Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/7936/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/7936/19 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М .

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7936/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КиївГазТрейд

до відповідача Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України

про стягнення 199 115,39 грн,

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КиївГазТрейд звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України про стягнення 199 115,39 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 241184/Т/19 від 11.02.2019 в частині виконання обов`язку з оплати поставленого газу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КиївГазТрейд залишено без руху.

27.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю КиївГазТрейд надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від21.06.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду.

26.07.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі та документи на підтвердження повноважень представника.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (Постачальник) та Головною астрономічною обсерваторією Національної академії наук України (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу в 2019 році код ДК 021:2015-09123000-7 природний газ - 143,371 тис. куб.м. (далі-газ) в об`ємах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити Постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені Договором.

Згідно з п. 2.7 Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті Споживачем, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником. Відсутність у Споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим Договором (пункти 4.4. та 4.5) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків.

Відповідно до п.4.7 Договору оплата вартості газу здійснюється Споживачем в наступному порядку:

4.7.1. Оплату вартості газу Споживач здійснює протягом поточного місяця постачання у розмірі вартості планового обсягу постачання, передбачених Договором на місяць поставки газу.

4.7.2. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.7.3. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п.6.2.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (розділ X Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 01.03.2019 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актом розрахунковим за лютий 2019 року на суму 378 596,28 грн.

20.02.2019 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 199 999,90 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Ощадбанк" №100.40/0123-05/191 від 21.05.2019.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 11.02.2019 щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, у зв`язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 178 596 грн., за порушення строків сплати якої нараховані пеня в сумі 15 789,88 грн., інфляційні втрати в сумі 3 393,33 грн. та 3% річних в сумі 1 335,80 грн.

Відповідач повністю визнав заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 01.03.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 01.03.2019 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актом розрахунковим за лютий 2019 року на суму 378 596,28 грн., який оформлений належним чином, підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідачем не була здійснена своєчасна та повна оплата за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" за Договором постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 01.03.2019 становить 178 596,38 грн., з розрахунку 378 596,28 грн. (вартість поставленого природного газу у лютому 2019 року) - 199 999,90 грн. (здійснена відповідачем часткова оплата).

Відповідач повністю визнав заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД", однак доказів сплати заборгованості не надав, а зобов`язався сплатити заборгованість в повному обсязі згідно з рішенням суду.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" в розмірі 178 596,38 грн.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого природного газу в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 178 596,38 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 15.03.2019 по 14.06.2019 у розмірі 15 789,88 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення зобов`язання.

Так, умовами пп. 4.7.3. п. 4.7. договору встановлено, що у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

З урахуванням викладеного, відповідач мав остаточно розрахуватись за поставлений природний газ у лютому 2019 року до 15.03.2019 включно.

А тому початком періоду прострочення зобов`язання з оплати поставленого у лютому 2019 року природного газу є 16.03.2019.

Здійснивши перерахунок пені з врахуванням викладеного, а саме за період 16.03.2019 по 14.06.2019 на суму боргу 178 596,38 грн., судом встановлено, що розмір пені складає 15 784,98 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період з 15.03.2019 по 14.06.2019 у розмірі 1 335,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення зобов`язання.

Здійснивши перерахунок 3% з врахуванням викладеного, а саме за період 16.03.2019 по 14.06.2019 на суму боргу 178 596,38 грн., судом встановлено, що розмір 3% складає 1 335,80 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 393,33 грн., нараховані за березень-квітень 2019 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного та здійснено нарахування інфляційних втрат за березень 2019 року, у якому прострочення зобов`язання не тривало повний місяць.

А тому, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 1 785,96 грн., нарахованих за квітень 2019 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 785,96 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного бюджету) №241184/т/19/1 від 11.02.2019 щодо оплати природного газу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України (03143, м. Київ, вулиця Заболотного, будинок 27; ідентифікаційний код юридичної особи 05417360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (03124, м. Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 42394311) заборгованість у розмірі 178 596,38 грн., 3% річних у розмірі 1 335,80 грн., інфляційні у розмірі 1 785,96 грн., пеню у розмірі 15 784,98 грн. та судовий збір у розмірі 2 962,55 грн.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Спичак