Ухвала

від 09.09.2019 по справі 440/3329/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 вересня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/3329/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Приватної агрофірми "Хлібороб" до Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2019 року Приватна агрофірма "Хлібороб" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення сесії Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 22.07.2019 "Про розірвання договорів оренди, укладених Миргородською РДА", зобов`язання Слобідської сільської ради Миргородського району Полтавської області вжити заходів до організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності після реформування КСП "Заповіт Ілліча", у тому числі і шляхом розірвання трьох договорів оренди не витребуваних часток (паїв), укладених Миргородською районною державною адміністрацією на загальну площу 137,6257 га.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у розірванні договорів, яким передано у користування (оренду) іншим особам землі, що залишилися у колективній власності після реформування КСП "Заповіт Ілліча", на базі якого створено Приватну агрофірму "Хлібороб".

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до органу місцевого самоврядування, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у припиненні дії договорів оренди земельних ділянок.

Зокрема, позивач зазначає, що 06.01.1996 Слобідською сільською радою Миргородського району Полтавської області колективному сільськогосподарському підприємству "Заповіт Ілліча" (правонаступником якого є позивач) видано Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 , відповідно до якого у колективну власність підприємства передано 2367 га земель сільськогосподарського призначення. У відповідності з вимогами Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08/.08.1995 №720/95 частина вищезазначених земель шляхом паювання розподілена між членами КСП "Заповіт Ілліча" та передана їм у приватну власність, а частина земель, залишилася не розпайованими. Зокрема, це три земельні ділянки загальною площею 137,6257га з кадастровими номерами: НОМЕР_2 площею 28,4937га, 5323287500:00 НОМЕР_3 0119 площею 34,0558 га, 5323287500:00 НОМЕР_4 0075 площею 75,0762 га.

Упродовж 2012-2018 років Миргородською райдержадміністрацією вказані три земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_1 , ПП "ЛЗ-ТРАНС", СФГ "С.М.Г.".

Позивач, вважаючи про необхідність проведення допаювання вказаних вище земельних ділянок та, відповідно, розірвання вказаних вище договорів оренди землі, звертався до Слобідської сільської ради з заявою про вжиття дієвих заходів по проведенню допаювання нерозподілених земель загальною площею 137,6257га.

22.07.2019 Слобідською сільською радою Миргородського району Полтавської області прийнято рішення "Про розірвання договорів оренди, укладених Миргородською РДА", відповідно до якого відмовлено в розірванні договорів оренди, які укладено Миргородською РДА.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Зважаючи на таку позицією приватної агрофірми "Хлібороб", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, серед іншого, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп. 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України від 21 травня1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 цього Закону визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказане питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 5 ЗК України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, обумовлені незгодою позивача з передачею у користування земель третім особам, що були віднесені до не витребуваних часток (паїв) КСП "Заповіт Ілліча".

Згідно зі статтями 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (при наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб`єктами підприємницької діяльності.

Крім того, за змістом статей 123, 124 ЗК рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у таких спорах підвідомчі господарським судам з урахуванням відповідності суб`єктного складу сторін таких правовідносин.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підвідомчі господарським судам.

Відповідно до положень статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналогічна позиція викладена Великої Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 807/9/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 569/838/17.

Отже, позовні вимоги приватної агрофірми "Хлібороб" слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підвідомчі господарським судам.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, як убачається з договорів оренди, розірвання яких є предметом спору, останні укладені з С(Ф) ОСОБА_2 ", ПП "ЛЗ-ТРАНС" та ОСОБА_1 .

Тобто, на момент розгляду відповідачем питання про розірвання таких договорів вже існувало право користування спірними земельними ділянками, переданими в оренду, що, у свою чергу, визначає цей спір як приватноправовий, і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому в разі прийняття відповідачем позитивного рішення про передачу позивачу у користування відповідних земельних ділянок, таке рішення буде впливати на права та обов`язки С( ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 ", ПП "ЛЗ-ТРАНС" та ОСОБА_1 , у користуванні яких ці ділянки вже перебувають на підставі укладених договорів оренди.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, у відкритті провадження у справі за даним позовом належить відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватної агрофірми "Хлібороб" до Слобідської сільської ради Миргородського району про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати ініціатору звернення разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Г. Ясиновський