Рішення

від 06.09.2019 по справі 911/1523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1523/19

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи справу № 911/1523/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі ,

м. Біла Церква

2. ОСОБА_1 , м. Біла Церква

про стягнення 87 103,79 грн.

Обставини справи:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області (вх. № 1585/19 від 19.06.2019) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі (надалі - відповідач 1) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) про солідарне стягнення 87 103,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором від 08.05.2018 та неналежним виконанням відповідачем 2 зобов`язань за договором поруки № POR1525770647883 від 08.05.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 75 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 133,32 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 785,23 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 185,24 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017 у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання .

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 308/10574/15-ц.

У вказаній вище позовній заяві об`єднано вимоги щодо виконання кредитного договору (основного зобов`язання) та договору поруки (забезпечення основного зобов`язання), стороною основного зобов`язання (кредитного договору) є юридична особа, а стороною договору поруки є фізична особа, тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 911/1523/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, у позові позивач просив суд розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін позивачем подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачам 1 та 2 подати відзиви на позовну заяву та встановлено строк для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви - протягом п`яти днів з дня отримання відзивів.

Ухвала суду від 08.07.2019 направлялась на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалу суду від 08.07.2019 отримано відповідачем 1 10.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відповідачем 1 не подано до суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та відзиву на позовну заяву позивача.

Ухвала суду від 08.07.2019 направлялась на адресу місцезнаходження відповідача 2, зазначену у позовній заяві та у відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вих. № 8101.5.3-24767/81.3-19 від 27.06.2019, наданій на запит суду від 21.06.2019 (абзац другий ч. 1, ч. 6 с. 176 ГПК України).

Ухвалу суду від 08.07.2019 отримано відповідачем 2 12.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відповідачем 2 не подано до суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ".

Як зазначає позивач, згідно вищезазначеної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі приєдналося до розділу "Умов та правил надання банківських послуг" по послузі "Кредит КУБ" (далі - Умови), що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із анкетою-заявкою складають кредитний договір від 08.05.2018 та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (п. 3.2.8.1 Умов).

Відповідно до п. 1.3 анкети-заяви строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів.

Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4 анкети-заяви).

Пунктом 1.5 анкети-заяви передбачений порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов (п. 1.6 анкети-заяви).

Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

22 травня 2018 року на підставі вищезазначеного договору, позивачем на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ліден-Індастрі було перераховано кредитні кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською випискою по рахунку.

Згідно п.п. 3.2.8.5.2 та 3.2.8.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п. п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Позивач (банк) у позові вказує, що надав клієнту кредит у розмірі 300 000,00 грн., однак відповідач заборгованість по кредиту повністю не погасив, чим заборгував банку основну суму по кредиту, на яку було нараховано штрафні санкції та відсотки у вигляді щомісячної комісії та відсотки, нараховані на прострочену заборгованість.

В обгрунтування позовних вимог, банком подано до суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" з додатком в фоматі pdf., Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", розрахунок заборгованості за договором від 08.05.2018 станом на 24.05.2019, а також копія виписки по рахунку боржника.

Предметом позову є вимога банку про стягнення з клієнта заборгованості у розмірі 87 103,79 грн., з яких: 75 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3 133,32 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 785,23 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 185,24 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором "Кредит КУБ" від 08.05.2018.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивача - АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 08.05.2018 зазначена процентна ставка за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту.

Крім того, у цій заяві-анкеті відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (є тількі посиланя на п. 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості по тілу кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами та заборгованість за відмотками у вигляді щомісячної комісії, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.05.2018, посилався на Витяг з Умов та правил надання банкцівськиз послуг (надання кредиту КУБ ).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), відсотків у вигляді комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.05.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.06.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Доказів того, що Умови та правила не змінювалися банком, до матеріалів срави не надано.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу 1 Умов та правил банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків у вигляді щомісячної комісї, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем 1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/11, § 123).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача 1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.05.2018 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки у вигляді щомісячної комісії та відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналдогічна правова позиція викладене в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

08.05.2018 між Банком (позиваем) та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR 1525770647883, предметом якого є надання поруки зазначеною фізичною особою перед кредитором за виконання вядповідачем 1 зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно угоди-1 - 2,0 % від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3 угоди-1 - 4,0 % від суми кредиту щомісяця; б) кредиту у розмірі, що вказаний в угоді-1. Якщо під час виконання угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов`язань за угодою-1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору).

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі належним чином не виконало взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту на суму 75 000,00 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 3 133,32 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 8 785,23 грн. та 185,24 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

14.05.2019 позивач звернувся до відповідачів 1 та 2 з претензією вих. № 30.1.0.0/2 - IGМKIKUBOХZN9, згідно якої просив останніх погасити заборгованість за договором.

Факт направлення претензії підтверджується описами вкладення у цінний лист, копії яких наявні в матеріалах справи.

Втім, вказана претензія залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Ураховуючи те, що відповідачі у добровільному порядку заборгованість не оплатили позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та правовідносини поруки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Пунктом першим ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором банківського кредиту від 08.05.2018 виконав належним чином, на виконання договору надавши відповідачу 1 300 000,00 грн. кредиту, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі заборгованість по кредиту не погасив, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми заборгованості, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 75 000,00 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 3 133,32 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

У Анкеті-заявці, підписаній відповідачем 1, відстуній розмір комісії та пені та порядок їх сплати, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів 8 785,23 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 185,24 грн. пені за несвоєчасне викоання зобов`язання за договором, судом не задовільняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 стю 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сума боргу, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення солідарно з відповідачів 75 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 133,32 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.

В частині стягнення 8 785,23 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 185,24 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки у Анкеті-заявці не зазначено розмір та порядок сплати комісії та пені.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Компнаія Лідер-Індастрі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, буд. 95, код ЄДРПОУ 38936071) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. боргу за кредитом, 3 133 (три тисячі сто тридцять три) грн. 32 коп. заборованості за відсотками, нарахованими на простроену заборовність.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компнаія Лідер-Індастрі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, буд. 95, код ЄДРПОУ 38936071) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 58 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 58 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позовних вимог у пзові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 06.09.2019 р.

Суддя О.О. Христенко