Рішення

від 10.03.2009 по справі 2-2162/09

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2162/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року місто Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Мунтян О. О.

при секретарі Гарнаженко Н. С.

за участі представника ОСОБА_1 С

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «про виселення та вселення, зобов'язання відповідачів не перешкоджати у користуванні житловою площею», суд –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з вищеназваним позовом до відповідачів.

На обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка зазначає, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_1 з 1982 року, договір найму на вищеназвану житлову площу було укладено з її чоловіком ОСОБА_5, який помер 17.09.2002 року. Зазначена квартира є комунальною та вона проживала в одній із кімнат в інших двох кімнатах мешкають відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У зв'язку зі хворобою її матері, як зазначає позивачка вона була змушена деякий час мешкати разом з матір'ю по вул.  Ілліча, буд № 13 в с. Созонівка, Івановського району, Одеської області. Після смерті ОСОБА_5, як вказує позивачка відповідачі по зазначеній цивільній справі встановили броньовані двері в квартиру, ключі від квартири їй не надають, та перешкоджають їй у вселенні до спірної житлової площі, чим порушують її права та законні інтереси, а тому вона була змушена звернутися до суду із вищеназваним позовом.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі, виселити відповідачів з кімнати № 4а квартири АДРЕСА_2, вселити її у квартиру АДРЕСА_2, зобов'язати відповідачів не перешкоджати їй у користуванні вищеназваною житловою площею та передати ключі від вхідної двері квартири.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення зазначених позовних вимог заперечувала та пояснила, що спірна квартира була комунальною складалася з трьох житлових кімнат, у двох кімнатах мешкали та були зареєстровані вона та її син співвідповідач по справі ОСОБА_4 у третій кімнаті до 2002 року мешкав та був зареєстрований ОСОБА_5, який помер у 2002 році, також по спірній житловій площі була зареєстрована позивачка по справі ОСОБА_2, кімната у який мешкав ОСОБА_5 фактично значилась під № 4а. Після смерті ОСОБА_5 у квартирі № 4 фактично залишились проживати вона та її син співвідповідач по справі ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_2, як зазначила відповідачка у зазначеній кімнаті 4а ніколи не проживала. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі № 4а будинку № 263 по вул.  Миколаївська дорога в м. Одесі та зобов'язано Суворовський РВ зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку по вищеназваній адресі. Розпорядженням Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради спірну житлову площу, кімнату № 4а було надано їй у користуванні шляхом приєднання до кімнати № 4. 18.09.2008 року нею та співвідповідачем по справі ОСОБА_4 на вищеназвану квартиру було отримано Свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН».

Співвідповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні вищеназваний позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Положення ст. 109 ЖК України передбачають, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав установлених законом.

Положення ч. 1 ст. 29 ЦК України передбачають, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Частина 4 ст. 29 ЦК України, встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положення ст. 328 ЦК України передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 4 ст. 334 ЦК України встановлює, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Так судом було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 станом 12.02.2009 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується відповіддю КП «ЖСК «Північний» № 258 від 12.02.2009 року (а.с. 30), станом на 2002 рік у зазначеній квартирі були також зареєстровані ОСОБА_5 та позивачка по справі ОСОБА_2.

ОСОБА_5, чоловік позивачки ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії 2-АГ № 577743 від 23.10.1979 р. (а.с. 10), помер 17 вересня 2002 року, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 1897 та Першим відділом реєстрацій актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, повторно 05.12.2007 року видано свідоцтво про смерть серії 1-ЖД№ 130610 (а.с. 12).

Розпорядженням Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради за № 910 р від 18.12.2007 року особистий рахунок на житлову площу, яка складається з 1-кімнати у квартирі АДРЕСА_2 запропоновано відкрити на ім'я позивачка ОСОБА_2 з правом укладення договору найму. Попередній особовий рахунок на ім'я ОСОБА_5 запропоновано закрити (а.с. 6).

На підставі зазначеного Розпорядження за № 910 р. від 18.12.2007 року на ім'я позивачки ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок на житлову площу, яка складається зі- кімнати у квартирі АДРЕСА_2, договір найму з позивачкою ОСОБА_2 не укладався (а.с. 30).

Відповідно до відповіді Суворовського РВ ОМУ УМВД України в Одеській області за № 31/24 від 13.02.2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1988 року постійно, 18.10.2002 року знятий з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю.

Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або, особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому засіданні, судом було оглянуто матеріали цивільної справи за № 2-1687/08 за позовом Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: ВПРФО Суворовського РВ ОМУ УМВД України в Одеській області про визнання втратившей право на житлову прошу та зняття з реєстрації, та відповідно до Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 травня 2008 року, вищеназваний позов Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради було задоволено в повному обсязі, ОСОБА_2 визнано, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі № 4а, будинку № 263 по вул. . Миколаївська дорога у м. Одесі та зобов'язано Суворовський РВ ОМУ УМВД України в Одеській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в квартирі № 4а, будинку № 263 по вул.  Миколаївська дорога у м. Одесі (а.с. 68 справи за №2-1687/08).

21 травня 2008 року позивачку по справі ОСОБА_2 було знято з реєстраційного обліку по зазначеній адресі ( а.с. 30, 31).

Відповідно до довідки за № 178 від 24.04.2008 року позивачка по справі ОСОБА_2 мешкала без реєстрації за адресою: Одеська область Іванівський район, с. Созонівка, вулиця Ілліча, буд № 13 з 1992 року по день надання довідки (а.с. 11).

Розпорядженням Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради за № 559р від 01.08.2008 року, спірна житлова кімната № 4а у комунальній квартирі будинку № 263 по вул.  Миколаївська дорога в м. Одесі надана відповідачці по справі ОСОБА_3 шляхом приєднання до кімнати № 4 (а.с. 37).

Розпорядженням органу приватизації від 18.09.2008 року за № 211877 квартира АДРЕСА_3 передана у приватну спільну часткову власність в рівних частках співвідповідачам по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у порядку приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого 18.09.2008 року УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради та зареєстрованого за № 12-36265 квартира АДРЕСА_3 належить по праву приватної, спільної часткової власності в рівних частках співвідповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с 34) та зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 29 жовтня 2008 року за № 2974 в книзі 483пр-5, згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 20740053 (а.с. 51).

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ти обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд критично ставиться до доводів позивачки, щодо проживання у зазначеній квартирі та укладення договору найму на спірну житлову площу, оскільки данні обставини повністю спростовуються зібраними по справі доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки обставини зазначенні у позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеної справи по суті.

Керуючись ст. 109 ЖК України, ст. ст. 16, 29, 321, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 63, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та вселення, зобов'язання відповідачів не перешкоджати у користуванні житловою площею - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, що подається до Суворовського районного суду міста Одеси протягом 10 днів з дня проголошення рішення.