Ухвала

від 09.09.2019 по справі 0240/3512/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

09 вересня 2019 р. Справа № 0240/3512/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" про застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі:

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (код ЄДРПОУ: 30684913, адреса: вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, Вінницька область, 21001)

до: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39440996, адреса: вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119)

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (код ЄДРПОУ: 30684913, адреса: вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, Вінницька область, 21001) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39440996, адреса: вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" задоволено частково. Скасовано податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість на суму 1989271,79 грн. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України виключити із інформаційної системи органів ДФС, зокрема із інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім» пеню з податку на додану вартість у розмірі 1989271,79 грн, нараховану з 01.07.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 1 155 778,22 грн, з 31.08.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 834 836,57 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

07.08.2019 року на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" надійшло клопотання про застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення залишається невиконаним.

У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, від представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності в порядку письмового провадження.

Так, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не встановлено порядку розгляду заяви про встановлення судового контролю та подачі звіту про виконання судового рішення. Відтак, суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання в порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" про застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.06.2019 року Приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" звернулось до відповідача з метою повернення коштів з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на розрахунковий рахунок у банку.

Листом № 33731/10/28-20-41-06 від 08.07.2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України повідомив позивача, що дане питання прийняте до уваги та знаходиться на розгляді.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти України , ПМП Фея та інші проти України ), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 року, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.

Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду 10.12.2018 року у справі № 807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно з частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина п`ята статті 372 КАС України).

Частиною першою статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, Законом також визначено наслідки невиконання рішення та передбачено заходи, які вживає державний виконавець у випадку невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що 01.07.2019 року позивачем отримано виконавчий лист по справі №0240/3512/18-а щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, зі змісту клопотання представника позивача про встановлення судового контролю, судом не встановлено факту звернення позивача до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення.

Окрім цього, посилаючись на невиконання Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України судового рішення, щодо виконання якого представник Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" просить встановити судовий контроль, позивач не надав суду належних доказів такого невиконання.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем під час розгляду адміністративної справи не було заявлено вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення щодо зобов`язання відповідача подати відповідний звіт, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім".

Керуючись ст. 243, 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" про застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено: 09.09.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна