Постанова

від 09.09.2019 по справі 906/978/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/978/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019

у складі колегії суддів: Грязнова В. В. (головуючий), Мельника О. В.,

Розізнаної І. В.

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019

у складі судді Кудряшової Ю. В.

за наслідками розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами під час виконання рішення

у справі за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України

про примусове виконання мирової угоди, а саме стягнення 1 003 206,93 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 у справі № 906/978/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на користь Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області 665 441,22 грн основної заборгованості та 9 981,62 грн судового збору.

2. 14.02.2019 до місцевого господарського суду від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Дідківського А. С. надійшло подання про визначення частки майна боржника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос", яким він володіє спільно з іншими особами.

3. Подання мотивовано тим, що при виконанні зведеного виконавчого провадження № 57302312 щодо стягнення 941 082,95 грн заборгованості встановлено, що згідно умов мирової угоди від 26.12.2013 (з додатком № 1), укладеної між кредиторами та Приватним підприємством "ВКФ "Геліос" при розгляді справи № 7/107-Б розподілено частки у об'єкті будівництва за адресою: м. Житомир, вул. Народицька, 20, а саме: Північному регіональному управлінню ДПС України - 42 квартири загальною площею 3 193,59 кв.м та частину цокольного приміщення загальною площею 68,41 кв.м; Приватному підприємству "ВКФ "Геліос" - приміщення цокольного приміщення загальною площею 300,36 кв.м та 2-х трикімнатні квартири загальною площею 145,50 кв.м.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Ухвалою Господарського Житомирської області від 28.03.2019 у справі № 906/978/17 відмовлено у задоволенні вищезазначеного подання.

4. Приймаючи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що визначення частки майна боржника у майні, можлива лише за умови зареєстрованого права власності на майно, водночас право власності ПП ВКФ "Геліос" не зареєстровано, оскільки не підписаний акт розподілу збудованого і введеного в експлуатацію об'єкта.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 вищезазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1. 26.09.2018 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області об`єднано матеріали виконавчих проваджень № 56748976, № 48723191, № 42949718 та № 50392464 у зведене виконавче провадження № 57302312 та утворено виконавчу групу..

7.2. Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 у справі № 7/107-Б за заявою ДПІ у м. Житомирі до боржника ПП "ВКФ "Геліос" про визнання банкрутом - затверджено мирову угоду від 26.12.2013, укладену між кредиторами та ПП "ВКФ "Геліос" та погоджену Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013. Провадження у справі № 7/107-Б припинено.

7.3. Відповідно до п.п. 3.2 мирової угоди, з метою погашення кредиторських вимог боржника третя особа - Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України зобов`язується добудувати та ввести в експлуатацію незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі, а також оформити право власності на частину добудованого майна, відповідно до п. 3.12 додатку № 1; боржник зобов`язується оформити право власності на частину добудованого майна, визначеного у п. 3.1 мирової угоди, з врахуванням п. 3.13 додатку № 1, який є невід`ємною частиною даної мирової угоди.

7.4. До мирової угоди складено додаток № 1 у справі № 7/107-Б про банкрутство ПП "ВКФ "Геліос", у п. 3.8 якого визначено, зокрема, що об`єкт, після завершення будівництва та введення у експлуатацію, є спільною частковою власністю боржника та Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

7.5. Відповідно до п.п. 3.12 додатку № 1, боржник відступає своє право на частину об`єкту загальною площею 460,41 кв.м, а Північне регіональне управління Державної прикордонної служби проводить фінансування будівництва частини площі 446,86 кв.м, яка залишається за ПП ВКФ "Геліос".

7.6. За домовленістю сторін частки у об`єкті після ведення його в експлуатацію розподіляються таким чином: Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України є власником 42-х квартир, загальною площею 3 193,59 кв.м та частини цокольного приміщення загальною площею 68,41 кв.м; ПП "ВКФ "Геліос" є власником приміщень цокольного поверху загальною площею 300,36 кв.м та двох трикімнатних квартир загальною площею 146,50 кв.м.

