Рішення

від 03.09.2019 по справі 757/14183/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14183/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в особі Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного провадження.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження, заяви по суті та з процесуальних питань від нього не надходили до суду.

В обґрунтування позову вказано, що 27 березня 2017 року автомобіль Ауді 80 (ВІ2811ВТ), яким володіє позивач було вилучено та поміщено на спеціальний майданчик у м. Києві по вул. Г. Хоткевича, буд. 22, а у подальшому визнано речовим доказом ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/4127/17. 28 листопада 2018 року Деснянським районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі № 754/15073/18 про передачу вказаного автомобіля позивачеві як фактичному володільцю із забороною відчуження. 11 грудня 2018 року автомобіль було передано позивачеві, на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року, але після сплати на рахунок відповідача грошової суми у розмірі 15 696, 00 грн - за зберігання авто та 720, 00 грн - за послуги евакуатора. Зазначену суму позивач сплатив відповідачеві, оскільки отримав повідомлення від відповідача, що транспортний засіб не буде передано без сплати цієї суми грошових коштів. При отриманні автомобіля було виявлено, що його пошкоджено, тому позивач викликав представників патрульної поліції, для фіксації пошкоджень.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

27 березня 2017 року за дорученням слідчого Деснянського УП ГУНП в м. Києві було вилучено у власника ОСОБА_2 шляхом доставлення, для зберігання, на спеціальний майданчик, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 22, автомобіль Audi 80 , про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) /а. с. 13/.

На вилучений транспортний засіб автомобіль Audi 80 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017100030003860 від 28 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, накладено арешт за клопотанням слідчого Деснянського УП ГУ НП в м. Києві Заїки Л. О. /а. с. 14-15/.

29 листопада 2018 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва постановлено передати автомобіль Audi 80 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), котрий є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, на відповідальне зберігання ОСОБА_1 як фактичному володільцю із забороною відчужувати транспортний засіб /а. с. 18-19/.

Начальником відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві Поліщуком Л. С. 05 грудня 2018 року направлено вимогу № 3860/125/49-18 до Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства МВС України Інформ-ресурси щодо безоплатної передачі позивачеві як фактичному володільцю на підставі ухвали № 754/15073/18 від 28 листопада 2018 року на відповідальне зберігання автомобіль Audi 80 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) /а. с. 20/.

У зв`язку з тим, що позивач мав підстави вважати, що транспортний засіб, який знаходився у відповідача міг бути втрачений останнім або бути пошкодженим, 11 грудня 2018 року на рахунки відповідача було сплачено грошові кошти у сумі 15 696, 00 грн за зберігання авто та 720, 00 грн за послуги евакуатора відповідно /а. с. 11, 12/.

Того ж дня квитанції про оплату було надано представникам відповідача, які, у свою чергу, дали розписку про отримання авто та дозвіл на отримання автомобіля за адресою майданчика вул. Г. Хоткевича, буд. 22 у м. Києві /а. с. 26/.

При отриманні транспортного засобу було виявлено, що його пошкоджено, тому позивач викликав представників патрульної поліції, для фіксації пошкоджень /а. с. 25/.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи.

Якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об`єктів. Прийняте рішення є обов`язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.

Відповідно до Прядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України 19 листопада 2012 року № 1104 фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Ісмаїлов проти Росії від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В розумінні Цивільного кодексу України рухомим майном визнаються речі, включаючи гроші та цінні папери, які не віднесенні Цивільним кодексом та іншими законами до нерухомості.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частиною першою ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно загальна умова частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах таким чином, що отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунки грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність, а саме безпідставно набуті грошові кошти 16 416, 00 грн, втрати від інфляції - 296, 80 грн, 3 % річних за користування грошима позивача - 107, 94 грн.

У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768, 40 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в особі Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (код ЄДРПОУ 32248749, місцезнаходження: 01103, м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8) в особі Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (код ЄДРПОУ 42063178, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 15-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у сумі 16 820, 74 грн та судовий збір - 768, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова