Рішення

від 09.09.2019 по справі 340/1650/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1650/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Диківська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області (27428, Кіровоградська обл., Знам`янський район, с. Диківка, вул. Спичака, 1, код ЄДРПОУ 04365253)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Майданюка С.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (надалі - Диківська сільська рада) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у травні 2019 року звернувся до Диківської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої на території цієї ради. Однак, рішенням відповідача №721 від 24.05.2019 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на те, що обрана земельна ділянка використовується жителями села Диківка як громадське пасовище. Представник позивача, стверджуючи, що вказане рішення прийнято всупереч частині 7 статті 118 ЗК України, наполягаючи на тому, що позивачем виконано всі вимоги, передбачені законодавством, для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, просить суд:

- визнати незаконним рішення Диківської сільської ради №721 від 24.05.2019 року;

- зобов`язати Диківську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Диківської сільської ради.

Ухвалою судді від 10.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Диківської сільської ради "Про встановлення зон санітарної охорони водозабірних артезіанських свердловин на території Диківської сільської ради" №24 від 24.05.2019 року частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, входить до третього поясу зони санітарної охорони водозабірної свердловини №1. Відповідач також стверджує, що обрана позивачем земельна ділянка межує із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3522281200:02:000:5106 , яка за типом угідь належить до пасовищ. Крім того, обрана позивачем земельна ділянка знаходиться на відстані ста метрів від межі населеного пункту, тож відведення цієї земельної ділянки та її використання не за цільовим призначенням може погіршити екологічну ситуацію, завдати значних матеріальних збитків та шкоди здоров`ю жителям вулиць Дмитрівська та Миру в селі Диківка та збільшить соціальну напругу серед населення. З цих підстав відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у травні 2019 року звернувся до Диківської сільської ради з клопотанням, у якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га (склад угідь - пасовище) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Диківської сільської ради. (а.с. 10 - 11)

Рішенням тридцятої сесії Диківської сільської ради сьомого скликання "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " №721 від 24.05.2019 року вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення Диківської сільської ради, враховуючи те, що земельна ділянка використовується громадою села Диківка як громадське пасовище. (а.с. 12)

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Судом установлено, що за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання від 15.05.2019 року рішенням тридцятої сесії Диківської сільської ради сьомого скликання "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " №721 від 24.05.2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Як свідчить зміст цього рішення, підставою для такої відмови стало те, що обрана позивачем земельна ділянка сільськогосподарського призначення використовується громадою села Диківка як громадське пасовище.

Перевіряючи ці обставини, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частина 2 статті 22 ЗК України визначає склад та види угідь земель сільськогосподарського призначення. Так, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом 2 частини 5 статті 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Доказів того, що на обраній позивачем земельній ділянці згідно з частиною 2 статті 34 ЗК України створено громадське пасовище, яким користується територіальна громада Диківської сільської ради, або щодо того, що ця земельна ділянка відповідно до частини 3 статті 83 ЗК України передана у комунальну власність як земельна ділянка, на якій передбачається розміщення громадського пасовища, відповідачем суду не надано.

Отже, оскільки чинне законодавство не передбачає інших обмежень щодо передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної чи комунальної власності, які за складом угідь відносяться до пасовищ, тому відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у рішенні №721 від 24.05.2019 року, суперечить частині 7 статті 118 ЗК України.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов на те, що обрана позивачем земельна ділянка входить до третього поясу зони санітарної охорони водозабірної свердловини №1 згідно з рішенням виконавчого комітету Диківської сільської ради "Про встановлення зон санітарної охорони водозабірних артезіанських свердловин на території Диківської сільської ради" №24 від 24.05.2019 року, оскільки з цих підстав рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не приймалося.

На вимогу суду відповідачем не надано матеріали розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.05.2019 року на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин Диківської сільської ради щодо перевірки відповідності чи невідповідності місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як того вимагає частина 7 статті 117 ЗК України.

Також суду не надано протокол засідання тридцятої сесії Диківської сільської ради сьомого скликання від 24.05.2019 року, на якому розглядалося це питання та обговорювалися мотиви відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність мотивів відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, наведених у спірному рішенні №721 від 24.05.2019 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ", тому позов про визнання протиправним та скасування цього рішення слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд дійшов до таких висновків.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки клопотання позивача та доданих до нього документів на відповідність їх вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача надати позивачу такий дозвіл слід відмовити.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на скасування спірного рішення порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подане ним клопотання та прийняти відповідне рішення.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 768, 40 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2/3), що становить 512, 27 грн.

Крім того, у позовній заяві представник позивача також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суду у цій справі не надано доказів сплати позивачем коштів у розмірі 5000 грн. адвокату Майданюку С.І. за надання ним професійної правничої допомоги.

З огляду на непідтвердження здійснення позивачем відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування цих витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (27428, Кіровоградська обл., Знам`янський район, с. Диківка, вул. Спичака, 1, код ЄДРПОУ 04365253) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " №721 від 24.05.2019 року.

Зобов`язати Диківську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 512, 27 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш