Рішення

від 23.07.2019 по справі 907/225/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2019 м. Ужгород Справа № 907/225/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ , м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю НАФТСЕРВІС , м. Ужгород

про стягнення 139 405,61грн.

представники:

позивача - Іванова Ю.Б., представник за довіреністю

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми 139 405,61 грн., з яких: 112 500,00 грн. - сума основного боргу; 19 972,60 грн. - пені; 1664,38 грн. - 3% річних; 5268,63 грн. - інфляційні втрати, оскільки відповідач всупереч договірних зобов`язань не сплатив вартості поставленого позивачем товару. Представник позивача у ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до справи документами.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив. До суду повернута без вручення адресату із зазначенням установою зв`язку причини "за закінченням терміну зберігання" кореспонденція суду (ухвали суду від 06.05.19, 03.06.2019), яка була надіслана за адресою відповідача: 88000, вул. Корзо 11 , м. Ужгород, яка за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його офіційним місцезнаходженням. Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв`язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. За наведених обставин, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Заслухавши у ході судового розгляду справи представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.11.2016р. сторони у справі уклали договір поставки № 75-2016, за умовами якого постачальник - позивач у справі - передає у власність покупцю - відповідачеві у справі - нафтопродукти (товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість; кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах договору; до додаткової угоди, в розумінні договору, також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами (п. 1.1 договору).

Умовами договору (п. 6.1) сторони визначили, що оплата товару здійснюється на умовах 100 % передоплати, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що покупець зобов`язується в повному обсязі оплатити партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеного у додатковій угоді до договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2018р., а в частині здійснення розрахунків до повного виконання грошових зобов`язань.

Матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі (№ ОБ-СЛ008514 від 17.10.2018 року, № ОБ-СЛ008046 від 04.10.2018 року, № ОБ-СЛОО6063 від 02.09.2017 року, № ОБ-СЛ006061 від 01.09.2017 року, № ОБ-СЛ003956 від 01.07.2017 року, № ОБ-СЛ004291 від 12.07.2017 року, № ОБ-СЛ004618 від 27.07.2017 року, № ОБ-СЛ004586 від 23.07.2017 року, № ОБ-СЛ005054 від 01.08.2017 року, № ОБ-СЛ005326 від 09.08.2017 року, № ОБ-СЛ005893 від 27.08.2017 року, № ОБ-СЛ005424 від 12.08.2017 року, № ОБ-СЛ003432 від 12.06.2017 року, № ОБ-СЛ003822 від 28.06.2017 року, № ОБ-СЛ001087 від 07.03.2017 року, № ОБ-СЛ000541 від 09.12.2016 року, № ОБ-СЛ000393 від 30.11.2016 року) , товарно-транспортними накладними (№ 459562 від 17.10.2018 року, № 459732 від 04.10.2018 року, № 129807 від 02.09.2017 року, № 129801 від 01.09.2017 року, № 719497 від 09.12.2016 року та чек видачі ЗВГ, № 7563/1494 від 30.11.2016 року, № 117457 від 01.08.2017 року, № 117458 від 01.08.2017 року, № 089763 від 12.08.2017 року, № 110482 від 27.08.2017 року, № 110483 від 27.08.2017 року, № 117406 від 09.08.2017 року та чек видачі ЗВГ, № 9473/ 1191 від 07.03.2017 року, № 129786 від 12. 07.2017 року, № 129785 від 12. 07.2017 року, № 131784 від 23. 07.2017 року, № 131784 від 23. 07.2017 року, № 117428 від 27. 07.2017 року, № 129748 від 01. 07.2017 року, № 129713 від 28. 06.2017 року, № 079807 від 12. 06.2017 року), довідкою ПАТ БАНК ВОСТОК від 16.04.19 встановлено, що позивач на протязі з 30.11.16 по 15.04.19 передав відповідачеві товар загальною вартістю 1309144,45 грн., який останнім був оплачений частково - в сумі 1196644,45 грн.

За наведених обставин виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 112 500,00 грн., що становить різницю суми вартості поставленого товару та суми оплати перерахованої відповідачем позивачу, та яка є предметом даного спору в частині основного боргу, доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб`єктного складу.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 112500,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в іншій частині - 19972,60 грн. - пені; 1 664,38 грн. - 3% річних; 5 268,63 грн. - інфляційних втрат, - то суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність ( ч. 2 ст. 218 ГК України).

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони не підписували додаткових угод та специфікацій, тому час для здійснення оплати товару відліковується від дати підписання сторонами актів приймання-передачі товару та товарно-транспортних накладних, отже наступний день за днем підписання сторонами акту приймання-передачі товару є першим днем порушення покупцем грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару.

За наведених фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, що слугують підставою позовних вимог, такі не спростовані відповідачем, та з огляду на наведені приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, на умови договору щодо відповідальності сторін за порушення договірних зобов`язань, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність вимог останнього до відповідача в частині нарахованих сум пені (19972,60 грн.); 3% річних (1664,38 грн.); інфляційних втрат (5268,63 грн.).

Отже, всього з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 139405,61 грн.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати позивача на загальну суму 12525,84 грн. (судовий збір сплачений при поданні позову на суму 2091,08 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у даній справі на суму 10434,76 грн.) належить відшкодувати за рахунок відповідача. Суд, вирішуючи дане питання, враховує ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовлені ним документи по справі, та вважає, розумним та співмірним заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката. При цьому суд приймає до уваги, що позивачем на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги у межах цієї справи, надано суду договір про надання правової допомоги укладений позивачем та адвокатом Тележинським М.М., копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю зазначеного адвоката, ордер від 16.04.19р, тарифи на послуги, акт надання послуг, докази оплати позивачем послуг адвоката

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 74, 86,129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю НАФТСЕРВІС (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вулиця Корзо, будинок 11, код ЄДРПОУ 40605288) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ ( 18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, буд. 226/1, код ЄДРПОУ 40625535) заборгованість на загальну суму 139405,61 грн (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ять грн. 61 коп. ) включаючи: основний борг, пеню, 3 % річних інфляційні втрати, та у відшкодування судових витрат - суму 12525,84 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять грн. 84 коп.)

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Повний текст рішення у зв`язку з хворобою судді складено та підписано 9.09.19.

Суддя Ушак І.Г.