Рішення

від 02.09.2019 по справі 910/8312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2019Справа № 910/8312/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп"

про стягнення 38 943,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 38 943,20 грн., з яких заборгованість за Договором про надання послуг з організації і перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-17112017-1 від 17.11.2017 у розмірі 31 000, 00 грн., 10% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1 460, 82 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 271,00 грн., пеня в розмірі 5 211,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з організації і перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-17112017-1 від 17.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8312/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8312/19 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040135646 підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 була вручена представнику відповідача 16.07.2019.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп" (замовник) укладено Договір про надання послуг з організації і перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-17112017-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є взаємовідносини сторін, які виникають у процесі організації міжнародного перевезення вантажу та перевезення вантажу на території України згідно вимог чинного законодавства України, положень Конвенції про міжнародні дорожні перевезення вантажу, положеннями правил про перевезення вантажу, а також погодженою сторонами заявкою про організацію перевезення вантажу, яка визначає умови здійснення перевезень.

Згідно з п. 2.1. Договору виконання кожного перевезення в рамках Договору оформлюється окремою заявкою, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору замовник направляє виконавцю заявку на перевезення вантажу в якій зазначається власник вантажу та адреса місцезнаходження вантажу, найменування вантажу, вага та об`єм вантажу, характеристики вантажу, вартість вантажу, умови транспортування, спосіб завантаження, адреса завантаження та розвантаження, дата та час завантаження, строки доставки, розмір, порядок та форма оплати, дата та час підписання заявки, а також інші умови.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що порядок оплати послуг визначається сторонами у заявці, яка є невід`ємною частиною Договору. Якщо порядок розрахунків у заявці не передбачений, то підставою для проведення розрахунків за Договором є підписаний сторонами Акт виконаних робіт, а також оригінал ТТН (CMR), завірений підписом та печаткою перевізника. Замовник зобов`язаний підписати Акт виконаних робіт впродовж 3-х днів з моменту його пред`явлення виконавцем або у той же строк надати аргументовану відмову у його підписанні. Замовник зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг впродовж 5-ти банківських днів після доставки вантажу вантажоодержувачу.

Відповідно до заявки № З-19122018-1 від 19.12.2018 позивач здійснює для відповідача перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Росія-Україна (Чудово-Київ). У заявці сторонами обумовлювалась вартість перевезення - 31 000,00 грн., а також строк оплати наданих позивачем послуг - впродовж 5 (п`яти) банківських днів за оригіналами CMR, рахунку-фактури, останньої сторінки Договору, заявки з мокрою печаткою.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу обумовлені замовленням послуги, які прийняті останнім, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 012095, на якій проставлено штамп отримувача вантажу, рахунком-фактурою № З-19122918-1 від 20.12.2018, Актом № З-19122018-1 від 26.12.2018 про надання транспортних послуг за Договором, який підписаний виконавцем та замовником.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, проте в порушення умов Договору та заявки, відповідачем не сплачено вартості перевезення у розмірі 31 000,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 31 000,00 грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання не наведено.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення 31 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1 460, 82 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 271,00 грн., пеню в розмірі 5 211,38 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по сплаті коштів не здійснив, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.6 Договору за несвоєчасну оплату послуг по Договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період просрочки, від суми боргу за кожен день просрочки платежу, а також 10 % річних.

Так, при розрахунку суми пені, нарахованої на вартість послуг, позивачем не прийнято до уваги приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 5 211,38 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 616,03 грн. пені за розрахунком суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1 271,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 130,26 грн. інфляційних втрат за розрахунком суду.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 10 % річних, суд вважає його обґрунтованим і арифметично правильним, та з боку відповідача не спростованим, у зв`язку з чим останні підлягають стягненню в розмірі 1 460, 82 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп" підлягають частковому задоволенню в розмірі 31 000,00 грн. основного боргу, 4 616,03 грн. пені, 1 130,26 грн. інфляційних втрат, 1 460, 82 грн. 10 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат з оплати послуг професійної правничої допомоги.

У якості доказів понесення витрат позивачем надано Договір № 12/06-2019 від 12.06.2019 про надання правничої допомоги адвоката, рахунок-фактуру від 21.06.2019 на суму 5 000,00 грн., Акт № 21/06-1-2019 прийому-передачі виконаних робіт за Договором про надання правових послуг адвоката, квитанцію № 635217 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Надана позивачем квитанція № 635217 на суму 5 000,00 грн. не є належним доказом понесення позивачем витрат з оплати послуг професійної правничої допомоги.

Таким чином, вимоги про стягнення витрат з оплати послуг професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп" про стягнення 38 943,20 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс Групп" (03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, ідентифікаційний код 39533069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (61124, Харківська обл., місто Харків, вулиця Грозненська, будинок 34, квартира 57, ідентифікаційний код 39074409) 31 000 (тридцять одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 4 616 (чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 03 коп. пені, 1 130 (одну тисячу сто тридцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 1 460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 82 коп. 10 % річних, 1 884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 69 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 02.09.2019

Суддя С.В. Стасюк