології та природних ресурсів України обґрунтувало своє право на звернення до суду з цим позовом необхідністю реалізації зазначеного повноваження та захистом публічного інтересу у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду цієї справи дійшов висновку, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті - законі чи підзаконному нормативно-правовому акті.

Водночас право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання відповідно до статті 21 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що зазначений спір не відноситься до компетенційних, оскільки у даному випадку спір виник не про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності він підзвітний і підконтрольний, і який (Державна регуляторна служба України), у свою чергу, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.

Враховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позивач - Міністерство екології та природних ресурсів України не має права на звернення до суду у цій справі.

Водночас цей висновок не узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17 у подібних правовідносинах.

Так, у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що у подібних правовідносинах обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/інтересу є вірним, оскільки ураховуючи публічний інтерес цього спору, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, та в силу приписів статті 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади наділена правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень, у даному випадку припинення діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Великої Палати, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Щодо заявленого клопотання відповідача (Державної регуляторної служби України) про розгляд справи за його участю слід зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі Екбатані проти Швеціїї зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність публічності при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.

Ця правова позиція узгоджується з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 4 КАС України щодо розгляду справи в розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Розгляд цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій відбувався у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, тож відбувся її публічний розгляд.

Отже, Велика Палата Верховного Суду, враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про можливість здійснення розгляду касаційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику її учасників.

Водночас суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 345 і 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 826/3115/17 за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Підприємство Миротворець Білоцерківської громадської організації Громадська єдність , про скасування розпорядження.

2. Відмовити в задоволенні клопотання Державної регуляторної служби України про розгляд справи за її участю.

3. Призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 13 листопада 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна В. В. Пророк

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Ю. Л. Власов О. М. Ситнік

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Н. П. Лященко