Постанова

від 04.09.2019 по справі 805/2543/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року справа №805/2543/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Супліка М.В., представника відповідача - Сенникова А.А., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 805/2543/18-а (головуючий суддя І інстанції - Лазарєв В.В., складене у повному обсязі 16 липня 2018 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства Діанівська птахофабрика до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001881417 від 16 березня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року Приватне акціонерне товариство Діанівська птахофабрика звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001881417 від 16 березня 2018 року (а.с. 4-19 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 березня 2018 року № 0001881417 про грошове зобов`язання приватного акціонерного товариства "Діанівська птахофабрика" на загальну суму 440 429 грн. (а.с. 157-163 т.2).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, винесення рішення без урахування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наполягає на нереальності здійснення господарський операцій позивача з його контрагентами.

Вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, вважає рішення суду прийнято в порушення норм ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 214-217 т. 2).

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Діанівська птахофабрика є юридичною особою, зареєстрована Волноваською районною держаною адміністрацією 01.10.2004 р. за номером 328038, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 239 123 0000 000035, ідентифікаційний код 30492941, місцезнаходження: 85783, Донецька обл., Волноваський район, село Діанівка, вул. Миру, будинок 1А (т. 2 а.с. 177-184).

У відповідності до установчих документів підприємства та відомостей з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності позивача є 01.47 - розведення свійської птиці (т. 2 а.с. 177-184).

02 листопада 1999 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах Державної податкової служби за № 1131. На теперішній час перебуває на обліку в Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 04.05.2012 року № 200043683.

У період з 17 січня 2018 року по 30 січня 2018 року посадовими особами Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ Діанівська птахофабрика з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ ТОП-ПРОФІТ (код ЄДРПОУ 40386534) за лютий, березень, травень, червень, серпень, жовтень 2017 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2017 року; ТОВ АКТУАЛС (код ЄДРПОУ 40875296) за травень 2017 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у травні 2017 року; ТОВ АГРОФІД (код ЄДРПОУ 37379155) за липень, серпень 2016 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні, серпні 2016 року; ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК , (код ЄДРПОУ 40658408) за лютий 2017 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2017 року.

За результатами перевірки 06 лютого 2018 року був складений акт №101/05-99-14-17/30492941, згідно якого за всіма фінансово-господарськими операціями з ТОВ ТОП-ПРОФІТ за лютий, березень, травень, червень, серпень, жовтень 2017 року, ТОВ АКТУАЛС за травень 2017 року, ТОВ АГРОФІД за липень, серпень 2016 року, ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК за лютий 2017 року, позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання і складено первинні документи, оскільки відсутній факт формування відповідного активу (т. 2 а.с. 120-146).

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ПрАТ Діанівська птахофабрика п.44.1 ст.44, пп. а п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198, п. 209.2, п.п.209.15.1 п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 352343 грн., в тому числі за липень 2016 року в сумі 33827 грн., за серпень 2016 року в сумі 34907 грн., за лютий 2017 року в сумі 9917 грн., за березень 2017 року в сумі 115341 грн., за травень 2017 року в сумі 111333 грн., за червень 2017 року в сумі 18190 грн., за серпень 2017 року в сумі 14140 грн., за жовтень 2017 року в сумі 14688 грн.

16 березня 2018 року відповідачем на підставі Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001881417 від 16.03.2018 року про грошове зобов`язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 440 429 грн., в тому числі 352 343 грн. - основний платіж з податку на додану вартість та 88 086 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 2 а.с. 147).

Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1 та п. п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі за текстом Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем (покупець за договором) та ТОВ ТОП-ПРОФІТ (постачальник за договором) укладено договір поставки №20 від 01.06.2016 року (т. 1 а.с. 20-22).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 20 ТОВ ТОП-ПРОФІТ зобов`язується продати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі, продукцію іменовану надалі Товар .

Відповідно до п. 1.2. договору поставки № 20 номенклатура Товару вказується в рахунках виставлених Постачальником .

Згідно із п. 4.2. договору поставка Товару здійснюється партіями, відповідно до усної або письмової заявки покупця.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТОП-ПРОФІТ було виставлено позивачу наступні рахунки на оплату:

- відповідно до рахунка на оплату № 30 від 24 лютого 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ, 8,5 т. по ціні 5833,33 грн. без ПДВ, на загальну суму 59499,97 грн., у т.ч. ПДВ 9916,67 грн. (т. 1 а.с. 53);

- відповідно до рахунка на оплату №57 від 29 березня 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ, 8,16 т. по ціні 5833,33 грн. без ПДВ, на загальну суму 57119,96 грн., у т.ч. ПДВ 9519,99 грн. (т. 1 а.с. 47);

- відповідно до рахунка на оплату №105 від 12 травня 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ, 8,5 т. по ціні 6666,67 грн. без ПДВ, на загальну суму 68000,04 грн., у т.ч. ПДВ 11333,34 грн. (т. 1 а.с. 42);

- відповідно до рахунка на оплату №164 від 27 червня 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ, 10,7 т. по ціні 8500 грн. без ПДВ, на загальну суму 109140 грн., у т.ч. ПДВ 18190 грн. (т. 1 а.с. 36);

- відповідно до рахунка на оплату №204 від 22 серпня 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ, 8,4 т. по ціні 8416,67 грн. без ПДВ, на загальну суму 84840,04 грн., у т.ч. ПДВ 14140,01 грн. (т. 1 а.с. 30);

- відповідно до рахунка на оплату №249 від 20 жовтня 2017 р. визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: Паливо котельне рідинне, 8,16 т. по ціні 9000 грн. без ПДВ, на загальну суму 88128 грн., у т.ч. ПДВ 14688 грн. (т. 1 а.с. 23).

Рахунки за вказаним договором поставки №20 були оплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 86-138).

На виконання вищевказаного договору ТОВ ТОП-ПРОФІТ було поставлено позивачу паливо рідке синтетичне марки СЖТ-КМ та паливо котельне рідинне, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 29 від 24 лютого 2017 року; № 56 від 29 березня 2017 року; № 105 від 12 травня 2017 року; №164 від 27 червня 2017 року; №204 від 22 серпня 2017 року; №242 від 20 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 24, 30, 36, 42, 48, 54).

Також, постачальником - ТОВ ТОП-ПРОФІТ на виконання вищевказаних умов договору, у період, що перевірявся, видано позивачу податкові накладні:

- № 12 від 24.02.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.03.2017 року, що підтверджується Квитанцією №1 від 01.03.2017 року (т. 1 а.с. 57, 58);

- № 28 від 29.03.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.04.2017 року, що підтверджується Квитанцією №1 від 06.04.2017 року (т. 1 а.с. 51, 52);

- № 7 від 12.05.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.05.2017 року, що підтверджується Квитанцією №1 від 22.05.2017 року (т. 1 а.с. 45, 46);

- № 28 від 27.06.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.07.2017 року, що підтверджується Квитанцією №1 від 14.07.2017 року (т. 1 а.с. 39, 40);

- № 14 від 22.08.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.09.2017 року, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1 від 26.03.2018 року (т. 1 а.с. 33, 34);

- № 14 від 20.10.2017 року, зареєстрована ТОВ ТОП-ПРОФІТ в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2017 року, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1 від 26.03.2018 року (т. 1 а.с. 27, 28).

Про доставку відповідного палива рідкого синтетичного марки СЖТ-КМ та палива котельного рідинного також свідчать товарно-транспортні накладні: № Р29 від 24 лютого 2017 року; № Р56 від 29 березня 2017 року; № Р105 від 12 травня 2017 року; № Р164 від 27 червня 2017 року; № Р204 від 22 серпня 2017 року; № Р242 від 20 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 25, 31, 37, 43, 49, 55).

Окрім того, якість поставленого за договором поставки № 20 палива рідкого синтетичного марки СЖТ-КМ та палива котельного рідинного підтверджується сертифікатами якості: № 43 від 24 лютого 2017 року; № 65 від 14 березня 2017 року; № 113 від 12 квітня 2017 року; №146 від 17 травня 2017 року; 182 від 21 серпня 2017 року; № 506-17 від 01.10.2017 року (т. 1 а.с. 32, 38, 44, 50, 56, ).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності вищевказаного палива рідкого синтетичного марки СЖТ-КМ та палива котельного рідинного підтверджується також: наявністю в штаті позивача інженера по котельному та холодильному обладнанню ОСОБА_1 , його посадовою інструкцією, наказом про прийняття на роботу ОСОБА_2 № 110к від 02.02.2009 р., посадової інструкції інженера по котельному та холодильному обладнанню, типовими договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, інвентарними картками обліку основних засобів, договором оренди №01/02/17 від 01.02.2017 р. між ПрАТ Діанівська птахофабрика та ТОВ Діанівський бройлер з Актом прийому - передачі об`єктів, що орендуються від 01.02.2014 р., листом ПрАТ Діанівська птахофабрика № 357 від 04.05.2018 р. щодо власних основних засобів, які знаходились на балансі підприємства протягом 2016-2017 р.р., довідкою ПрАТ Діанівська птахофабрика № 354 від 04.05.2018 р. щодо чисельності працюючий штатних працівників протягом 2016-2017 р.р., відповідними актами прийому-передачі, накладними (т. 2 а.с. 215 - т. 3 а.с. 12).

Щодо господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ АКТУАЛС , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

28.03.2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ АКТУАЛС (постачальник за договором) укладено договір поставки № 280317-мс (т. 1 а.с. 190-193).

Відповідно до п. 1.1. договору ТОВ АКТУАЛС зобов`язується поставити (передати) у власність покупця макуха соєва, олія соєва (надалі іменується Товар ), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2. асортимент, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюються до ПрАТ Бахмутський аграрний союз , за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Бахмутське, цех № 3.

Відповідно до специфікації №3 від 12.05.2017 року до договору поставки №280317-мс, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: макуха соєва, 25 тн по ціні 10000,0 грн. без ПДВ на суму 250000,0 грн., ПДВ - 50000,0 грн., всього з ПДВ 300000,0 грн., строк поставки з 12.05.2017 року по 19.05.2017 року (т. 1 а.с. 194).

Відповідно до специфікації №4 від 22.05.2017 року до договору поставки №280317-мс, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: макуха соєва, 25 тн по ціні 10000,0 грн. без ПДВ на суму 250000,0 грн., ПДВ - 50000,0 грн., всього з ПДВ 300000,0 грн., строк поставки з 22.05.2017 року по 26.05.2017 року (т. 1 а.с. 195).

ТОВ АКТУАЛС було виставлено позивачу наступні рахунки на оплату за вищевказаним договором поставки: № 241 від 17.05.2017 року; № 256 від 26.05.2017 року (т. 1 а.с. 196, 202).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаними рахунками підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 241 - т. 2 а.с. 14).

На виконання договору поставки № 280317-мс ТОВ АКТУАЛС виписано позивачу видаткові накладні № 503 від 17 травня 2017 року та № 585 від 26 травня 2017 року щодо поставки макухи соєвої.

ТОВ АКТУАЛС , на виконання вимог договору № 280317-мс, було виписано та зареєстровано відповідні податкові накладні: № 17 від 17.05.2017 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.05.2017 року; № 63 від 26.05.2017 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.05.2017 року (т.1 а.с. 200, 201, 206, 207).

Доставка макухи соєвої була здійснена перевізником ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується товарно-транспортними накладними № 10788 від 17 травня 2017 року та №11098 від 26 травня 2017 року (т. 1 а.с. 198-199, 204-205).

Окрім того, якість поставленого за договором поставки № 280317-мс товару підтверджується посвідченнями про якість від 16 травня 2017 року та від 25 травня 2017 року відповідно (т. 1 а.с. 239, 240).

Придбана позивачем макуха соєва та олія соняшникова використовується для виготовлення комбікорму для відгодівлі курчат-бройлерів. Комбікорм виготовлюється у цеху з виробництва комбікормів ПрАТ Бахмутський Аграрний Союз відповідно до договору № 0024 на прийом, зберігання, переробку і виготовлення комбікорму від 02.01.2013 року та договору № 0325 про виконання робіт (надання послуг) з приймання, збереження, переробки та виготовлення комбікорму від 03.04.2017 року (т. 2 а.с. 111-113, 114-116).

Відн6осно іншого контрагента, суд апеляційної інстанції зазначає, що 21.04.2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ АГРОФІД (постачальник за договором) укладено договір поставки №210416ос (т.1 а.с. 139-142).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки №210416ос в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ АГРОФІД зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2. асортимент, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюються до ПрАТ Бахмутський аграрний союз , за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Бахмутське, цех № 3.

Згідно специфікації № 2 від 15.07.2016 року до договору поставки №210416ос, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну товару: олія соняшникова, 10 т. по ціні 17916,67 грн. без ПДВ на суму 179166,67 грн., ПДВ - 35833,33 грн., всього з ПДВ 215000,0 грн., строк поставки з 18.07.2016 року по 20.07.2016 року (т.1 а.с. 143).

Відповідно до специфікації №3 від 10.08.2016 року до договору поставки №210416ос, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: олія соняшникова, 10 т. по ціні 18333,33 грн. без ПДВ на суму 183333,33 грн., ПДВ - 36666,67 грн., всього з ПДВ 220000,0 грн., строк поставки з 11.08.2016 року по 12.08.2016 року (т.1 а.с. 144).

ТОВ АГРОФІД , на виконання вищевказаного договору, було виставлено позивачу наступні рахунки на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000048 від 18.07.2016 року; рахунок-фактура №СФ-0000056 від 11.08.2016 року (т.1 а.с. 145, 151);

Оплата за відповідними рахунками підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 166-189).

Також постачальником було виписано наступні видаткові накладні на постановку позивачу олії соняшникової: № РН-0000061 від 18 липня 2016 року та №РН-0000068 від 11 серпня 2016 року (т.1 а.с. 146, 151).

ТОВ АГРОФІД було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №10 від 18.07.2016 року, зареєстрована 26.07.2016 року та податкова накладна №5 від 11.08.2016 року, зареєстрована 19.08.2016 року (т. 1 а.с. 149, 150, 154, 155).

Доставка олії соняшникової була здійснена у відповідності до наступних товарно-транспортних накладних: №С-18072016 від 18 липня 2016 року та №С-10082016 від 10 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 147-18, 153).

Окрім того, якість поставленого за договором поставки №210416ос товару підтверджується посвідченнями про якість №0718 від 18 липня 2016 року на олію рослинну та №0718 від 10 серпня 2016 року на олію рослинну (т. 1 а.с. 164, 165).

Придбана позивачем олію рослинна за договором №210416ос використана для виготовлення комбікорму для відгодівлі курчат-бройлерів. Комбікорм виготовлюється у цеху з виробництва комбікормів ПрАТ Бахмутський Аграрний Союз відповідно до договору № 0024 на прийом, зберігання, переробку і виготовлення комбікорму від 02.01.2013 року та договору № 0325 про виконання робіт (надання послуг) з приймання, збереження, переробки та виготовлення комбікорму від 03.04.2017 року (т. 2 а.с. 111-113, 114-116).

10.02.2017 року між позивачем (покупець за договором) та контрагентом ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК (постачальник за договором) укладено договір поставки № 100217-мс (т. 2 а.с. 15-18).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки №100217-мс в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК зобов`язується поставити (передати) у власність покупця макуха соєва, соєвий шрот (надалі іменується Товар ), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2. асортимент, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюються до ПрАТ Бахмутський аграрний союз , за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Бахмутське, цех № 3.

Згідно із специфікацією №1 від 10.02.2017 року до договору поставки №100217-мс, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: макуха соєва, 30 т. по ціні 9750,0 грн. без ПДВ на суму 292500,0 грн., ПДВ - 58500,0 грн., всього з ПДВ 351000,0 грн., строк поставки з 10.02.2017 року по 28.02.2017 року (т. 2 а.с. 26).

Відповідно до специфікації №2 від 20.02.2017 року до Договору поставки №100217-мс, визначено наступну кількість, номенклатуру, ціну Товару: макуха соєва, 30 т. по ціні 9833,33 грн. без ПДВ на суму 295000,0 грн., ПДВ - 59000,0 грн., всього з ПДВ 354000,0 грн., строк поставки з 20.02.2017 року по 23.02.2017 року (т. 2 а.с. 19).

ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК , на виконання умов вищевказаного договору, було виставлено позивачу наступні рахунки на оплату: рахунок-фактура №СФ-0000030 від 14.02.2017 року та рахунок-фактура №СФ-0000038 від 21.02.2017 року (т. 2 а.с. 21, 27).

Оплата за вказаними рахунками здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 61-110).

Також, ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК було виписано позивачу наступні видаткові накладні: №РН-0000117 від 15 лютого 2017 року та №РН-0000125 від 22 лютого 2017 року на поставку макухи соєвої (т. 2 а.с. 20, 27).

ТОВ ВКФ ГОРІХ ОРГАНІК було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №7 від 15.02.2017 року, зареєстрована 07.03.2017 року та №14 від 22.02.2017 року, зареєстрована 07.03.2017 року (т. 2 а.с. 24, 25, 29, 30).

Доставка товару за договором поставки №100217-мс (макуха соєва) була здійснена ТОВ Експрес 2016 та ПП ВКФ НАІКС до ПрАТ Бахмутський Аграрний Союз , про що свідчать товарно-транспортні накладні № 034995 від 15 лютого 2017 року та №427887 від 22 лютого 2017 року (т. 2 а.с. 22, 28).

Якість поставленої за договором поставки №100217-мс макухи соєвої підтверджується відповідними посвідченнями (т. 2 а.с. 23, 31) .

Придбана позивачем макуха соєва за договором №100217-мс використана для виготовлення комбікорму для відгодівлі курчат-бройлерів. Комбікорм виготовлюється у цеху з виробництва комбікормів ПрАТ Бахмутський Аграрний Союз відповідно до договору № 0024 на прийом, зберігання, переробку і виготовлення комбікорму від 02.01.2013 року та договору № 0325 про виконання робіт (надання послуг) з приймання, збереження, переробки та виготовлення комбікорму від 03.04.2017 року (т. 2 а.с. 111-113, 114-116).

Судом встановлено, що придбана позивачем за вищевказаними договорами сировина використовується для виготовлення комбікормів передається у ПрАТ Бахмутський Аграрний Союз .

Процес надходження сировини до цеху виробництва комбікорму фіксується накладними та приймальними квитанціями цеху з виробництва комбікормів, звітами про рух кормів, звітами про рух сировини, актами, рапортами про виготовлення комбікормів і використані сировини на комбікормовому заводі, звітами про рух давальницької сировини.

Після виготовлення відповідна продукція транспортується до ПрАТ Діанівська птахофабрика , що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 3 а.с. 120 - т. 4 а.с. 46).

Надходження, зберігання та використання у власній господарській діяльності виготовленої продукції (ПК - повноцінний комбікорм) підтверджується: наявністю в штаті позивача відповідних працівників, наказами про прийняття на роботу, типовими договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, інвентарними картками обліку основних засобів, договором оренди №01/02/17 від 01.02.2017 р. між ПрАТ Діанівська птахофабрика та ТОВ Діанівський бройлер з Актом прийому - передачі об`єктів, що орендуються від 01.02.2014 р., листом ПрАТ Діанівська птахофабрика № 357 від 04.05.2018 р. щодо власних основних засобів, які знаходились на балансі підприємства протягом 2016-2017 р.р., довідкою ПрАТ Діанівська птахофабрика № 354 від 04.05.2018 р. щодо чисельності працюючий штатних працівників протягом 2016-2017 р.р., відповідними актами прийому-передачі, накладними, звітами про рух кормів (т. 2 а.с. 215 - т. 3 а.с. 12). Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи.

Як вбачається з акту перевірки висновки про те, що позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання і складено первинні документи, оскільки відсутній факт формування відповідного активу обґрунтовані наступним: 1) невідповідність даних щодо джерела походження ТМЦ (палива рідкого синтетичного марки СЖТ-КМ, палива котельного рідинного, макухи соєвої, олії соняшникової); 2) відсутністю перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування у інших суб`єктів господарювання; 3) відсутністю підтверджуючих якість придбаного товару документів; 4) наявністю інформації, яка свідчить, що продавець не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців .

Перевірку було проведено без врахування первинної документації позивача на підставі документів, які були надані позивачем, та податкової інформації, що міститься в АІС центрального органу виконавчої влади, без фактичного проведення перевірки контрагентів.

При цьому, спірним питанням даної справи є не факт декларування чи не декларування контрагентами позивача своїх податкових зобов`язань з ПДВ, а наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ у випадку недекларування податкових зобов`язань з боку його постачальників та при нереальних, на думку відповідача угодах.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов`язання пов`язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов`язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов`язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Висновки акту перевірки відповідача ґрунтуються лише на даних податкової інформації стосовно контрагентів позивача, оскільки перевірка було невиїзною. Вироків стосовно посадових осіб спірних контрагентів фіскальним органом не надано.

Пункт 61.1 стаття 61 ПКУ зазначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктів 62.1.2-62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

Статтею 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 п. 72.1 статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін ( пункт 73.5 статті 73 ПКУ).

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів ( пункт 74.1 ст. 74 ПКУ).

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин): пунктом 2 визначено, що зустрічні звірки проводяться у суб`єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб`єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб`єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення( п.4,6-7).

Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій( п.п.4.4,4.6).

Додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у пункті 15 передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган має право вчиняти дії щодо проведення зустрічних звірок та оформляти їх результати відповідними довідками (у разі проведення зустрічної звірки) чи актами (у разі неможливість проведення зустрічної звірки), викладення (зазначення) в таких довідках чи актах окремих відомостей (проведення аналізу господарської діяльності та аналізу укладених правочинів суб`єкта господарювання), навіть якщо зазначення такої інформації прямо не передбачено формою довідки чи акта.

Дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційної системи Податковий блок змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Як встановлено в судовому засіданні, податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій по ланцюгу поставки від виробника.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність виробничих потужностей, основних засобів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем здійснювались нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засновано на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентам, без дослідження фактичного руху активів.

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, обмежившись посиланням у своєму акті на сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентами позивача прийнятих за договорами обов`язків, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своїх висновків та не заявив жодного клопотання щодо витребування чи отримання судом таких доказів.

Фактично відповідач, заявивши про фіктивність укладених позивачем угод, поклав на позивача та на суд обов`язок спростовувати ці висновки, обмеживши свою участь у розгляді справи формальним невизнанням заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до відтворювання змісту акта перевірки, відтак апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судове рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої інстанції помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних норм для можливого оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх незмістовними з огляду на те, що апеляційна скарга прийнята та розглянута судом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 805/2543/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 04 вересня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова