Рішення

від 05.09.2019 по справі 910/7862/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2019Справа № 910/7862/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Наяда Гласс Технолоджі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Статус буд-2

про стягнення 73.817,77 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Наяда Гласс Технолоджі до Товариство з обмеженою відповідальністю Статус Буд-2 про стягнення 73.817,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір підряду № 1012ДД від 10.12.2018 та додаткову угоду № 1 від 06.02.2019, якими встановлено, що ціна договору становить 344.678,41 грн. Умовами п.п. 5.6, 5.8 договору передбачено, що оплата за виконані роботи відбувається в наступному порядку: 80% вартості договору сплачується відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору; 20 % вартості договору сплачується протягом 2 (двох) банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт. Позивачем взяті на себе зобов`язання за договором підряду виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт № 52 від 05.04.2019. Враховуючи те, що відповідачем кошти у розмірі 20% від вартості робіт не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 73.817,77 грн, з яких: 68.935,28 грн основного боргу, 3.864,14 грн пені, 689,35 грн інфляційних втрат, 329,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7862/19 від 20.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

25.06.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7862/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 було 27.06.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050266021 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.06.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 26.06.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.07.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050266021.

24.07.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Оскільки відповідач ухвалу суду від 26.06.2019 отримав 03.07.2019 тому він мав подати відзив на позову заяву до 18.07.2019 включно.

Отже відповідачем пропущено процесуальний строк для звернення до суду з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, поданий відповідачем відзив на позовну заяву залишається судом без розгляду.

04.09.2019 позивачем до суду подано клопотання про долучення банківської виписки про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 68.935,68 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Рішення судом винесено пізніше ніж визначений вказаною нормою строк, у зв`язку з перебуванням судді з 25.07.2019 по 26.08.2019 у відпустці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Наяда Гласс Технолоджі (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Статус буд-2 (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду № 1012ДД (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов`язався поставити та встановити офісні перегородки Orman-Lux з дверима ( далі - роботи) у відповідності до специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 210, 2-й поверх, а замовник зобов`язався прийняти вказані роботи і своєчасно в повному обсязі сплатити їх вартість.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору роботи у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 68.935,28 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховано 3.864,14 грн пені, 689,35 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 329,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 10.1 договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 5.1 договору вартість (ціна договору) робіт є договірною і становить 271.644,00 грн разом з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 06.02.2019 сторонами внесено зміни до п. 5.1 договору та визначено ціну робіт в сумі 344.678,41 грн разом з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1.2 договору підрядник зобов`язаний здати замовнику роботи по акту здачі-приймання робіт у відповідності з умовами даного договору, вказаними у п. 1.1. цього договору.

Згідно з розділом 4 договору приймання робіт за договором здійснюється за актом здачі-приймання робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як свідчать матеріали справи, сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін) акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 52 від 05.04.2019 на суму 344.678,41 грн.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 5.8 договору кінцевий розрахунок по договору в сумі 20% вартості договору покупець здійснює протягом 2 (двох) банківських днів після підписання акту здачі приймання робіт.

20% від вартості договору 344.678,41 грн становить 68.935,68 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт не здійснив, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення позивача з позовом до суду становила 68.935,68 грн.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Позивачем подано банківську виписку від 03.09.2019 згідно якої вбачається, що відповідач 05.07.2019, тобто після відкриття провадження у даній справі, перерахував позивачу оплату за виготовлення та монтаж офісних перегородок в сумі 68.935,68 грн.

Отже надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 68.935,68 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату у відповідності до п. 5.8 замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи та позивачем при нарахуванні пені застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт відповідач не здійснив, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 3.864,14 грн (за період з 10.04.2019 по 07.06.2019).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3.864,14 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 689,35 грн інфляційних втрат (за період з 10.04.2019 по 07.06.2019) та 329,00 грн - 3% річних (за період з 10.04.2019 по 07.06.2019).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 689,35 грн інфляційних втрат та 329,00 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Наяда Гласс Технолоджі обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач сплатив суму основного боргу після відкриття провадження у справі.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 3.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

27.06.2019 між позивачем (замовник) та адвокатом Ялі Костянтином Анатолійовичем був укладений договір про надання юридичних послуг № б/н, за умовами якого адвокат зобов`язався надати послуги замовнику щодо подання позовної заяви до ТОВ Статус буд-2 про стягнення боргу та представництво в суді.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору за послуги адвоката замовник сплачує винагороду у розмірі 3.000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.07.2019 адвокатом надано, а замовником прийнято послуги вартістю 3.000,00 грн, що включають в себе правовий аналіз документів щодо відносин з ТОВ Статус буд-2 та складання позовної заяви до ТОВ Статус буд-2 .

Винагорода виплачена позивачем адвокату в розмірі 3.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 830 від 01.07.2019.

Підтвердженням того, що Ялі Костянтин Анатолійович є адвокатом свідчать свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 251 від 15.03.2001 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 3.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 68.935,28 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Статус буд-2 (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-А, код ЄДРПОУ 41548493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Наяда Гласс Технолоджі (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, код ЄДРПОУ 42619486) 3.864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 14 коп. пені, 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 35 коп. інфляційних втрат, 329 (триста двадцять дев`ять) грн 00 коп. - 3% річних, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 3.000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова