Рішення

від 09.09.2019 по справі 826/2993/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 826/2993/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., секретаря судового засіданні Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД"

до 1) Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

2) Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

представники:

позивача - не прибув,

відповідача 1 - не прибув,

відповідача 2 - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача 1 були відсутні правові підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, оскільки 05.12.2016 позивачем на адресу відповідача 1 поштою було направлено належним чином оформлені податкові декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року та 08.12.2016 - за листопад 2016 року з Додатком 5, які були отримані відповідачем-1 13.01.2017 та фактично прийняті, оскільки повідомлення про відмову у прийнятті відповідних декларацій позивачем отримано не було. Також позивач посилається на те, що оскільки контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, то станом на винесення спірного рішення, а саме на 29.12.2016 відповідач 1 був обізнаний, що позивач здійснив оподатковані операції, відображав ці дані в системі адміністрування ПДВ і набув відповідні права передбачені статтею 198 Податкового кодексу України, він отже він достовірно знав, що підстави які дають можливість йому скасувати реєстрацію платника ПДВ перестали існувати.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач 1 в судове засідання не прибув, заперечень/відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач 2 заперечив проти позовних вимог та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив про те, що відповідачем 1 були дотримані вимоги законодавства щодо порядку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та у прийнятті декларацій було відмовлено у зв`язку з існуючим договором про визнання електронних документів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

01.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД" зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 1526574502952.

05.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД", відповідно до опису вкладень у цінний лист, на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено податкові декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року.

08.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД" на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено цінним листом податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення цінні листи Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД", якими відповідно до описів вкладення у цінні листи було направлено декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року по листопад 2016 року були отримані Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 13.01.2017.

20.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД" та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір № 201220161 про визнання електронних документів.

29.12.2016 в.о. начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 605 яким на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу з 29.12.2016 анульовано реєстрацію позивача платником податку на додану вартість у зв`язку з тим, що платник протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість.

Позивач не погоджуючись з рішенням № 605 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.12.2016 № 13752/10/26-57-12-01-31 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Спірні правовідносини мали місце в грудні 2016 року, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктами 184.2 та 184.3 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість. При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше. Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Згідно з пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку здійснюється за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу, зокрема, у випадку якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України встановлено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Отже, звітним (податковим) періодом для подання декларації з податку на додану вартість є календарний місяць, а отже декларація за кожен місяць має бути подана протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до Витягу № 1526574502952 з реєстру платників податку на додану вартість позивача зареєстровано платником податку на додану вартість 01.12.2015, а отже першим звітним періодом для нього є грудень 2015 року.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року були направлені відповідачу 1 цінним листом 05.12.2016 та за листопад 2016 року - 08.12.2016 та отримані ним 13.01.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень, виплату поштового переказу цінні листи.

Рішення № 605 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 13752/10/26-57-12-01-31 прийняте відповідачем 1 29.12.2016.

Таким чином декларації з податку на додану вартість позивача за період грудень 2015 року - листопад 2016 року направлені позивачем відповідачу 1 поштою були отримані останнім вже після прийняття рішення № 605 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.12.2016 № 13752/10/26-57-12-01-31 та станом на момент прийняття вказаного рішення у відповідачем 1 не було отримано від позивача жодної декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Крім того суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 встановлено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складання нового договору подавати податкову звітність до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку як платник податку, в один із таких способів: особисто платником податку або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Примірний договір про визнання електронних документів міститься у додатку 1 до вказаної Інструкції, зміст якого передбачає, що договір укладається між платником податків та конкретним контролюючим органом в особі начальника, на підставі якого податковий орган і здійснює приймання та розшифровку поданих електронних документів.

Отже, для реалізації обов`язку передбаченого абзацом другим пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків повинен мати засіб криптографічного захисту інформації (ключ) та чинний договір, укладений з конкретним податковим органом, який здійснює адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Положення пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачають, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платники податків вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Враховуючи наявність імперативного обов`язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачено змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору на період до моменту складення нового договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 810/111/16, від 26.03.2019 № 810/339/16, від 26.03.2019 № 810/869/16.

Договір № 201220161 про визнання електронних документів був укладений між позивачем та відповідачем 1 20.12.2016. Доказів на підтвердження вчинення до 20.12.2016 дій спрямованих на укладання з відповідачем 1 договору про визнання електронних документів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Доказів на підтвердження направлення після укладання вказаного договору відповідачу декларацій з податку на додану вартість в електронній формі позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Отже, хоча позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі, водночас в період 01.12.2015 по 19.12.2016 позивачем не було укладено з відповідачем навіть договору про визнання електронних документів та після укладання вказаного договору декларацій з податку на додану вартість в електронній формі відповідачу 1 позивачем подано не було.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не було подано відповідачу в електронній формі жодної декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2015 по 29.12.2016, а направлені відповідачу 1 поштою в паперовій формі декларації з податку на додану вартість подані з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України та отримані вже після анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення № 605 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.12.2016 № 13752/10/26-57-12-01-31 та необгрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІТАЙМ ЛТД" (03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2, код ЄДРПОУ 40053990) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДРПОУ 39513550), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 39292197 ) - відмовити повністю .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко