Рішення

від 09.09.2019 по справі 826/15918/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 826/15918/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській

області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Прокат Авто Люксор

Приватного акціонерного товариства Компанія Інтерлогос

про визнання правочину недійним,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач та/або контролюючий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прокат Авто Люксор (далі - відповідач - 1 та/або ТОВ Прокат Авто Люксор ), Приватного акціонерного товариства Компанія Інтерлогос (далі - відповідач та/або ПАТ Компанія Інтерлогос ) та просить суд:

- визнати недійсним правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Вест (код ЄДРПОУ 40509998) і Приватним акціонерним товариством Компанія Інтерлогос (код ЄДРПОУ 23712217), за результатами якого складено податкові накладні від 30.08.2016 року №60, від 31.08.2016 року №61, від 30.08.2016 року №55, від 19.08.2016 року №58, від 30.08.2016 року №56, від 31.08.2016 року №62, від 28.08.2016 року №56, від 31.08.2016 року №63, від 30.08.2016 року №59, від 29.08.2016 року №57, від 28.08.2016 року №55.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15918/17 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Амельохіним В.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як слідує з матеріалів справи мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про наявність вироку Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №759/9189/17, яким визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Представник відповідача-1 відношення до позову не висловив, про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представником Приватного акціонерного товариства Компанія Інтерлогос подано письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначено, серед іншого, про відсутність умислу та порушень вимог законодавства з його боку під час укладання правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Вест , а також те, що укладання такого правочину призвело до матеріальних збитків у сумі 817 712, 50 грн. ПАТ Компанія Інтерлогос , а тому, в даному випадку має бути застосовано вимогу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №759/9189/17 затверджено угоду від 16.06.2017 року про визнання винуватості між прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Тахтаровим Олександром Станіславовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.08.2017 року у справі №759/9189/17 апеляційну скаргу т.в.о. генерального директора ПрАТ Компанія Інтерлогос Власенка В.А. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року стосовно ОСОБА_1 повернуто.

З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Вест (код ЄДРПОУ 40509998) і Приватним акціонерним товариством Компанія Інтерлогос (код ЄДРПОУ 23712217), за результатами якого складено податкові накладні від 30.08.2016 року №60, від 31.08.2016 року №61, від 30.08.2016 року №55, від 19.08.2016 року №58, від 30.08.2016 року №56, від 31.08.2016 року №62, від 28.08.2016 року №56, від 31.08.2016 року №63, від 30.08.2016 року №59, від 29.08.2016 року №57, від 28.08.2016 року №55 є нікчемним.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Так, згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на те, необхідною умовою для визнання недійсними правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такі правочини. Оскільки носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін відповідного правочину є їх посадові особи, то слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Наведена позиція була неодноразово наведена у судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема у його ухвалі від 07 березня 2017 року по справі № 826/283/14.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №759/9189/17 затверджено угоду від 16.06.2017 року про визнання винуватості між прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Тахтаровим Олександром Станіславовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

При цьому, в межах розгляду вказаної кримінальної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 у липні 2016 року, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Святошин , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої особи на ім`я ОСОБА_2, за грошову винагороду створити суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Роял Вест (в подальшому назву змінено на ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що створення вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

Відразу ж, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись біля станції метро Святошин ОСОБА_1 , погодившись на пропозицію невстановленої особи надав останньому свої анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу та підписав документи (які саме він не пам`ятає, зміст яких не розумів), що стосуються створення суб`єкта підприємницької діяльності в органах державної влади.

26.05.2016 року на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, невстановленими особами зареєстровано факт створення ОСОБА_1 ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином, вчинив всі необхідні дії щодо створення суб`єкта господарської діяльності та, відповідно, став засновником і директором ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998).

За свої злочинні дії, що виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто пособництві у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 отримав грошову винагороду у розмірі 250 гривень.

Разом з тим, ОСОБА_1 отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, ОСОБА_1 , діючи як службова особа та засновник ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 16, 47, 168 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) та Модельного статуту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 року №1182, будучи уповноваженим виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступив власником та директором ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Роял Вест (код ЄДРПОУ 40509998) від 11.05.2016 року.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_1 , будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_1 , які полягали у пособництві у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

16 червня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Тахтаровим О.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 Тахтаров О.С. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановленні ст. 476 КПК України. .

Разом з тим, при вирішенні даної справи суд враховує, що вимоги наведеної вище статті 215 ЦК України визначають, що правочин може бути визнаний недійсним виключно в разі недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в тому числі вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, виключно в момент вчинення такого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний правочин між відповідачами був вчинений від 26.08.2016 року.

Разом з цим, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №759/9189/17 не містить в собі оцінку складеним ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) первинним документам, не досліджувалися безпосередньо господарській операції.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що відповідно до вимог частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Водночас, відповідно до частин 1, 3, 5 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 17.01.2018 року, судом витребувані докази, зокрема, належним чином завірені копії документів, що підтверджують: оплату товару; наявність на підприємствах транспортних засобі, трудових ресурсів та основних засобів виробництва; виконання та укладання договорів третіми особами щодо виконання своїх зобов`язань по правочину, який є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Між тим, за час розгляду справи сторонами вказані вимоги суду були виконані лише частково, оскільки лише Приватним акціонерним товариством Компанія Інтерлогос надано копію відповідного договору та первинні документи складені на його виконання.

При цьому, в контексті можливості контролюючого органу, як суб`єкта владних повноважень, зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б висвітлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами, суд звертає увагу на наступне.

Згідно статей 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Так, Главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

А відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку Святошинського районного суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №759/9189/17, на який в своєму позові посилається позивач, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльністю відповідачів.

Таким чином, ГУ ДФС у Київській області, яке є суб`єктом владних повноважень, не дотримано наведених вище вимог КАС України частині належного документального підтвердження своєї правової позиції. А тому, крім іншого, з огляду на зазначене за враховуючи наведені вище приписи частини 5 статті 77 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено обґрунтованість своєї позиції.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони, яка є суб`єктом владних повноважень, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополочення, б. 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) до Товариства з обмеженою відповідальністю Прокат Авто Люксор (02090, м. Київ, вул. Сновська, б. 6, код ЄДРПОУ 40509998), Приватного акціонерного товариства Компанія Інтерлогос (09102, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, б. 70-Б, код ЄДРПОУ 23712217) відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін