Рішення

від 03.09.2019 по справі 916/1906/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1906/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" про стягнення 12691,93грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "САНТЕХКОМПЛЕКТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" про стягнення 24355,57грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "САНТЕХКОМПЛЕКТ" посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" умов укладеного між сторонами договору №655/18-сб від 08.06.2018р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1906/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.07.2019р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2019р. відкладено судове засідання на 03.09.2019р. о 11:40 та викликано сторін.

23.08.2019р. за вх.суду№17022/19 позивач надав до суду довідку про стан заборгованості відповідача в якій зазначив, що 09.07.2019р. відповідач сплатив основний боргу у сумі 12170,78грн. у зв`язку з чим станом на 22.08.2019р. основна сума боргу відповідача перед позивачем погашена у повному обсязі однак штрафні санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачені тому підлягають стягненню в судовому порядку, а саме у сумі 12691,93грн. у тому числі 2258,10грн. пені, 507,14грн. інфляційних витрат, 190,06грн. 3% річних, 9736,63грн. штрафу.

В судовому засіданні від 03.09.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1906/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

08.06.2018р. між Приватним акціонерним товариством "САНТЕХКОМПЛЕКТ" (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №655/18-сб (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку - фактурі та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим Покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійснені оплати Покупець зобов`язаний у платіжному дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної або рахунку-фактури за якими товар оплачується. Якщо Покупець при здійснені оплати в платіжному дорученні не вказав номеру та дати рахунку-фактури або видаткової накладної та/або не сплатив існуючу заборгованість Постачальник має право на власний розсуд віднести суму платежу в погашення існуючої заборгованості Покупця або в рахунок попередньої оплати.

У випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець на вимогу оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів з Покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки. При подальшій несплаті додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми прострочення за кожний наступний місяць несплати. Позовна давність по стягненню штрафних санкцій, передбачених договором складає 5 років (п.5.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 07.06.2019р. включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

Як вказує позивач, на виконання умов договору в період з 05.06.2018р. по 06.12.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 565725,30грн. Строк оплати всіх партій поставленого товару настав 25.12.2018р. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 549554,52грн.

Позивач зазначає, що 22.01.2019р. відповідачу було направлено претензію про виконання грошового зобов`язання на суму 16170,78грн., 31.01.2019р. відповідач частково розрахувався на суму 4000,00грн. таким чином, станом на 02.07.2019р. заборгованість відповідача складає 12170,78грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму боргу за поставлений товар у повному обсязі у сумі 12170,78грн. про що позивачем було надано до суду довідку про стан заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором, позивач нарахував останньому 2258,10грн. пені, 507,14грн. інфляційних витрат, 190,06грн. 3% річних та 9736,63грн. штрафу.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 2258,10грн. пені, 507,14грн. інфляційних витрат, 190,06грн. 3% річних та 9736,63грн. штрафу.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 08.06.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №655/18-сб відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку - фактурі та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору в період з 05.06.2018р. по 06.12.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 565725,30грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи копіями видаткових накладних.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору, а саме п. п.3.3. договору сторони встановили, що Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим Покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійснені оплати Покупець зобов`язаний у платіжному дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної або рахунку-фактури за якими товар оплачується. Якщо Покупець при здійснені оплати в платіжному дорученні не вказав номеру та дати рахунку-фактури або видаткової накладної та/або не сплатив існуючу заборгованість Постачальник має право на власний розсуд віднести суму платежу в погашення існуючої заборгованості Покупця або в рахунок попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи станом на день подання позову до суду відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 553554,52грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач сплатив залишок боргу за поставлений товар у сумі 12170,78грн.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня про що також заявлено позивачем.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що станом на день розгляд справи заборгованість за договором поставки №655/18-сб від 08.06.2018р. відповідачем сплачена у повному обсязі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 12170,78грн.

Щодо стягнення з відповідача 2258,10грн. пені та 9736,63грн. штрафу слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Умовами договору, а саме п. 5.4 сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець на вимогу оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів з Покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки. При подальшій несплаті додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми прострочення за кожний наступний місяць несплати.

Крім того п.5.4. договору сторони встановили, що позовна давність по стягненню штрафних санкцій, передбачених договором складає 5 років.

Зазначений пункт договору не оспорюються відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 2258,10грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 2258,10грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 9736,63грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 9736,63грн.

Щодо стягнення з відповідача 507,14грн. інфляційних витрат та 190,06грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 507,14грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 443,75грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 190,06грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 190,06грн. за період з 25.12.2018р. по 02.07.2019р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 12170,78грн. та часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" 2258,10грн. пені, 443,75грн. інфляційних витрат, 190,06грн. 3% річних, 9736,63грн. штрафу, в частині стягнення 63,39грн. інфляційних витрат судом відмовлено.

Враховуючи, що відповідачем сума основного боргу сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п. 2 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" про стягнення 12691,93грн. - задовольнити частково.

2. Провадження у справі №916/1906/19 в частині стягнення основного боргу у сумі 12170,78грн. - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, офіс 511, код ЄДРПОУ 39222685) на користь Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832) 2258,10грн. пені, 443,75грн. інфляційних витрат, 190,06грн. 3% річних, 9736,63грн. штрафу, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

4. У позовних вимогах Приватного акціонерного товариства "САНТЕХКОМПЛЕКТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕПЛА ТА КОМФОРТУ" 63,39грн. - відмовити.

Повне рішення складено 09 вересня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова