Ухвала

від 02.09.2019 по справі 161/14237/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14237/19

Провадження № 1-кс/161/7225/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 02 вересня 2019 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду надійшло клопотання «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року.

Заявник своє клопотання мотивує тим, що 01.08.2019 року слідчим суддею Луцького міськрайонного суду накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: активами, що являють собою суми ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, суб`єкта господарювання ТзОВ «СИЗ» шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (ліміт ПДВ) по вказаним суб`єктам господарської діяльності, на які мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, в своїй ухвалі Луцький міськрайонний суд Волинської області не зазначив встановленими факти: наявність у клопотанні посилань на докази, наявність самих доказів в матеріалах кримінального провадження на підтвердження того, що ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, не вказав про узгодженість заходів забезпечення кримінального провадження, про які зазначає у своєму клопотанні слідчий із завданнями та метою арешту, визначеними у ст.170 КПК України, а тому накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року арешт необґрунтований.

При цьому зазначено, що ТзОВ «СИЗ» ніяких господарських операцій з ПП «ВІЛЄНА», щодо якого відкрито кримінальне провадження, не мало.

В судове засідання не з`явився представник заявника, однак подав до суду заяву про слухання клопотання у його відсутності.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, що не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Отже, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, приходжу до висновку, що клопотання слід задовольнити.

Як слідуєіз матеріалівклопотання,ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року, справа № 161/12602/19, провадження № 1-кс/161/6353/19, накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме активами, що являють собою суми ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «СИЗ».

Частиною першою статті 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Фактично, як слідує з фабули кримінального провадження, яка містилася у клопотанні про накладення арешту на майно, на думку органу досудового розслідування, службові особи підприємства імпортера ПП «ВІЛЄНТА» (код ЄДРПОУ 39715347, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 1) в період 2016-2019 років шляхом оформлення безтоварних операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, формування податкового кредиту з податку на додану вартість «транзитним» суб`єктам господарської діяльності, забезпечили незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, внаслідок чого ухилились від сплати податків.

Заявляючи клопотання про накладання арешту на майно, слідчий посилався на те, що арешт необхідний з метою відшкодування в подальшому спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів. Також слідчий зазначав, що банківські рахунки є доказом вчинення злочину.

Вирішуючи питання про скасування арешту на майно, слід враховувати положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді клопотання про арешт майна, органом досудового розслідування не надано даних про те, що суми ліміту ПДВ ТОВ «СИЗ» є предметом злочинної діяльності, підозра тривалий час нікому не повідомлена, тобто власник майна не входить до суб`єкту визначеного ст.170 КПК України.

Крім того, суми ліміту ПДВ не відповідають критеріям речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України, а є лише показником здійснення господарської операції в електронній системі, і їх не слід ототожнювати з грошовими коштами чи майном в розумінні ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна з метою забезпечення доказів накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, зокрема критерію матеріального об`єкту. Згідно зі ст. 98 КПК, речовими доказами є саме матеріальні об`єкти.

Суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) не є речами, що визначені родовими ознаками і не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять і не можуть містити жодних слідів або інших відомостей кримінального правопорушення. Суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) не є об`єктом кримінально-протиправних дій, чи набутими ТзОВ «СИЗ» протиправним шляхом або отриманими ними внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, під час накладання арешту на вказане майно не в повній мірі з`ясовано, чи не порушуються права товариства, яке є платником податків і у зв`язку з блокуванням ліміту ПДВ чи зможе здійснювати свою законну господарську діяльність.

Державним органом, який може встановити факт ухилення від сплати податків, є Державна фіскальна служба України. Зазначений факт встановлюється шляхом проведення документальної перевірки та винесення відповідних податкових повідомлень-рішень з визначення податкових зобов`язань та, за необхідності, штрафних санкцій. У зв`язку з чим, висновки аналітичних досліджень Управління по боротьбі з відмиванням доходів, отриманих ГУ ДФС у Волинській області не є належними доказами вчинення кримінального правопорушення, а до того ж причетності до такого вчинення будь-кого зі службових осіб ТзОВ «ТД «СИЗ».

Відповідно до ст.170 ч.1 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ст.170 ч.2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ст.170 ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 КПК України передбачають, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст. 173 КПК України, повинен був враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту на майно накладене відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року підлягає задоволенню в частині накладення арешту на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ТзОВ «СИЗ».

Керуючись ст.ст.169, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладний згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року у справі № 161/12602/19, провадження № 1-кс/161/6353/19, шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування майном, а саме: активи, що являють собою суми ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» (код ЄДРПОУ 41370017).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1