Постанова

від 04.09.2019 по справі 520/913/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 р.Справа № 520/913/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 13.03.19 року по справі № 520/913/19

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)"

третя особа: Управління поліції охорони в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Дергачівська виправна колонія, третя особа: Управління поліції охорони в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд зобов`язати Державну установу "Дергачівська виправна колонія (№109)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 30300,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Державну установу "Дергачівська виправна колонія (№109)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Дергачівська виправна колонія (№109)" на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа "Дергачівська виправна колонія (№109)" подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає, що дії установи по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні лише за період проходження служби в установі - є правомірними. В обґрунтування підстав для задоволення позову суд першої інстанції погодився, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має одноразовий характер, у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 - річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги. При цьому, на момент звільнення позивача з ОВС України, у пункті 10 мова про вислугу років не йшлась, тобто особи, які на той момент проходили службу в органах внутрішніх справ, незалежно від вислуги, пенсії, інших соціальних гарантій, мали право на виплату одноразової грошової допомоги. І в даній частині Постанова № 393, виходячи з наведеного вище, не суперечить Закону, а є Порядком його застосування. Таким чином, суд помилково дійшов висновку про суперечність між приписами ст. 9 Закону та п. 10 Порядку № 393. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393 не містить жодних норм, які б суперечили Конституції України, законам України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019р., прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 р. без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 15.02.1995 по 09.02.2010 проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області. На підставі рапорту позивача від 28.10.2009 його було звільнено зі служби в органах МВС України з 09.02.2010 наказом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області від 09.02.2010 № 27о/с за п. 63 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга років станом на 09.02.2010 складала у календарному обчисленні 16 років 10 місяців 25 днів.

Листом від 22.11.2018 Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України повідомило позивача, що грошова допомога при звільненні, передбачена ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців звільнених з військової служби та деяких інших осіб" не виплачувалась, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 не мав права на пенсію (а.с.9).

У період з 30.07.2010 по 16.11.2018 позивач проходив службу в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області. 16 листопада 2018 р. прапорщик внутрішньої служби Середняк Андрій Вікторович, молодший інспектор відділу нагляду і безпеки державної установи "Дергачівська виправна колонія (№109)", звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням), що оформлено наказом по Державній установі "Дергачівська виправна колонія (№109)" за №88/ОС-18 від 16.11.2018 р.

Відповідно до запису в трудовій книжці позивача, його вислуга років за період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України становить 8 років 03 місяці 16 днів.

Загальна вислуга років згідно наказу №88/ОС-18 від 16.11.2018 р. на момент звільнення ОСОБА_1 складала 25 років 03 місяці 03 дні.

Грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена відповідачем за період служби позивача у Державній кримінально-виконавчій службі України: за 08 років 03 місяці 16 днів на підставі п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 р. № 393 із розрахунку 25% відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 15150,0 грн.

ОСОБА_1 20.12.2018 року звернувся до Державної установи "Дергачівська виправна колонія (№109)" із заявою про донарахування йому грошової допомоги при звільненні за весь період служби.

Листом від 14.01.2019 р. повідомлено позивача, що на день звільнення вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 25 років, 02 місяці - 03 дні, у пільговому обчисленні: 27 років, 11 місяців, 08 днів; для нарахування одноразової грошової допомоги - 08 років 03 місяці, 16 днів. На момент звільнення вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги складала 16 років, 10 місяців, 25 днів. На момент звільнення позивач не мав право на пенсію, однак мав право на виплату одноразової грошової допомоги. За порушеним правом необхідно звернутись до Управління Державної служби охорони при ГУМВС в Харківській області (а.с.10).

Вважаючи порушеним своє право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за весь період служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

В свою чергу, вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем та третьою особою рішення суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржене не було.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

За змістом преамбули Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені положення пункту 10 Порядку № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Системний аналіз наведених положень Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17 березня 2015 року № 21-80а15, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 821/3762/15-а.

Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, то висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, є правильним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання Державну установу "Дергачівська виправна колонія (№109)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.

Доводи відповідача про те, що обов`язок здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладається на УДСО при УМВС не приймаються до уваги, оскільки відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992 виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Приписами ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскільки, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року по справі № 520/913/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 09.09.2019 року