Рішення

від 02.09.2019 по справі 923/395/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року Справа № 923/395/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Межерицькій О.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "АСБІС-УКРАЇНА", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНИЙ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН", м. Херсон,

про стягнення 440709,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Гуляєва В.О., довіреність № 58 від 05.06.2019р.;

від відповідача - не з`явився.

Судове засідання відбувається в режимі відеоконференції з Господарським судом міста Києва.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "АСБІС-УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНИЙ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН" 440709,41 грн. заборгованості, з якої: 377938,48 грн. - сума основного боргу, 57923,94 грн. - сума пені, 4846,99 грн. - сума 3 % річних. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 40 від 15.04.2015, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 22 травня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/395/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надати до суду: відповідачу відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів, позивачу відповідь на відзив відповідача.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзиву на позовну заяву не надав.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, для повторного виклику відповідача, суд ухвалою від 07.06.2019 продовжив строк проведення підготовчого засідання у справі № 923/395/19 на 30 днів - до 21.08.2019р. та відклав підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 07.06.2019 року представником позивача заявлено клопотання про проведення судових засідань призначених у даній справі в режимі відео конференції.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Для забезпечення учасникам провадження рівних умов для реалізації своїх процесуальних прав, ухвалою суду від 07.06.2019 року суд задовольнив клопотання позивача про призначення наступних судових засідань в режимі відео конференції з Господарським судом міста Києва, якому доручено забезпечити проведення судового засідання призначеного на 07.08.2019р. об 11:00 год. у справі № 923/395/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07 серпня 2019 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/395/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2019 року на 14:30 год.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2019, ухвала про відкладення розгляду справи від 07.06.2019 та ухвала суду про закриття підготовчого засідання від 07.08.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Пилипа Орлика, 15, м. Херсон, 73003.

На адресу суду повернулись копії ухвал від 22.05.2019р., від 07.06.2019р. та від 07.08.2019р., направлені на адресу відповідача з відмітками пошти "повернуто за закінченням терміну зберігання" та "не повна адреса", що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 15 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "АСБІС-УКРАЇНА" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНИЙ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН" (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір поставки № 40 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору позивач взяв на себе зобов`язання поставити і передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від позивача до відповідача.

Матеріали справи свідчать, що позивач у період з 09.11.2018р. по 23.11.2018р. здійснив поставку товару за договором у листопаді 2018 року на загальну суму 478557,05 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 25-36).

Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 20.08.2018р. (а.с. 38-39), покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару з відстроченням оплати не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати (моменту) фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (п.4.3.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач в порушення договірних зобов`язань здійснив лише часткову оплату вартості поставленого товару на загальну суму 100618,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20828 від 22.11.2018р., №20856 від 23.11.2018р.; та додатковою угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.12.2018р. (а.с 40-42).

За твердженням позивача, заборгованість відповідача за договором становить 377938,48 грн.,

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 440709,41 грн. заборгованості, з якої: 377938,48 грн. - сума основного боргу, 57923,94 грн. - сума пені, 4846,99 грн. - сума 3 % річних.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "АСБІС-УКРАЇНА" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 40 від 15.04.2015р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Додаткової угоди до Договору від 20.08.2018р. покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару з відстроченням оплати не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати (моменту) фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (п.4.3.)

Отже, з урахуванням приписів п.4.3. додаткової угоди та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати (моменту) фактичного отримання товару, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 377938,48 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 377938,48 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні 3 % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Також відповідно до умов п. 5.2. Додаткової угоди від 20.08.2018р. до договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару (прострочення оплати) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних і пені, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4846,99 грн. та пені у розмірі 57923,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНИЙ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 15, код ЄДРПОУ 39592564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "АСБІС-УКРАЇНА" (03061, м. Київ, вул. Газова, 30, код ЄДРПОУ 25274129) суму основного боргу у розмірі 377938,48 грн., суму пені у розмірі 57923,94 грн., суму 3% річних у розмірі 4846,99 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 6610,64 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.09.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко