Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/7446/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/7446/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/7446/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд"; доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віп ойл груп"; простягнення 166038,54 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп ойл груп" про стягнення 166 038,54 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки № АТ-22/Т від 27.10.2017 року.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про право відповідача подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом, були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача - відповідна ухвала суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04123, м. Київ, вулиця Бестужева, будинок 34, оф. 1.

Як вбачається з повернутого конверту з направленням ухвали про відкриття провадження у справі, воно повернулося в суд у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7446/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

27 жовтня 2017 року між ТОВ АНВІТРЕЙД та ТОВ ВІП ОЙЛ ГРУП було укладено договір поставки нафтопродуктів № AT - 22/Т (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

У відповідності до п. 1.2. договору постачальник виставив покупцю рахунки в яких були визначені кількість, асортимент та ціна Товару, на умовах поставки FCA авто наливний пункт на ЛВДС 5С Смига та FCA авто наливний пункт на ЛВДС Новоград-Волинський , а покупець відповідно до п. 4.4 договору повинен протягом двох банківських днів, в якому постачальник виставив рахунок, здійснити передплату в розмірі 100% вартості товару.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару та строки поставки зазначаються і узгоджується сторонами у специфікаціях до договору.

Згідно п. 3.4 договору, факт передачі товару від постачальника до покупця підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами прийому-передачі та/або відповідними залізничними накладними та/або товарно-транспортними накладними.

На виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу пального загальною кількістю 2274867 кг на суму 59 152 823,17 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Отримання відповідачем товару також підтверджується підписаними актами прийому-передачі товару за остаточною ціною, а саме: акт прийому-передачі №000000597 від 30.11.2017 року, акт прийому-передачі №000000631 від 31.12.2017 року, акт прийому-передачі №000000656 від 31.01.2018 року, акт прийому-передачі №000000704 від 28.02.2018 року, акт прийому-передачі №000000795 від 31.03.2018 року, акт прийому-передачі №000000825 від 30.04.2018 року

Однак, всупереч умовам договору поставки, відповідачем не виконано своїх зобов`язань щодо повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач зазначає, що на виконання договору поставки відповідачем було сплачено 59 031 331,98 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки станом на день розгляду справи складає 121 491,19 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, обставин прострочки оплати за договором поставки в сумі 121 491,19 грн. не спростував, а тому, при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлену продукцію суду не надано, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 121 491,19 заборгованості, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов`язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки поставки нафтопродуктів № AT - 22/Т р. від 27 жовтня 2017 року в сумі 121 491,19 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 34 077,39 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати та з урахуванням ч. 2, ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 34 077,39 грн. за визначений позивачем період.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 574,15 грн. інфляційних втрат та 2 895,81 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 2 895,81 грн. та 7 574,15 грн. відповідно за визначений позивачем період.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп ойл груп" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 34, оф. 1; код ЄДРПОУ 41230674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 4, оф. 4-2; код ЄДРПОУ 39898416) 121 491 (сто двадцять одну тисячу чотириста дев`яносто одну) грн. 74 коп. основної заборгованості, 34 077 (тридцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 39 коп. пені, 7 574 (сім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 2 895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 81 коп. 3% річних та 2 490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко