Постанова

від 03.09.2019 по справі 725/5441/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року

місто Чернівці

справа № 725/5441/17

провадження №22-ц/822/556/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Височанської Н. К.

суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Фінтраст , товариства з обмеженою відповідальністю Алтек про стягнення заборгованості, за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Скуляка І.А.,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Фінтраст , ТОВ Алтек про стягнення заборгованості.

Зазначало, що 8 лютого 2008 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №161 за умовами якого Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 24 150 дол. США. Відповідно до умов даного кредитного договору відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, неустойку та інші передбачені договором платежі в сумі, строки та на умовах, які передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ Фінтраст , а також ТОВ Алтек було укладено два договори поруки, відповідно до яких останні солідарно поручились за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

17 грудня 2012 року між ТОВ Кредитні ініціативи та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк відступило ТОВ Кредитні ініціативи права вимоги за кредитним договором укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови укладеного між ним та банком кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01 серпня 2017 року складається із: заборгованості за кредитом - 14155,87 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 365997,03 грн., заборгованості по відсотках - 15733,36 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 406782,70 грн., заборгованості по комісії - 625,78 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 16179,41 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 березня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи було стягнуто заборгованість в розмірі 148809 грн. 04 коп., яка складається з: 113147 грн. 87 коп. - суми основного боргу, 32133 грн. 94 коп. - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 2340 грн. 67 коп. - заборгованості по сплаті комісії та 1186 грн. 56 коп. - пені. Дане рішення суду не було скасовано та набрало законної сили.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Фінтраст" на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість - у розмірі 498 637,76 грн., з яких:

- за кредитом - 0,00 грн.;

- по відсотках - 302 783,64 грн.;

- по комісії - 8 606,50 грн.

- по пені - 187 247,62 грн.

Стягнути солідарно ОСОБА_1 , ТОВ "Алтек", на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість в розмірі 498 637,76 грн., а саме:

- за кредитом - 0,00 грн.;

- по відсотках - 302 783,64 грн.

- по комісії - 8 606,50 грн.

- по пені - 187 247,62 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Фінтраст", ТОВ "Алтек", на користь ТОВ Кредитні ініціативи витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2019 року позов ТОВ Кредитні ініціативи задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Фінтраст" на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість в розмірі 272664,53 грн., яка складається із заборгованості по сплаті процентів за період з 01 червня 2013 року по 21 травня 2014 року - 85416,91 грн. 91 та пені - 187 247,62 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Алтек" на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість в розмірі 272 664,53 грн., яка складається із заборгованості по сплаті процентів за період з 01 червня 2013 року по 21 травня 2014 року - 85 416,91 грн. та пені - 187 247,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи заборгованість - в розмірі 35069,05 грн., яка складається із заборгованості по сплаті процентів за період з 21 травня 2014 року по 01 серпня 2017 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ТОВ "Фінтраст", ТОВ "Алтек", на користь ТОВ Кредитні ініціативи витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 834,39 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг та позиції інших учасників

На вказане рішення ТОВ Кредитні ініціативи та ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , подали апеляційні скарги.

ТОВ Кредитні ініціативи посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч.2 статті 625 ЦК України, оскільки умовами кредитного договору передбачено сплата відсотків окремо за правомірне користування кредитними коштами та окремо за неправомірне користування кредитними коштами за різними відсотковими ставками.

Також зазначає, що пункт кредитного договору щодо нарахування комісійної винагороди банком за надання та обслуговування кредитної заборгованості не був визнаний недійсним, а тому таке нарахування комісійної винагороди є правомірним.

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Кредитні ініціативи відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у ТОВ Кредитні ініціативи припинилося право нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитними коштами та пеню після звернення позивача до суду про дострокове стягнення кредиту. При цьому, суд першої інстанції взагалі не обґрунтував рішення про таке стягнення жодною нормою матеріального права.

Крім того, суд першої інстанції неправомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та припустився неправильного застосування статті 625 ЦК України, вийшовши при цьому за межі позовних вимог. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що жодної вимоги про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми позивач не заявляв.

Також вказує, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права в частині стягнення пені, зокрема п.5 ч.3 ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , відповідно до якої встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою договору. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів належного обґрунтування розрахунку задоволеного розміру пені.

Мотивувальна частина

Обставини справи

Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що 08 лютого 2008 року між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 161, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 24150 дол. США зі сплатою 13 процентів річних, на строк до 07 лютого 2018 року (а.с.30-32 Т.1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ Фінтраст , а також ТОВ Алтек було укладено два договори поруки, відповідно до яких останні солідарно поручились за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (а.с.35,36 Т.1).

17 грудня 2012 року між ТОВ Кредитні ініціативи та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк відступило ТОВ Кредитні ініціативи права вимоги за кредитним договором укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1 (а.с.17-28 Т.1).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 15 липня 2013 року ТОВ Кредитні ініціативи направило відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень та у разі невиконання цієї вимоги протягом 30 днів з дня його направлення повідомило про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу. Таким чином, ТОВ Кредитні ініціативи змінило строк виконання зобов`язання.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 травня 2014 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи стягнуто заборгованість в сумі 148809,04 грн, з яких: 113147,87 сума основного кредиту; 32133,94 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 2340,67 грн - заборгованість по сплаті комісії та 1186,56 грн пені. Дане рішення не скасоване та набрало законної сили (а.с.81-86 Т.1).

На обгрунтування позовних вимог у даній справі ТОВ Кредитні ініціативи посилалося на те, що згідно рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2014 року, яке не виконане боржником, заборгованість до стягнення була нарахована станом на 31 травня 2013 року, а тому банк має право на отримання відсотків за період з 01 червня 2013 року по 01 серпня 2017 року в розмірі 11713, 10 доларів США, що еквівалентно 302783,64 грн; 332,94 доларів США комісії, що еквівалентно 8606,50 грн; та пені за останній рік в розмірі 7242,28 доларів США, що становить 187247,62 грн.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 5.3.2 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, процентів та комісійної винагороди за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, комісійної винагороди за надання кредиту, суму неустойки і збитків, передбачених цим договором, у разі порушення передбачених договором умов. При цьому банк повідомляє позичальника про необхідність дострокової сплати заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, ПАТ Кредитні ініціативи використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що зазначено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ Кредитні ініціативи має право на отримання відсотків нарахованих згідно з п.6.8 кредитного договору в розмірі 3304,33 доларів США, що еквівалентно 85416,91 грн, за період з 01 червня 2013 року по 21 травня 2014 року (дата набрання рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 березня 2014 року законної сили), ототожнивши вказаний розмір процентів, встановлений як плата за користування кредитом, із санкцією за порушення грошового зобов`язання передбаченою частиною 2 статті 625 ЦК України.

За приписами ст. 536, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ч. 1 ЦК України та за умовами кредитного договору, відсотки (проценти) є платою за кредит, випливають з правової природи кредитного договору та є його істотною умовою. Натомість проценти річних від простроченої суми, обов`язок сплати яких боржником на вимогу кредитора передбачений частиною 2 статті 625 і частиною 1 статті 1050 ЦК України, мають іншу правову природу, позаяк не є платою за кредит, а самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Застосування в обох випадках одного і того ж терміну проценти не усуває різної правової природи плати за кредит та цивільно-правової відповідальності.

Як випливає з умов договору, процентна ставка в розмірі 24 % річних (п.6.8) застосовується лише в межах строку дії договору. Вказівка при цьому на ч. 2 ст. 625 ЦК України правової природи вказаної підвищеної процентної ставки за кредитом та відповідних умов договору не змінює, ототожнення плати за кредит із санкцією за порушення грошового зобов`язання безпідставне. Нарахування процентів поза межами дії договору сторони в договорі не передбачили, таку процентну ставку - не встановили, а проценти річних від простроченої суми як санкція за порушення грошового зобов`язання не можуть розглядатися як проценти за користування кредитом, зокрема, поза межами строку дії договору, що визначені сторонами договору.

Розрахунки заборгованості відображають процентну ставку (ставки) як встановлені саме за користування кредитом (без порушення зобов`язань чи з таким порушенням), а не як проценти, визначені відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в якості санкції за порушення грошового зобов`язання із наведенням розрахунку таких санкцій.

Разом з тим, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права помилково стягнув з ОСОБА_1 3% річних за період з 21 травня 2014 року по 1 серпня 2017 року в сумі 35069,05 грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач поміж іншого посилається на право кредитора на отримання сум передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, однак не наводить обґрунтованого розрахунку таких сум, а також відсутнє відповідне клопотання про стягнення 3% річних в прохальній частині позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, у порушення вимог статті 13 ЦПК України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив підстави позову, стягнувши з ОСОБА_1 3% річних в сумі 1356,63 доларів США, при цьому навівши самостійно відповідний розрахунок та не врахувавши, що відповідно до положень цивільного процесуального законодавства право змінювати підстави позову належить виключно позивачеві.

Крім того, виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Частиною другою статті 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, за виключенням гарантії (стаття 562 ЦК України), лише дійсні вимоги можуть бути забезпечені.

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року).

Кредитор у справі, звернувшись у 2013 році із позовом про дострокове повернення кредиту на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2014 року свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

ТОВ Кредитні ініціативи вимог про стягнення з поручителів сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України, а не п.6.8 договору, не заявляло.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, є безпідставними, ураховуючи, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за необгрунтованості позовних вимог ТОВ Кредитні ініціативи .

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення комісії, то у цій частині воно є по суті правильним.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (з подальшими змінами) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції Закону України від 13 січня 2006 року № 3161-IV, чинній на момент укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг частину четверту статті 11 Закону України Про захист прав споживачів доповнено новим абзацом: Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною .

Застосовуючи під час вирішення спору положення рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, Верховний Суд констатує, що у банку припинилося право на отримання усіх платежів, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, незалежно від часу укладення кредитного договору, що відповідає імперативному припису частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів у наведеній редакції.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позову банку в частині стягнення комісії в розмірі 8606,50 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, з ТОВ Кредитні ініціативи на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6924 грн в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2019 року скасувати.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Фінтраст , товариства з обмеженою відповідальністю Алтек про стягнення процентів та пені за кредитним договором відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6924 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 9 вересня 2019 року.

Головуючий Н.К.Височанська

Судді: А.І. Владичан

І.Б. Перепелюк