7.7. Сторонами мирової угоди також погоджено, що протягом одного місяця після завершення будівництва, ПП ВКФ "Геліос" та Північне регіональне управління Державної прикордонної служби зобов`язані оформити право власності на об`єкт відповідно до часток зазначених у п. 3.12 Додатку № 1 (п.п. 3.13 додатку № 1 до мирової угоди).

7.8. На виконання умов мирової угоди Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України здійснено повне фінансування об`єкта та завершено його будівництво, про що в управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області зареєстровано декларацію від 11.05.2017 № ЖТ 143171302320 про готовність об`єкта до експлуатації.

7.9. Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України направлено на адресу ПП ВКФ "Геліос" для розгляду та підписання акт розподілу збудованого і введеного в експлуатацію об`єкта: "Будівництво багатоповерхового житлового будинку на території Оліївської сільської ради Житомирського району (по вул. Народицькій, 20 в м.Житомирі)". У вказаному акті зазначено, що ПП ВКФ "Геліос" (інд.код 22049099) є власником: 2 (двох) трикімнатних квартир №№ 46, 47 загальною площею 154,5 кв.м, приміщень цокольного поверху загальною площею 225 кв.м та приміщень технічного поверху загальною площею 73,8 кв.м. Проте ПП ВКФ "Геліос" цей акт не підписало.

7.10. ПП "ВКФ "Геліос" зверталося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання змінити умови правочину, а саме встановити умови про розподіл часток в об`єкті будівництва за адресою: м. Житомир, вул. Народицька, 20, що визначені у п. 3.12 Додатку № 1 до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 у справі № 7/107-Б про банкрутство, встановивши наступний розподіл часток між сторонами: Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України є власником 55 (п'ятдесяти п'яти квартир) та частини цокольного приміщення загальною площею 68,41 кв.м; ПП "ВКФ "Геліос" є власником приміщень цокольного поверху загальною площею 300,36 кв.м та 5 (п`яти) трикімнатних квартир.

7.11. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.03.2018 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 906/1032/17 відмовлено у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.03.2019 та постановою апеляційної інстанції від 25.06.2019 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/978/17 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження у справі № 906/978/17 за вищезазначеною касаційною скаргою для здійснення перегляду ухвали Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області)

11. Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та зазначає, що висновки судів про те, що визначити частку в спільній частковій власності можливо лише після реєстрації прав власності на нерухоме майно суперечить положенням статті 328 Цивільного кодексу України.

12. Скаржник доводить, що при розгляді подання виконавця при примусовому виконанні судового рішення слід керуватись положеннями спеціального законодавства, яке не містить обмежень або заборон державному виконавцю звернути стягнення на частку майна боржника у спільному майні в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 335-336 Господарського процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 Цивільного кодексу України).

18. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

19. Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

20. Інститут права спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта. Він оформлює відносини з приводу приналежності майна (речі) одночасно кільком особам - суб'єктам відносин власності (співвласникам). Причому відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб'єктами права власності - фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами тощо. Суб'єкти права спільної власності, як і будь-який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.

21. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина 1 статті 364 Цивільного кодексу України).

22. За приписами статті 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

23. Положеннями статті 355 Господарського процесуального кодексу визначено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами , вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

24. Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

25. Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

26. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України).

27. До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об`єкт не виникає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16).

28. Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

29. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно , обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30. За змістом статті 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації .

31. Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на майно, яке визначене додатком 1 мирової угоди від 26.12.2013 - право власності ПП ВКФ "Геліос" не зареєстровано, оскільки не підписаний акт розподілу збудованого і введеного в експлуатацію об`єкта, а відтак неможливо застосувати порядок визначення частки у майні передбачений статтею 335 Господарського процесуального кодексу України.

32. Зважаючи на викладене місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

33. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду.

34. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

37. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та необхідність залишення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 28.03.2018 у справі № 906/978/17 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

38. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019 у справі № 906/978/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков